Військовослужбовець Ігор на позивний Фахівець — батько трьох неповнолітніх дітей. Попри законні підстави не йти у військо, 26 лютого 2022 року став на захист країни. Боєць служить у мінометній батареї 75 батальйону 102 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ з Івано-Франківщини.
Історію воїна розповіли на Facebook-сторінці бригади.
"А що ти зробив для захисту Батьківщини? Таке запитання хочеться поставити кожному українцю, особливо молодим здоровим хлопцям, котрі зараз не в армії", — каже Фахівець.
У цивільному житті Ігор займається ремонтом автомобілів — має СТО, автомагазин.
"Коли мені був 21 рік, я ще вчився, але народилася перша дитина, за рік — друга, і я покинув навчання. Пішов працювати на СТО, щоб прогодувати сім’ю. Там непогано заробляв. Так мене і затягнуло, і я в авторемонтному бізнесі уже 15 років", — каже боєць.
Зараз Ігор служить у мінометній батареї на посаді техніка — ремонтує та обслуговує транспорт, міномети та загалом всю техніку підрозділу.
"Коли я прийшов в армію, то спочатку хотів у розвідку. Я сам — мисливець, люблю постріляти, активний спосіб життя. Але мене призначили в "мінометку". Я зайшов у розташування підрозділу трохи розчарований з думками: якась "мінометка". Так от, заходжу у розташування, а там двоюрідний брат Да Вінчі сидить й каже мені: "Ігорю, ти знаєш, що артилерія — це "боги війни". Тоді в мене одразу змінилися думки. Я аж став гордитися, що я — "бог війни", — пригадує боєць своє знайомство з підрозділом.
Воїн зізнається, міняти місце служби не хоче, адже всі здружилися, відчувається командний дух.
Фахівець не завжди планував пов’язувати своє життя з технікою — раніше хотів стати діячем культури. Тому зараз навчається в інституті на режисера масових свят.
"Я ще в школі був у КВК. Є у мене таке кредо — одна посмішка продовжує життя на п'ять хвилин. Мав колись мрію — знятися у фільмі. Писав сценарії", — пригадує Ігор.
Попри навчання чоловік півтора року служить на Запоріжжі, адже вважає, що захист Батьківщини — обов'язок кожного.
"Колись, коли мене запитають мої діти: "Тату, що ти робив, коли була війна?". Мені не соромно буде глянути їм у вічі й відповісти з гордістю: "Я воював!" А от що скажуть своїм дітям ті, які ухиляються або просто ігнорують війну, які повтікали за кордон? Вони бояться загинути на війні, але ми теж боїмося, однак тут, воюємо на Запоріжжі. Хочу звернутися до всіх хлопців, які ще не стали до лав ЗСУ, — не бійтеся, йдіть до української армії, ви ще будете цим пишатися!" — говорить Фахівець.
Підписуйтеся на новини Суспільне Івано-Франківськ у Facebook, Telegram, Viber, Instagram та YouTube
