У Миколаєві мати загиблого військового Дмитра Дмитрієва два місяці чекає на результати експертизи ДНК, аби забрати тіло сина і поховати його. Чоловік загинув у Старомайорську на Донеччині.
Про історію загибелі сина кореспондентам Суспільного розповіла Світлана, мати загиблого Дмитра Дмитрієва.
Вперше до військкомату Дмитро Дмитрієв пішов разом із другом Романом 25 лютого 2022 року. Товариша із бойовим досвідом забрали до ЗСУ, а Дмитра записали до резерву. Друг дитинства загинув через місяць після початку великої війни. Через рік Дмитро став військовослужбовцем.
"Там з військкомату були хлопці, які знали Рому, офіцери були, і він сидів і каже: "Хлопці, заберіть, я не можу нікому дивитись в очі, ні однокласникам, ні друзям. У мене друг загинув, а я сиджу". А резерв закінчувався у нього 30 березня", — розповідає мати військового.
Півтора місяця Дмитро навчався у Британії, потому його підрозділ відправили на Донеччину, населений пункт Старомайорське.
"Другого липня вони вже були там, на місці, і десь числа шостого-сьомого він вже писав, що вони на виході. "Мамо, мене через день не буде, буду приходити й писатиму". Не можна було нічого розповідати, він казав: "Мамо, втомились", — говорить Світлана.
Дмитро Дмитрієв служив у 35-й окремій бригаді морської піхоти. На передовій чоловік пробув 24 дні.
"Він перестав виходити на звʼязок 21-го числа, а загинув 26-го. І ось у мене питання до командування, де він був п'ять днів. На виконанні бойового завдання? Не міняли там? Він писав: "Пʼємо воду з калюж", — розповідає мати загиблого військового.
Першого серпня Світлана почала шукати сина. Телефонувала за номерами, які залишив син — побратимам і одному з командирів.
Ми почали телефонувати, близько 11-ї години додзвонились Ярославу — це був наймолодший з них, 21 рік. Я вже телефонувала не зі свого телефона, на мій ніхто не відповідав, можливо, у них був телефон, вони не могли цього сказати. Зателефонувала Люба зі свого, і тут взяв Ярик телефон. Я кажу: "Це Дімина мама, що з Дімою?" Він: "Я вам завтра передзвоню, не можу говорити". Хвилини через три телефонують з іншого номера, Стас, і говорить: "Ви більше Діму свого не почуєте, на звʼязок він не вийде. Він загинув".
Про обставини смерті сина Світлані розповів побратим Дмитра.
"Нас пробували росіяни брати в напівкільце. Діма привстав з кулеметом для того, щоб їх злякати, відігнати. Така спроба мала бути. Але в цей час було чутно свист міни, нас крили. "Прильот" був у наш бліндажик, Діму склало, нагнуло, зверху на ньому був кулемет", — говорить побратим Станіслав.
Перше ДНК-дослідження Світлана зробила п'ятого червня, в морзі попросили зробити це ще раз. На результати чекати два місяці, говорить жінка. В разі підтвердження зможе поховати сина в рідному Миколаєві.
Ось по посмішці, я можу просто закрити очі й уявити цю посмішку — це він. По посмішці — це точно він.
Тіло Дмитра з окопу одразу забрати не вдалось, це сталось через три тижні. 20 серпня Світлана була на процедурі опізнання тіла в одному з моргів Дніпра, до цього вдалось дізнатись лише номер тіла.
Звісно в морг нас ніхто не повів, на компʼютері фотографії, вісім фотографій, я памʼятаю їх як зараз. Будь-які пози, одразу ти, звісно, не розумієш цього всього. А тоді розумієш, що їхав сюди п'ять годин і потрібно опізнати, він це чи ні.
Невпізнане тіло мати описувала фахівчині, яка підтверджувала її слова про зріст, вік, вагу тощо.
Слідкуйте за головними новинами Миколаєва та області у Telegram, Viber, YouTube, Facebook та Instagram.
