Військовий Ростислав Іваничук, який проходить реабілітацію у Рівному, видав першу авторську збірку "Слово, обпалене війною". Поезію 35-річний сапер-розвідник почав писати, коли потрапив на фронт.
Військовий прочитав Суспільному вірші зі своєї збірки та розповів про службу на передовій.
Ростислав Іваничук — сапер-розвідник 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Під час реабілітації у Рівненській обласній лікарні військовий підготував і видав першу авторську збірку під назвою "Слово, обпалене війною".
"Не відкладай життя на завтра, примарне завтра може й не настати.
Згорить усе відкладене, як ватра. З її золи уже нічого не дістати.
Свій кожен день, немов останній проживай.
Кажи, близьким про все, що на душі кипить.
Мандруй, твори, кохай. Того життя всього лиш мить.
Не бійся. Страх рабами нас зробив. І сумнівам не дай себе з'їдати.
Підтримуй, втілюй кожен свій порив. Солодким мріям не давай вмирати", — прочитав рядки зі своєї збірки Ростислав Іваничук.
Цей вірш військовий написав майже рік тому.
Ростислав почав складати вірші, коли потрапив на фронт. Це сталося на початку повномасштабного вторгнення. До того, не писав поезію упродовж десяти років, розповів військовослужбовець:
"Писав більше на військову тематику, душевні переживання свої і своїх побратимів і це все зовсім випадково зібралося у збірку "Слово, обпалене вірою".
Ростислав під час служби виконував завдання на Слов'янському, Бахмутському та Соледарському напрямках, брав участь у Харківській операції. В одному з боїв військовий отримав травму ноги.
"Коли Ростислав прийшов до нас на реабілітацію, ми не знали, що у нього є такий талант. Ми просто почали помічати, що він щось завжди пише. Фізичний терапевт поцікавився: «Чим ви займаєтеся у вільний від занять час». Він розповів свою історію про те, що пише вірші. Я думаю, що Ростислава чекає іще не один курс реабілітації. Але після отриманої ним травми у його житті буде усе гаразд, зможе самостійно рухатися. Він дуже старанний, сумлінно виконує усі призначення", — зазначила завідувачка обласного центру реабілітації Ірина Дячук.
Ростислав зізнався, що одразу після реабілітації планує повернутися до побратимів:
"Ми не можемо лишити у спадок цю війну своїм дітям. Обов'язково треба доводити це якось до логічного завершення, до перемоги. Якщо не вийде прямо на передовій, наслідки травми не дадуть змоги у десантно-штурмових військах служити, то шукатиму якусь іншу бригаду, з меншими трохи навантаженнями. Все-таки ми мусимо відстояти свою землю, ми мусимо наблизити перемогу як найшвидше".
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook
