Тернопільські підземелля в часи війни були місцем порятунку для євреїв. Їхні стіни багатьох вберегли від смерті. Згадки про підземелля вилучали з преси, а інформацію про них зберігали під грифом "Секретно".
Про це в документальному фільмі "Мандрівка довоєнним Тернополем" розповів Суспільному завідувач сектором новітньої історії Тернопільського обласного краєзнавчого музею Володимир Пукач.
"Знищення тернопільських євреїв в 1941–1943 роках — є свідчення, що вони масово переховувалися в тернопільських підземеллях. І дуже ймовірно, що і коштовності були переховані ними. Ми не маємо можливості зараз абсолютно це все дослідити і мати якісь точні докази цих фактів", — каже Володимир Пукач.
За його словами, в центральній частині Тернополя в різні роки утворювалися провалля в асфальті, які відразу ж ліквідовували.
"Відразу ж підганялася вантажівка з цементом, з бетоном. І ці провали, швидше за все, що це провали були в тернопільські підземелля, вони банально заливалися бетоном. І, таким чином, доступ до них відразу обмежувався".
Одне з місць, де є вхід у підземелля — це приміщення давнього монастиря біля Архикатедрального собору УГКЦ.
"Монастир будувався за певними особливостями. Основою планування була прямокутна форма. Самі приміщення, ніби обходили навколо внутрішнього двору. І споруда храму, і споруда монастиря мали свої підземелля. Підземелля, які були під храмом, мали в основному призначення для крипт, для поховань. Приміщення підземелля монастиря використовувалися, в основному, для господарських цілей і на випадок військових подій. Валуни, в основному, неправильної форми і, при чому, різної величини. Вапняк з домішками ракушняка", — розповів дослідник підземель, архітектор Юрій Вербовецький.
Архітектор каже, монастир будувався на куті міських оборонних валів.
"Відповідно, мабуть, він попадає в ту локацію, де були якісь споруди, які мали оборонне призначення. Той камінь, який ми бачимо тут на стінах, він є абсолютно ідентичним з тим каменем, з якого змурована церква Різдва Христового і навіть тернопільський замок. Цікаво, як так, що насправді це приміщення знаходиться під будівлею, яка будувалась в 1749 році, але в ній є конструкції, які відповідають абсолютно тій же епосі, тобто 1540 рокам, коли будувався замок".
"Будівничі на той час дуже були раціональними. І вони вміли використовувати те, що капітально добре збережено. І вони вміли вписувати в цю архітектуру, яку будували вже в свій період, тобто у XVIII столітті. Цілком ймовірно, що могли бути ходи, які пов’язували ці приміщення".
Дослідник і архітектор Борис Солонін розповів, що в Тернополі була площа Ринок.
"Весь ринок, це вже є величезний вузол, де в різні боки можна було вийти і за місто, і під містом пройтися. Є свідчення очевидців, які в свій час, після війни, опускалися в ті підземелля в цьому місці й розходилися в різні боки. Вони потрапляли з цього місця і в замок, і потрапляли вони і в Катедру. Площа Ринок існувала у Тернополі до Другої світової війни".
Зараз на цьому місці вулиця Старий Ринок і багатоквартирні будинки.
"Центральні зали, центральні приміщення цих підземель були під площею Старий Ринок тернопільський. Власне, зараз це район вулиці Старого ринку і також район сучасного фізкультурного диспансеру. Тобто, будівлі, які збереглися ще власне від давнього ринку Тернополя. Це є фізкультурний диспансер, там збереглося дві будівлі. І поблизу цього приміщення, власне, мали би зберегтися якісь підземні галереї, від яких, фактично, у вигляді сонячних променів, розходилися ці підземелля", — говорить Володимир Пукач.
"Паралельно фіздиспансеру проходить старий підземний хід, який був зафіксований інженерами в радянські часи і має зв'язок з Надставною церквою. Він має зв'язок із центром міста, а також він має зв'язок із фіздиспансером", — каже Борис Солонін.
За словами дослідника, тернопільські підземелля цікаві своєю багатоярусністю.
"Є підземелля такого мілкого залягання, де, допустимо, метр землі і вже можна це підземелля знайти, побачити. А є підземелля глибокого залягання – 5-6 метрів. Є підземелля, теоретично, хоча ми це так вираховуємо по різних таких супутніх ознаках, на глибині 10-12 метрів. Ці підземелля, безумовно, робилися не відкритим способом. Це вже способи проходу шахтарів, які робили вертикальну штольню і, опускаючись на певну глибину, робили горизонтальні відгалуження в різні боки. Будь-хто не міг собі таке дозволити. І навіть фінансово це мали бути якісь потужні держави, які могли собі таке дозволити".
Фрагменти одного з давніх підземель Тернополя збереглися досі.
"До нього сходяться багато інших ходів. Вони, звичайно, всі перемуровані. Ми бачимо напрямки замурувань. Це є східний напрямок. Це є південний напрямок замурування і є хід в напрямку колишнього монастиря Йосифіток. Стіни з обробленого каменю. Він є дуже древній і якщо по ньому провести дослідження, ми отримаємо дуже цікаву інформацію. Капітальність цих стін вражає, тому що вони до цих пір збережені в хорошому стані. Там є з’єднання із катакомбною церквою і каплицею. Монахині-йосифітки мали зв'язок із Катедрою. Сама територія його підземного ходу перебуває в зоні так званої "Обертової брами" і, можливо, з нею мають вони і зв'язок. Підземелля — це останній шанс для Тернополя зрозуміти, хто він є насправді".
Борис Солонін каже, найголовніші відкриття — попереду.
"Відкриваючи ці підземелля, їх відновлюючи, дасть можливість зрозуміти історію Тернополя, тому що така маса підземель капітального характеру, потужного, говорить про те, що зверху, над землею, знаходився, відповідно, великий оборонний комплекс. Тернопіль — це унікальне місто".
