Раніше, після промислової революції, коли людство здебільшого перейшло від аграрного суспільства до індустріального – в роботі необхідними були знання ринку, вміння бути ефективним і старанно працювати. Натомість в інформаційну епоху молоді спеціалісти потребують інших навичок: вміння критично мислити, творчо розв’язувати проблеми, швидко пристосовуватись до нових технологій та легко адаптуватись до правил мінливого світу.
Тож після навчання від дітей потребують гнучкості, ініціативності та лідерських якостей. На жаль, більшість звикли пестувати те, що називають "твердими" навичками. Суспільне вирішило розібратись у цьому питанні та допомогти батькам почати розвивати в дітях якості, які дійсно знадобляться їм у дорослому житті.
Тверді та м’які навички
Для повного розуміння необхідно пояснити значення деяких термінів. Наприклад, "набуття досвіду" – це опанування певного знання шляхом його повторення і доведення до автоматизму. В інтелектуальній сфері під цим також розуміють вивчення різноманітних способів вирішення певних завдань за заздалегідь відомим шаблоном.
Самі навички також можна поділити на дві великі категорії: тверді (hard skills) та м'які (soft skills). За розвитком перших можна спостерігати, а результат – виміряти й наочно продемонструвати. До них відносять вміння розв'язувати математичні задачі, читати, вивчати іноземні мови та навіть їздити на велосипеді. Тверді навички необхідні, щоб ефективно займатися певним видом діяльності.
М'які навички відповідають за наше соціальне життя, яке останніми роками стало відігравати більш значну роль в кар'єрному зростанні багатьох фахівців, ніж раніше. На відміну від "твердих", їх розвиток виміряти не так просто, але саме вони допомагають якомога ефективніше продемонструвати hard skills і застосовувати їх на практиці. Ба більше, м'які навички універсальніші, тому вони будуть корисні незалежно від виду діяльності.
Читайте також: "Міжнародний день грамотності. Як покращити своє мовлення та письмо"
Проблема у тому, що багато батьків звертають увагу перш за все на оцінки в щоденнику, тому звикли фокусуватися в навчанні саме на твердих навичках. Вони вважають, що якщо помістити в голови учнів факти (знання математики, хімії, біології тощо), то на них неодмінно чекає успіх і щасливе життя. Але це лише частина знань, якими повинна володіти сучасна людина.
Останнім часом різниця між "твердими" і "м'якими" навичками стала очевиднішою, а застосування останніх у різних галузях – більш наочною. У доповіді Світового економічного форуму цей розрив пояснюють нездатністю традиційної системи освіти забезпечити учнів знаннями, необхідними для їх подальшого особистісного розвитку.
Важливо розуміти, що часи, як і робоча корпоративна культура загалом, змінюються. Раніше прийнято було вибрати конкретну професію і рухатися її кар'єрними сходами вгору. Покоління Z (ті, хто народилися після 1994 року), за прогнозами, протягом життя змінять місце роботи більш ніж 7 разів. Тобто навички, які діти здобувають у школі або виші, можуть їм навіть не знадобитися. Натомість їм буде потрібен універсальніший інструментарій, який за будь-яких обставин допоможе засвоювати нову інформацію. То що ж потрібно розвивати?
Уміння ефективно навчатися
Колишня парадигма освітньої системи застаріває. Зараз отримати інформацію можна будь-якої миті. Учитель, який каже, що він повинен давати знання дитині – це вчорашній день. Сучасний викладач навчає моделей, способів або шляхів отримання цих знань. Дає ключі від дверей, за якими зберігається граніт науки.
Умовний приклад, але, припустімо, дитина запитує вас про погоду за вікном. Ви можете відповісти на запитання або запропонувати їй вийти на вулицю та оцінити температуру по своїх відчуттях. У першому випадку ви даєте дитині інформацію, у другому – вчите її самостійності у дослідженні навколишнього світу. Перетворюєте дитину з об'єкта освіти на активного учасника.
Самонавчання можна і потрібно вчитися, як і будь-якої іншої справи. Якщо ви набули цієї навички, то освоєння нової справи (чи то користування сучасними технологіями, чи то зміна професійної діяльності або автомобіля) стане якщо не легким, то хоча б зрозумілим і передбачуваним заняттям. Ви не просто прищеплюєте дитині знання, а й допомагаєте ефективно ними користуватися.
Емоційний інтелект
Уже зараз багато компаній вимагають від співробітників не високого коефіцієнта інтелекту, а наявності емоційного інтелекту (чи можна визначити розум людини за результатами тесту, ми розповідали в окремому матеріалі). Його розвиток – це не разова дія, а тривалий процес, який варто розпочати ще з дошкільного віку.
Перші науковці, які зайнялися вивченням емоційного інтелекту, виділили чотири його складові:
- сприйняття: здатність людини розпізнавати власні емоції;
- розуміння: вміння визначати причини появи тієї чи іншої емоції у себе та інших;
- управління: вміння приборкувати емоції, пробуджувати і спрямовувати свої та чужі почуття на досягнення цілей;
- використання: пробудження креативності, щоб стимулювати мислення і налаштуватися на роботу;
Мірою дорослішання дитини та інтеграції у суспільство її емоційний інтелект буде поступово розвиватись, але без додаткових тренувань він залишиться несвідомою навичкою, до якої не можна звернутися за першої необхідності.
