На Тернопільщині у колишній в’язниці в Залізцях на стіні знайшли написи, які були залишені упівцями. Їхні малюнки тепер досліджують працівники краєзнавчого музею.
Про це Суспільному розповів директор Залозецького краєзнавчого музею Василь Ільчишин.
"Залозецької в’язниця діяла від 1940, аж по 1960 роки. Тут десятки було замордованих, закатованих людей ОУНОрганізація українських націоналістів, УПАУкраїнська повстанська армія, а також їх родичів. Тіла їх досі не знайдені", — каже Василь Ільчишин.
Коли працівники музею прибирали та проводили ремонт в камерах колишньої в’язниці, то знайшли на стінах написи.
"Тут було дуже багато сміття в радянський період, вони були закриті, використовувалися по-різному, як склад, як овочесховище лікарні. В процесі оцих ремонтних робіт ми відчищали стіни, щоб знайти різні сліди. Під час знімання пізнішого нашарування, нами були знайдені графіті в’язнів цієї тюрми. Є графіті, де хтось із в’язнів, який тут був, рахував кількість днів. Ці дні він рахував групками по три і закреслював", — говорить директор краєзнавчого музею.
У камері є також написи, які працівники музею поки не можуть прочитати.
"Є вишкрябані на стіні. Є літера "А". Ці всі написи ми не чіпаємо, бо їх треба одразу консервувати, щоб вони не обсипалися", — розповів Василь Ільчишин.
Також на стіні камери є отвори, які можуть бути слідами від куль.
"Невідомо, чи сліди точно від пострілів. Ми маємо лише інформацію, що багато хто з в’язнів був розстріляний. Їх розстрілювали в підвалах, щоб приховати звуки пострілів".
Зверху був районний відділ КДБ НКВСКабінет державної безпеки народного комісаріату внутрішніх справ, а в підвалах — три камери. Директор музею показує тюремні двері, які залишилися з того часу.
"Двері тюремні від камери, які були оббиті бляхою зі середини, щоб в’язні не могли їх відкрити. Тут маленьке віконечко, ці двері ще закривалися з зовнішньої сторони двома металевими засувами", — говорить Василь Ільчишин.
Краєзнавець Михайло Горішній понад 10 років досліджує з архівів кримінальні справи в’язнів Залозецької тюрми. Він каже, в цьому приміщенні на допитах та тортурах перебували переважно зв’язкові УПА, а також їхні симпатики.
"Повстанці рідко попадали живими в руки НКВСНародний комісаріат внутрішніх справ. Коли привозили вбитих повстанців із полів, з лісів навколишніх, то їхні тіла виставляли на показ під будинком. Для того, щоб налякати людей".
Краєзнавець розповів про одного з в’язнів цієї тюрми.
"У 1945 році було заарештовано молодого чоловіка з села Мильне — Луцишина Миколу. Заарештовано лише за те, що він допоміг одного разу повстанцям продуктами. Його в цих камерах нещадно катували. Білизна, яку він передавав додому, була постійно в крові і порвана. Микола у цій тюрмі помер. Родичі довго шукали тіло. Так і не знайшли".
В архіві СБУ краєзнавці знайшли понад 100 особових справ, які стосуються Залізців, повідомив старший науковий співробітник Залозецького краєзнавчого музею Василь Ковбаса. Чоловік каже, наразі з них опрацювали 17.
"Залізці — це був такий центр, де працював і ОУН, УПА активно, партизани працювали. Тут відбувалося дуже багато важливих подій. Що робила німецька окупаційна влада, потім радянська окупаційна влада. Це такий буде урок на майбутнє".
