Місцеві вибори в Україні. 7 запитань про передвиборчу агітацію

5 вересня в Україні розпочинається передвиборча кампанія, а 25 жовтня відбудуться місцеві вибори. Це буде перше голосування за новими правилами з використанням нового бюлетеня. Водночас партії та кандидати почнуть справжню інформаційну боротьбу за виборців. Але слід пам'ятати, що передвиборча агітація підкоряється суворим правилам і не повинна суперечити законодавству. Суспільне розібралося в нюансах та пояснює, як відрізнити законну й незаконну агітацію.

Передвиборча агітація — це будь-яка діяльність спрямована на мотивування виборця проголосувати за кандидата. Регламент, форми та засоби агітації перелічені у статті 68 закону "Про вибори народних депутатів України". Проведення агітації контролює територіальна виборча комісія.

Агітація може проводитись у найрізноманітніших форматах: зустріч із виборцями, мітинг, демонстрація, пікет, публічні дебати, пресконференції. Дозволяється проведення концертів, спортивних змагань, театральних вистав, кінопоказів та інших публічних заходів, але тільки якщо вони фінансуються з відповідного виборчого фонду партії кандидата. Також можна поширювати листівки, розміщувати зовнішню друковану рекламу, публікації у ЗМІ.

Агітація здійснюється в рамках виборчого процесу, який починається за 50 днів до дня голосування. Реклама кандидатів до офіційного початку кампанії не є передвиборчою агітацією, а тому її розміщення регулюється не законом "Про вибори народних депутатів", а законом "Про рекламу". До політичної реклами слід відносити використання символіки партії, повідомлення про підтримку партією кандидата, рекламу в друкованих виданнях та інших товарів і послуг з використання прізвищ чи зображень кандидатів.

Кандидати мають право розпочати свою передвиборчу агітацію з наступного дня після прийняття відповідною територіальною виборчою комісією рішення про реєстрацію кандидатів. Передвиборча агітація закінчується о 24-й годині останньої п’ятниці, що передує дню голосування. Перед виборами наступає день тиші.

1. Поширювати агітаційні матеріали, що містять заклики до ліквідації незалежності України, зміни конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підриву її безпеки, незаконного захоплення державної влади, пропаганди війни, насильства та розпалювання міжетнічної, національної, релігійної та расової ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення.
2. Надавати виборцям гроші, цінні папери, кредити, лотерейні білети, товари (крім тих, що марковані символікою партії) та інші матеріальні цінності й послуги. Також забороняється укладення з виборцями оплатних угод на проведення передвиборчої агітації.
3. Поширювати неправдиві відомості про кандидата.
4. Здійснювати передвиборчу агітацію не з коштів власних виборчих фондів.
5. Перешкоджати здійснювати передвиборчу агітацію іншим кандидатам.
6. У передвиборчій агітації заборонено брати участь іноземцям, особам без громадянства, органам виконавчої влади, членам виборчих комісій.
7. У військових частинах, в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах передвиборча агітація обмежується. Відвідування військових частин (формувань), установ виконання покарань і слідчих ізоляторів кандидатами у депутати, їх довіреними особами чи уповноваженими особами партій забороняється.

Передвиборча агітація здійснюється коштом власних виборчих фондів кандидатів у депутати. Використання для передвиборчої агітації коштів з інших джерел заборонено.

Джерелами формування виборчих фондів можуть бути:

• кошти місцевої організації партії (якщо вона висуває кандидата);
• внески кандидатів;
• добровільні внески фізичних осіб (не більше ніж 10 розмірів мінімальної заробітної плати з однієї особи – нині це 50000 гривень);

Не можуть робити внески до фонду іноземці, особи без громадянства й анонімні жертводавці.

Підтримка кандидатами проведення концертів, вистав, спортивних змагань, демонстрацій фільмів, телепередач чи інших публічних заходів, а також проведення зазначених публічних заходів на підтримку місцевої організації партії, кандидата може здійснюватися лише у разі фінансування таких заходів із коштів власного виборчого фонду.

Виборчий фонд має один накопичувальний рахунок, на який надходять кошти для фінансування передвиборчої агітації, а також поточні рахунки, з яких здійснюється фінансування витрат на передвиборчу агітацію. Рахунки відкриваються виключно у національній валюті, а кошти з них можуть використовуватися виключно у безготівковій формі.

По-перше, медіа можуть здійснювати агітацію лише за кошти виборчого фонду і на підставі угоди між розпорядником поточного рахунку виборчого фонду кандидата й ЗМІ. Проводити агітацію в закордонних медіа, що діють на території України – заборонено.

По-друге, ЗМІ (не пізніше як у перший день виборчого процесу) визначають розцінки вартості ефірного часу та друкованої площі для агітацій. Для всіх кандидатів мають бути однакові тарифи. Водночас на медіа, власниками яких є партії, ця вимога не поширюється.

Усі матеріали передвиборчої агітації подаються державною мовою, лише в окремих населених пунктах допускається дублювання мовами нацменшин.

