"Ми йдемо вперед, у наступ". Історія полеглого добровольця Юрія Максимчука з Івано-Франківщини

"Ми йдемо вперед, у наступ". Історія полеглого добровольця Юрія Максимчука з Івано-Франківщини

"Ми йдемо вперед, у наступ". Історія полеглого добровольця Юрія Максимчука з Івано-Франківщини
. Фото: Тетяна Максимчук

Військовослужбовець Юрій Максимчук на позивний Гуцул родом із села Бистриця Надвірнянського району, що на Івано-Франківщині. На фронт чоловік пішов добровольцем у травні 2022 року. Вступив до лав 36 окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. Менш як за рік служби Юрій отримав звання молодшого сержанта. Згодом став командиром відділення та командиром бойової машини.

Боєць загинув 5 червня 2023 під час виконання бойового завдання на Запоріжжі. Спогадами про Юрія Максимчука із Суспільним поділилися його батьки, однокласники та друзі.

Табличка на могилі Юрія Максимчука
Фото: Суспільне Івано-Франківськ

"Юра дуже хотів в армію, йому подобалася військова форма"

Юра — єдиний полеглий воїн у селі, розповідає його мама Тетяна Максимчук. Жінка пригадує: до повномасштабного вторгнення син був на заробітках в Росії. Коли почалася війна, Юрій чотири доби добирався додому з країни-агресора, щоб стати на захист України.

"Їх через Литву та Польщу везли. Я просила, щоб син залишився за кордоном, а він не схотів. Приїхав і пішов добровольцем", — говорить Тетяна Максимчук.

Юрій Максимчук на заробітках у Росії
Фото: Тетяна Максимчук

9 травня 2022 року Юрій Максимчук почав проходити військовий вишкіл у Львові. Зі слів матері, раніше військового досвіду у нього не було. До початку війни Юрій намагався потрапити в армію, проте йому відмовляли. І тільки після повномасштабного вторгнення росіян чоловікові вдалося долучитися до Сил оборони України.

"Юра дуже хотів в армію, йому подобалася військова форма, і так і пішов. Його забрали. Перший раз він був під Бахмутом, потім їх перекинули в Авдіївку", — розповідає Тетяна Максимчук.

Юрій Максимчук на фронті разом із побратимами
Юрій Максимчук вступив до лав 36 окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. Фото: Тетяна Максимчук

Мати пригадує: коли Юрій був на фронті, вони часто спілкувалися, хоча він ніколи не розповідав подробиць. Про те, що син отримав уламкове поранення, рідні дізналися лише тоді, коли він приїхав додому.

"Вперше, коли він приїхав, — був поранений. Уламок потрапив у руку. Лікарі його так і не витягнули. Він пішов достроково, ще мав бути тут, але швидше поїхав. Сказав, що не залишить своїх побратимів", — говорить жінка.

Після цього, каже матір, син став командиром відділення.

Лідер серед футболістів

Юрій Максимчук навчався у Бистрицькому ліцеї Надвірнянського району. Вчителі згадують хлопця, як сміливого та допитливого учня.

Вчителька Юрія Максимчука — Марія Яремчук
Марія Яремчук: "Ця мужність й патріотизм "сиділи" в ньому всередині, бо він пішов нас захищати й віддав своє життя за нас". Фото: Суспільне Івано-Франківськ

"Він сидів на останній парті. Юра був чемним, ввічливим і допитливим. Він не був імпульсивним, а таким спокійним і врівноваженим. Ця мужність й патріотизм "сиділи" в ньому всередині, бо він пішов нас захищати й віддав своє життя за нас", — говорить вчителька Марія Яремчук.

Ярослав Мельник викладав у Юрія в школі фізкультуру, згодом з ним потоваришував. За його словами, Юрій Максимчук був одним з ініціаторів створення місцевої футбольної команди.

Ярослав Мельник, вчитель фізкультури та друг Юрія Максимчука
Ярослав Мельник: "Юрій був одним з лідерів місцевих футболістів". Фото: Суспільне Івано-Франківськ

"Ми з Юрієм і багато наших товаришів зібралися, коли створювали команду, яка називається "Лісоруб Бистриця". