До повномасштабного вторгнення брати Павло та Олексій Білецькі займалися туризмом на Херсонщині. Тепер вони волонтерять на півдні України, організовують збори, допомагають українським військовим медикаментами та іншою амуніцією.
Олексій Білецький про переховування під час окупації
"Ми з командою думали, що наші імена та обличчя не на першому аркуші військових РФ, а десь на третьому, четвертому, про нашу проукраїнську позицію багато хто знає в Херсоні. Ми дуже сильно всі змінили імідж. Не було ніяких борід, волосся було зібране, були якісь кепочки вельветові. Дуже вдячний нашій знайомій, нашій гідесі в компанії, яка надавала певний одяг, який зовсім не характерний для мене, зі стразами та лампасами", — каже Білецький.
Олексій згадує про цілі "квести", коли потрібно було знайти купити певну кількість їжі, ліків, або шоколаду.
"Я був дуже вражений, коли певна кількість шоколаду змогла допомогти завозити без перешкод гуманітарку, ліки у Херсон. Я дізнався, що одна плитка шоколаду на блокпосту армії РФ дозволяє пропустити цілий бус гуманітарки, ліків. На жаль, є ті друзі, ті партнери, кого ми втратили, хто був волонтером. Їх розстріляли, наприклад, Антон Кушнір, який вивозив людей, був вбитий снайпером", — говорить Олексій.
Як швидко переорганізувалися з туристичної діяльності на волонтерську
"На початку війни дозбирали речі, поїхали до мами в Антонівку, не знаю чому. З Херсона ми виїхали на початку квітня 2022 року та опинилися в Одесі. Цей час нас дуже сильно змінив. Багато є до того досвіду, якого я б не хотів мати. Але я здобув дуже багато нових знайомств, товаришів, друзів, які на відстані тисячі кілометрів дуже допомагають", — розповів Олексій.
Олексій Білецький про створення музею протистояння та волонтерську діяльність
"Це наш центр, приміщення друзів, наш офіс, вони теж займалися туризмом. Але потім разом з ними ми зробили волонтерський центр, де ми збирали, оформляли, відправляли все, ми зробили маленьку таку собі експозицію. Кожен з експонатів має свою історію. Це такий собі музей протистояння, де будемо розповідати про нашу амуніцію, про ЗСУ, про нашу екіпіровку, форму, так і про армії РФ. Тут уже все безпечно, сюди приходили сапери, військові перевірили. Це ехо війни, це те, що можна, дещо навіть чіпати", — говорить Олексій.
За його словами, кожен експонат має свою унікальну історію. Є, наприклад, протитанкова ракета.
"У нас є фото нашого військового з цим тубусом, є фото, коли він з неї стріляв, у нас є відео дрона, тобто це тубус з історією. Є у нас залишки Шахеда, є гільзи, які збили його тут в Одесі. На прикладі цих експонатів можна розповідати історію цієї великої війни", — каже Білецький.
Друга частина приміщення — волонтерська, там багато медикаментів, є амуніція. Олексій Білецький каже, з першого дня повномасштабного вторгнення він з командою в Херсоні відразу почали займатися волонтерством. Тоді це було волонтерство для цивільних, зокрема, їжа, ліки, пальне в Херсоні, бо тоді місто було під окупацією і люди не могли допомагати відкрито ЗСУ та армії.
"Коли виїхали, ми вже змогли повномасштабно доєднатися до нашого друга Олександра Бабича — історика, волонтера, тут в Одесі. І вже разом з ним зробити такий собі волонтерський хаб, базу, яка почала допомагати 90 відсотків військовим, це ЗСУ. Спочатку ми допомагали розподіляти та перебирати й комплектувати те, що нам надсилали наші друзі з України, або з Польщі, Британії, Франції, Німеччини. Ми почали шукати те, що саме потрібно. Ми збирали донати, і зараз продовжуємо це робити. Завжди військовим надавали все це безплатно, продовжуємо це робити. Команда пишається, що за цей вже трохи більше, ніж рік ми знаходимось в Одесі, ми близько 13 тисяч комплектів форми завезли. І це лише форми, аптечки — наш напрямок, тобто це медицина, амуніція, рюкзаки. Ми це робили та будемо робити до перемоги", — говорить Олексій.