Агітація або політична реклама не може перевищувати 20% від фактичного обсягу мовлення протягом доби, повинна бути відокремлена від інших матеріалів і позначена. Забороняється переривати передвиборчі програми рекламою товарів, послуг, іншими повідомленнями чи розміщувати політичну рекламу в одному блоці з комерційною чи соціальною рекламою.

Крім того, при проведенні агітації для ЗМІ діє заборона у будь-якій формі коментувати чи оцінювати передвиборчі програми протягом 20 хвилин до та після її трансляції. З 1 січня 2020 року навіть час розміщення новини про ту чи іншу партію чи кандидата, черговість їх згадування тощо можна розцінювати як "надання переваги". У день голосування ЗМІ заборонено оприлюднювати результати опитування виборців щодо їх волевиявлення.

Медійникам забороняється у матеріалах і передачах проводити агітацію безоплатно чи поширювати інформацію, яка має ознаки політичної реклами. Якщо хто-небудь з працівників медіа є кандидатом на виборах, то йому забороняється вести агітацію у своїх телерадіопередачах.

Також місцева організація партії або кандидат мають право звернутися до ЗМІ, що оприлюднив інформацію, яку вони вважають недостовірною, з вимогою опублікувати їх відповідь не пізніше як через 2 дні з дня звернення. Відповідь має бути оприлюднена без додатків, коментарів і скорочень коштом ЗМІ.

Інтернет-ресурси повинні на однакових умовах надавати послуги з розміщення політичної реклами, але у них немає обов'язків щодо попереднього встановлення й опублікування розцінок, дотримання правил визначення цих розцінок, отримання перед публікацією оплати з фонду тощо. Наразі профільний комітет розглянув закон про медіа, який пропонує встановити Національну раду з питань телебачення та радіомовлення як регулятора-оцінювача контенту інтернет-видань і соцмереж.

Закон не виокремлює рекламу в інтернеті як окрему форму агітації. Тому фінансування таких публікацій, які містять заклики голосувати за кандидата, з будь-яких джерел, крім офіційного виборчого фонду – є порушенням виборчих стандартів. Утім, механізмів покарання за такі порушення в чинному законі про вибори народних депутатів немає.

Проблема в тому, що соцмережі не зареєстровані в Україні як юридичні одиниці – на відміну від Німеччини, яка запровадила закон про штрафи за розпалювання мови ворожнечі у соціальних мережах. Це можливо, тому що в Німеччині Facebook працює як юридична одиниця, має своє представництво, і, відповідно, держава має можливість регулювати її діяльність. В Україні ж соцмережі не сплачують податків.

Одним з єдиних відкритих джерел інформації про агітацію в інтернеті, зокрема у Facebook, є Бібліотека політичної реклами, створена компанією з метою підвищення прозорості та підзвітності розміщення реклами й запобігання іноземному втручанню у вибори в різних країнах світу. За новими правилами розміщення політичної реклами рекламодавець повинен підтвердити свою особистість, а також вказати додаткову інформацію (адресу, телефон, імейл, вебсайт).

В рамках запобігання іноземному втручанню у вибори Facebook заборонив розміщувати рекламу іноземним громадянам. Тепер уся політична реклама потрапляє до Бібліотеки політичної реклами, де зберігається протягом 7 років та відкрита для громадськості.

Зараз в Україні є 19 мільйонів користувачів Facebook та Instagram. Починаючи з червня 2019 року на політичну рекламу й агітацію витрачено 4 мільйони доларів – це підтверджує сам Facebook. Щомісяця на політичну рекламу у Facebook витрачається понад 100 тисяч доларів. Витративши 400 доларів, можна охопити аудиторію в 1 мільйон. Під час парламентських виборів на агітацію й політичну рекламу в соцмережах, зокрема у Facebook, 17 партій витратили де-факто 31 мільйон гривень, а про 9 із них взагалі не звітували.

За відсутності прямо визначених законом заборон притягнути до відповідальності особу за розміщення агітації в інтернеті та соціальних мережах шляхом витрат поза виборчим фондом неможливо.

Як уже зазначалось, агітаційні матеріали повинні спонукати виборців голосувати за або не голосувати за певних кандидатів. Інформаційні матеріали спрямовані виключно на інформування громадськості про етапи виборчого процесу.

Якщо в матеріалі є прямі заклики голосувати за або проти певного кандидата, акцентується увага на участі певних кандидатів у різних заходах, використовується символіка або логотип партії тощо, то це можна однозначно вважати агітацією.

Систематичні повідомлення (неоціночні) про одного кандидата також можуть бути ознакою передвиборчої агітації, оскільки в такому разі відсутні повнота і неупередженість інформування.

Але наявність цих ознак в інформаційних матеріалах необхідно доводити. Якщо ви звернетесь до суду та стверджуватимете, що певні матеріали насправді є агітацією, то повинні будете надати докази того, що вони спрямовані саме на спонукання виборців голосувати за певного кандидата.