Олександр — боєць роти 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого, яка дислокується на Волині. Нещодавно боєць отримав посаду головного сержанта.
Історію військовослужбовця розповіли в інформаційному агентстві Міністерства оборони України "АрміяInform".
За освітою Олександр фельдшер, працював у реанімаційному відділенні одного з медзакладів. Боєць каже: мріяв про військову справу, тому 4 роки тому наважився змінити життя і став до лав волинської бригади.
Найважчі бої і поранення
Торік в ніч з 23 на 24 лютого Олександр був на посту на полігоні, де бригада завершувала злагодження. Тому про початок повномасштабної війни — дізнався одним із перших.
"Мене тоді вразила реакція побратимів: жодної паніки, жодної затримки – бригада зібралася, за лічені години полігон спорожнів. Всі давно розуміли, що країна-агресорка рано чи пізно розпочне велике вторгнення, і тому морально були готові", — пригадує військовий.
Під час звільнення одного із сіл у Куп'янському районі на Харківщині Олександр отримав поранення. Каже: тоді виконував обов'язки командира взводу і йшов першим. Внаслідок обстрілу отримав осколкове поранення. Після цього лікувався пів року: лікарі зробили йому пластику вуха і змінили кришталик в оці.
Один із найважчих боїв, говорить боєць, стався нещодавно. Він разом із побратимами штурмував одну з позицій росіян, де за інформацію розвідки було 10 окупантів.
Як згодом з'ясувалося росіян було вдвічі більше. "Попри такий неприємний "сюрприз", — говорить Олександр, — вихід був вдалим, бій тривав близько 10 годин, хлопці були виснажені, але позицію зачистили".
Під час виконання цього штурму біля військового розірвалася міна. Удар був такої сили, що пошкодив кевларовий шолом.
"Я хлопців тоді лише попросив подивитися, чи ціла шкіра і кістка черепа – на струс чи забій вирішив уваги не звертати. Якби ситуація була серйозна, "відкотився" б в тил. Під час підготовки до штурму ми обговорюємо, хто зможе замінити командира, якщо…", — ділиться захисник
Сержантська посада і нові обов'язки
Нещодавно, після навчання в Данії, Олександр був призначений на нинішню посаду — головним сержантом роти. Тепер, говорить боєць, у нього з'явилися нові обов'язки і відповідальність.
"Кожен раз, коли ти виходиш на "зачистку", переживаєш, адже ти відповідаєш за життя кожного підлеглого. І вже після повернення — проводимо "роботу над помилками": що зробили правильно, а в якому випадку можна було зробити інакше", — ділиться Олександр
Зі слів воїна, головний сержант — це поєднувальна ланка між командиром підрозділу та особовим складом.
"Ти маєш навчити хлопців усього, що вмієш сам. Також повинен бачити, чути і відчувати своїх людей. Намагаюся зробити так, щоб в голові бійця не було зайвих думок, щоб заважали йому виконувати завдання. Інакше він не те, що не воїн, в бою він — баласт для побратимів", — вважає захисник.
Як додав Олександр, після перемоги завершувати військову кар'єру не планує — мріє отримати офіцерські погони.
Термінові новини читайте в Telegram та Viber Суспільного Луцьк.
