Від початку повномасштабної війни психологічне здоров’я дорослих та дітей зазнало змін. У дітей можуть виникати різні види травм та психологічних розладів на фоні стресових ситуацій.
Про те, як допомогти дитині відновити ментальне здоров’я кореспондентам Суспільного розповіла психологиня благодійного фонду "Голоси дітей" Євгенія Курченко.
Ментальне здоров’я — це відчуття щастя і добробуту. І виходячи з цього, звісно, можемо сказати, що жодна людина, яка живе в Україні, а тим більше живе у Миколаєві, не змогла зберегти оце відчуття щастя і добробуту. Тому дорослі, а тим більше діти, відчули на собі вплив війни. Вибухи, а ще, можливо, переїзд, втрата домівки.
Миколаївські діти, які залишилися у місті від лютого 2022 року, зазнали змін в емоційному здоров’ї, говорить психологиня. А сім із десяти дітей зможуть самостійно відновити свій життєвий ресурс після пережитих подій за допомогою дорослих, каже Євгенія Курченко.
"Це підвищена тривожність, депресивні стани. Якщо ми говоримо про дітей-підлітків, які вже більш усвідомлені, то не тільки емоційне здоров’я страждає, а й фізичне теж. Когнітивний розвиток дітей страждає. Тобто вплив дуже-дуже серйозний", — розповідає психологиня.
За словами Євгенії Курченко, психологічний стан дитини не відрізняється від психологічного стану дорослої людини, оскільки травматичний досвід для усіх однаковий.
"Для дитини життєво необхідне відчуття безпеки. Безпеки фізичної, психологічної. Безпека – це та опора, яка дає можливість дитині жити, відчувати себе живою. А у дитини немає ресурсу відновлювати це відчуття безпеки й тут вона спирається тільки на дорослих. У неї немає ще такого життєвого досвіду, який є у дорослої людини, яка вже справлялася з якимись важкими життєвими ситуаціями, долала труднощі. Дитина потребує у цьому допомоги. Якщо говорити про маленьких дітей, то, звісно, вони про це не скажуть. Тому треба бути дуже уважним, батькам треба бути дуже освіченими у тому, що може відбуватися з дитиною, і як можна їй допомогти", — говорить психологиня.
Також Євгенія Курченко розповідає, батьки можуть зрозуміти, що дитина перебуває у поганому моральному стані навіть, якщо вона не говорить про своє самопочуття.
"Батьки насамперед повинні це робити, спостерігаючи за своєю дитиною. Якщо вони бачать, що відбуваються якісь зміни, бачать те, чого раніше не помічали за дитиною, на це треба звернути увагу. Що може бути? Наприклад, дитина була активна, жвава, спілкувалася з однолітками, а зараз цього не відбувається – вона стала замкненою, не хоче виходити на двір, не хоче спілкуватися", — каже психологиня.
У дітей на фоні стресових ситуацій, зокрема воєнних дій, можуть проявлятися психосоматичні симптоми — часто болить голова, болить живіт тощо. Це може свідчити про ознаки підвищеної тривожності дитини, зазначає Євгенія Курченко.
"З маленькими дітьми важко, тому що вони ще не усвідомлюють свої стани, емоції, і не можуть про це сказати. Тому тут роль батьків дуже-дуже велика. Підлітки вже можуть озвучити, що з ними не так. Якщо батьки зберігають оцей емоційний зв’язок з дитиною-підлітком, вона може бути з ними відверта і тоді батькам буде не важко зрозуміти, що дитина потребує якоїсь допомоги: батьківської, або може навіть і допомоги спеціалістів", — додає психологиня.
Види травм та розладів, які можуть виникати у дітей пов’язані з багатьма чинниками, а не лише з війною:
- фізична травма (дитина зазнає фізичного ушкодження внаслідок ДТП, внаслідок обстрілів та руйнувань будівель);
- емоційна травма (коли дитина стає свідком травматичних подій і не може впоратися з цим досвідом через брак ресурсу. Дитина відчуває тривогу, страх, відчуття жахіття і неконтрольованості ситуації);
- соціальна травма (діти, які, наприклад, виїхали за кордон і там налагоджують соціальні стосунки, і не завжди вони позитивні. Дитина може у новій школі зазнавати, наприклад, булінгу, дискримінації тощо);
- сексуальна травма (особливо на окупованих територіях, є випадки, коли відбувалося зґвалтування дітей. Це одна з найважчих травм);
- травма внаслідок втрати (Втрата не тільки близької людини внаслідок смерті або загибелі на війні, а втрата домівки, друзів, кола спілкування, можливості розвиватися, займатися тим, що тобі подобається, втрата навчання).
"Цілий спектр травм і всі ці види травм існують, і наші українські діти з цим стикаються. У кожному окремому випадку потребують допомоги", — каже Євгенія Курченко.
Розлади, які можуть виникнути у дитини внаслідок пережитої травми:
- гостра стресова реакція;
- посттравматичний стресовий розлад (коли минув певний час, а дитина досі знаходиться у травматичних спогадах, не може спати, їй сняться кошмари);
- тривожні розлади різного ступеню;
- депресивні розлади (переважно у підлітків).
Панічна атака — це одномоментне переживання, відчуття страху. Доросла людина і дитина не розуміє, що спричинило цей стан у цей момент.
"Фізичні симптоми — це дуже швидке серцебиття, головний біль, немає чим дихати й може таке відчуття страху, що, начебто "я зараз помру". Неконтрольованість ще більше підвищує тривожність, і панічна атака продовжується. Допомогти можна, якщо людина обізнана й розуміє, що відбувається з дитиною. Людина, яка знаходиться поряд повинна бути у спокійному стабільному стані, і це вже є допомогою дитині, яка переживає панічну атаку. Заспокоївшись, треба дати інформацію дитині, тобто сказати: "Так, зараз відбувається панічна атака, але це не смертельно, я зараз тобі допоможу", — говорить психологиня Євгенія Курченко.
За словами психологині, щоб знизити рівень тривоги варто застосувати метод "заспокійливе дихання".
"Це глибокий вдих, і дуже глибокий видих. І так дихаємо разом з дитиною до тих пір, поки вона не починає заспокоюватися. Дуже важливо повернути дитину, як то кажуть, в момент "тут і зараз", тобто заземлитися, буквально відчути землю під ногами. Можна запропонувати зробити якісь такі буденні для неї дії, наприклад, порахуй до 20 або від 30 до одного. Тобто перемикнути частинку нашого емоційного мозку на більш раціональну. Зазвичай панічна атака вона не триває довгий час. І от поки ми виконуємо ці дії, то дитина заспокоюється і ми повертаємо її до стабільного стану", — розповідає Євгенія Курченко.
Психологиня зазначає, що у більшості випадків батьки самостійно можуть допомогти дитині відновити ментальне здоров’я. Проте, якщо порушення тривають певний час, якщо дитина не може довго спати або ізолює себе від суспільства, замкнена, то треба звертатися по допомогу до психологів і до фонду "Голоси дітей" зокрема.
Навчання є, певною мірою, розрадою для дітей під час повномасштабної війни, каже психологиня, адже воно допомагає відволіктися від реальності та поринути емоціями у довоєнне життя.
"Дитина зустрічається з однокласниками, з вчителями, має можливість трохи перемикнутися з тих подій, які відбуваються, на ту рутину, яка була раніше. І це добре, насправді. Я думаю, що під час дистанційного навчання, так говорять мої учні, є можливість стати більш самостійними. Їм подобається, що вони можуть планувати свій день, і з точки зору психології, таким чином вони повертають контроль за своїм життям. А контроль — це є безпека. Тому, я думаю, що навчання все ж таки відіграє позитивну роль у відновленні психологічного здоров’я наших дітей", — розповідає Євгенія Курченко.
Психологиня говорить, що у післявоєнний час у кожного українця залишиться досвід, але чи буде він травматичним, залежить від багатьох факторів. Зокрема, каже Євгенія Курченко, від різного роду підтримки.
"Чим раніше і чим ефективніше буде надана допомога, тим менше будемо говорити про травматичний досвід. І досвід дитини буде інтегруватися в її пам’ять і залишиться тільки досвідом, а не травмою", — каже психологиня.
Поради батькам, як зменшити ментальну травматизацію дітей
- найголовніша підтримка — це стабільність батьків (наскільки вони справляються з цією ситуацією, настільки це буде впливати на самопочуття дитини. Тут треба вчитися батькам розуміти дитину, що з нею може відбуватися);
- важливо, щоб батьки звертали увагу на емоційний стан дитини й говорили з нею про емоції (проговорюючи емоції, негативні стани, ми пропрацьовуємо травму. І дитина отримує досвід безпечного, відвертого спілкування);
- треба повертати рутинні заняття, які були до війни, і які надавали дитині підтримку (хобі дитини, щоб повернути відчуття радості);
- спілкування (особливо для підлітків, це відновлювальний ресурс. Допомагати знаходити однокласників, які є в місті, організовувати це спілкування. Для маленьких дітей дуже важлива гра — батьки теж можуть включатися і давати можливість дитині відіграти всі ті емоції, всі ті переживання, які в неї є).
- звертатися за допомогою, якщо батьки самі не можуть впоратися.
Поради батькам дітей з інвалідністю, як зменшити ментальну травматизацію дітей
- робити акцент не на навчанні та знаннях, а на соціальних навичках, щоб вони не втрачалися;
- створити атмосферу безпеки, емоційної підтримки, любові, захищеності.
- робити звичайні рутинні речі — підтримувати навички гігієни, самостійності.
- робота з корекційними педагогами.
Ментальні проблеми, з якими звертаються батьки миколаївських дітей
- високий рівень тривожності;
- страх невизначеності;
- старшокласники говорять про те, що вони не бачать свого майбутнього — були плани, а зараз все дуже невизначено, і це спричиняє стрес.
- депресивні прояви у підлітків
- маленькі діти мають поведінкові розлади — стають більш агресивними, конфліктними, влаштовують істерики, регресивна поведінкаНаприклад, коли дитина у молодшому шкільному віці починає поводити себе, як дошкільня, тобто відбувається регрес., страх залишитися без батьків, намагається вночі спати поряд з батьками.
"Ментальне здоров’я у більшості дітей залежить від батьків або від тих дорослих, які знаходяться поряд", — каже психологиня Євгенія Курченко.
Слідкуйте за головними новинами Миколаєва та області у Telegram, Viber, YouTube, Facebook та Instagram.
