У фермерському господарстві в селі Зарічне Запорізької області за рік після ракетного обстрілу відновили деякі зруйновані будівлі, полагодили пошкоджену техніку, однак врожай продовжують втрачати: територій, замінованих російськими снарядами, стає дедалі більше, розповів аграрій Володимир Миргородський.
Як нині працюють у фермерському господарстві — в матеріалі Суспільного.
Третє жовтня минулого року, коли по фермерському господарству сина влучила російська ракета, Володимир пам'ятає добре:
"О 21:30 прилетіла ракета, як сказали вибухотехніки, типу Х — десь близько 500 кг тротилу. Були пошкоджені три будівлі: тут склади були, далі було приміщення для тварин".
За рік частину руйнувань відновили:
"Трактори всі відновили, крім одного, він стоїть без скла лобового: ми його просто і не можемо ніде зараз купити. Відновили й будівлю для свиней та курей".
Втім, аби відбудувати всю ферму, грошей не вистачає:
"Продукції трохи є, а ніхто її не хоче купляти: ціни немає. Зараз бракує коштів з пайовиками розрахуватись. Чекаємо, може щось продамо.Частина пайовиків отримала орендну плату зерном".
На полях господарства вирощують соняхи, пшеницю, ячмінь та горох. Цьогорічний врожай вже зібрали та посіяли деякі озимі культури.
Володимир Миргородський каже: до війни обробляли 400 гектарів землі, нині — 280, бо “усіяні” російськими боєприпасами:
"Найобразливіше те, що ці землі ж не обробляються... А на них паї людей. І людина чекає орендну плату. Гороху було дуже мало: він згорів. А на частині полів ДСНС касетні міни забирали".
Аграрій каже: нині підприємство працює на довоєнні заощадження, бо отримати прибуток неможливо:
"З тими цінами, що були до війни, все в два — три рази підвищилося. Зараз брати взагалі не хочуть. До війни ціна на пшеницю була до семи тисяч, в залежності від класу. Сонях 15-18 тисяч за тонну".
Нині ж тонна пшениці коштує максимум 4 тисячі гривень, соняха — 12 тисяч, розповідає Володимир Миргородський. Та попри усі перепони, аграрії продовжують працювати й не планують припиняти роботу:
" По-перше, землю треба комусь обробляти. Якщо зачинити підприємство, ті працівники, які в нас працюють, вони ж живуть за рахунок цього. А якщо закрити, куди тим людям дітись? Ні, будемо тут до останнього, скільки зможемо".
Підписуйтеся на новини Суспільне Запоріжжя в Telegram та у Viber