Як колишня робота в туризмі допомагає у волонтерській роботі
"Коли нас питають, як ви це змогли зробити, як ви змогли зібрати форму, у квітні-травні минулого року — це було щось фантастичне, тому що де її брати? Це не турецька форма, це ми разом з нашими вже друзями, тоді ще партнерами, з Британії завозили у Францію, тоді у Польщу, з Польщі у Львів, зі Львова в Одесу. Всі питали, як ви це зробили? Я їм з посмішкою відповідав: "Скажіть, ви колись робили туризм у Херсоні?". Як це можливо зробити у Херсоні туризм, так форму можливо завезти будь-звідки. Потім нам туризм дуже сильно допомагав збирати донати. На нашому сайті були певні екскурсії, навіть був тур до Чорнобаївки, тоді ще Чорнобаївка була в окупації, але ми вже зробили програму, розписали її таким чином, що ніби завтра туди їдемо. Там була приписка, що це не жарт, але це програма, куди ми поїдемо після перемоги. Ми нормально назбирали донатів, більше ніж 2-3 тисячі доларів. У нас були продаж турів в Асканію-Нову, яка зараз в окупації, але і туди люди купували квитки, знаючи, що ці гроші підуть на підтримку, як військових, так і цивільних", — говорить Білецький.
Олексій каже, туризм дуже сильно допоміг саме зв’язками. У хлопців було багато туристів, гостей в Херсоні за вісім років існування компанії, десь понад 50 тисяч людей.
"Було, що нам пишуть: "Ми вам довіряємо, ми вас знаємо, яка зараз є потреба?". Це були каски, шоломи для херсонських комунальників. Їх треба було дуже багато, їх треба 250 штук. Ця жіночка, вона була в нас на екскурсії, вона сама херсонка, зараз вона в Іспанії та каже: "Я вам зберу". Вона зібрала грошей на вісім шоломів по сім тисяч гривень, то це була нормальна сума. Ми теж паралельно збирали. І умовно такими зв’язками завжди був результат", — каже Білецький.
Про збори під час війни, які вдалось закрити
"Найбільші суми досить часто змінюються. Буває так, що ти збираєш на що конкретне, а потім тобі кажуть, збирай на щось інше. Ось тобі ця річ, наприклад, тепловізор. Ми даруємо вашим хлопцям. І та сума, яку ти збирав на тепловізор, вона вже пішла на рюкзаки. Волонтерська діяльність вона дуже творча", — розповів волонтер.
Про нові проєкти, засновані під час повномасштабного вторгнення
"Зараз запустили цікавий проєкт "Методичка волонтера". Ми багато чого купували, шукали, але не знали, яке воно і кому треба. Ми дуже потребували збору такої інформації. Ми назбирали його разом з партнерами, з експертами, друзями, військовими. Це повноцінний сайт, де будуть зібрані статі, близько 140 штук українською та англійською мовами, будуть фото, відео. Це будуть правильні слова, правильні ключі в гуглі, щоб люди загуглили, наприклад, які бувають рюкзаки, для чого вони потрібні, це будуть певні рекомендації, скільки ця модель може коштувати. Також будуть рекомендації по ресурсах, де це можна купити як в Україні, так і за кордоном", — каже Білецький.
Щодо локального туризму на Херсонщині та коли можна повернутись до маршрутів, Олексій говорить, поки не знає, коли туристи зможуть прийти в Олешківські піски після розмінування, або сядуть на байдарки у плавні.
"Буде туризм пізнавальний, мілітарі туризм, який вже існує у світі. До цього мають бути обов'язково залучені місцеві. Бо якщо, наприклад, приїхали туристи в Чорнобаївку, все пофоткали, та поїхали. Це не те, а треба брати інтерв’ю, залучити місцевих, які пережили окупацію. Я особисте знаю херсонське село і того чоловіка, який розбирав танк, який військові РФ залишили на 15 хвилин. Пішли на заправку, а за 15 хвилин два танки розібрали. Це смішно і це страшно. Гроші, зароблені на цих мілітарі турах, мають йти у ці тергромади. Також буде онлайн туризм, зараз ми робимо проєкт з USAID – Анімовані лекції про історію України, про певні важливі теми. Робимо разом з Олександром Бабічем. Він як історик, автор текстів, ми робимо з нашою командою анімацію, режисуру. Ролики на 15-20 хвилин, це анімації на тему, чим відрізняються Україна від Росії. Так що є багато напрямків, разом до перемоги!", — каже Білецький.
Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон
Підписуйтесь на Суспільне Херсон у Viber