Розвивати ЕІ можна за допомогою спільних ігор з дорослими й однолітками, переглядів кіно та мультфільмів, читання літератури. Неабияку роль відіграє приклад дорослих, які не приховують емоцій, а вміють їх переживати. Це допоможе формуванню в дитини адекватної самооцінки, самостійності та впевненості у власних силах.
Розвивайте креативність
Довгий час існував міф, що люди народжуються або креативними, або ні. Але що таке креативність? Це здатність придумувати, генерувати ідеї, варіативність мислення, свобода. Ще один термін для цього – "латеральне мислення", вміння нестандартно підходити до завдань. Це навичка, яка формується, коли для розв'язання задачі потрібно "вийти за рамки". І її, як і будь-яку іншу, можна та потрібно розвивати.
Спонукайте дітей мислити не шаблонно, навіть якщо для цього треба "йти проти правил". Роботу над цим теж варто починати якомога раніше, ще в дошкільному віці, коли у дитини з'являється свобода мислити, висловлювати думку, обговорювати й обґрунтовувати, бути індивідуальністю.
Читайте також: "Штучний розподіл". У чому проблема шкільних уроків праці та як відстоювати права учнів"
Мінімізуйте перегляд телевізора та ігри на планшеті – це екстракт непотрібної інформації, нормувати яку дитині ще належить навчитися. Навіть якщо вам дуже потрібно чимось зайняти малюка на якийсь час, обирайте для цього якісний контент, а не трендовий.
Крім цього, не бійтеся залишати дитину наодинці і дозволяйте їй самостійно робити вибір: яку книжку читати, якими іграшками грати, яким хобі зайнятись. Вчіться римувати, розв'язуйте завдання на логіку та кмітливість і, що важливо, допоможіть дитині розвинути здатність знаходити позитив навіть у, здавалося б, негативних ситуаціях.
Вірте в індивідуальність та виховуйте дитину з повагою до її особистості. Поважайте її вибір, підтримуйте інтереси та бажання всебічно розвиватися. Коли дитина бачить, що ви вмієте захоплено щось створювати, то буде з ентузіазмом наслідувати ваш приклад.
Внутрішня мотивація
Дитина не стане занурюватися з головою у предмет, який їй не до вподоби. Так само і в дорослу людину важко "запхати" якісь знання, якщо її це мало цікавить. Тому вміння пробуджувати в собі інтерес та підтримувати його – справді корисна навичка. Якщо дитина навчиться за допомогою захопленості перетворювати робоче завдання на додаткове джерело енергії, то досягне успіху в будь-якій справі.
Критичне мислення і вміння опрацьовувати інформацію
Нейрофізіологи стверджують, що мозок дорослої людини поглинає інформацію, наче губка, а дитячий – тим паче, тому що він пластичніший. Це означає, що варто контролювати й обмежувати взаємодію дитини з інформацією. Нескінченні розважальні ролики на YouTube, мультфільми, кіно та інший інтертейнмент – якщо єдине їхнє завдання полягає у тому, щоб згаяти вільний час – це ще не кінець світу, але реальної користі від такого заняття мало.
Краще запитайте дитину, що їй може бути цікаво? Співати, танцювати? Відведіть її до школи танців. Може історія, динозаври, Єгипет, Стародавня Греція? В інтернеті повно контенту на цю тему, можна ще й разом в музей сходити. Направте її енергію у потрібне русло. Хтозна, раптом це виявиться справою всього життя (а може, й ні). Також є імовірність, що ці навички знадобляться, але не скоро.
Довіра та відкритість
Навичка доброзичливого ставлення, відкритості та довіри точно є однією з ключових у майбутньому. Йдеться про відкритість новому знанню, новому досвіду і людям – без цього неможливі інновації та креативна робота, яка має таке важливе значення в сучасному світі. Навчитися цього можна, тільки якщо постійно "входити в нові соціуми" – наприклад, змінюючи гурток за інтересами або переміщаючись між різними навчальними групами.
На здатність довіряти впливає безліч факторів: від біологічних до соціальних, де велику роль для учня відіграє його оточення. Наприклад, якщо матір (найбільш емоційно близька людина) покаже дитині, що світ до неї добрий, що їй завжди допоможуть і захистять за потреби, то малюк із більшою ймовірністю навчиться довіряти іншим. Якщо ж батьки самі постійно звертають увагу тільки на негатив, то у дитини можуть з'явитися недовіра й навіть комплекс провини.
Наостанок очевидні, але від цього не менш правильні речі: навчання у житті дитини має стати постійним процесом саморозвитку. Це мусять розуміти не лише дитина, а й дорослі, щоб не зациклюватись виключно на здобутті "твердих" навичок. Зараз, напевно, як ніколи раніше, суспільству потрібен не просто інструмент для виконання робочих завдань, а Людина. Саме вміння бути людяними стане визначальним у світі, який всього за тиждень може змінитися до невпізнання.
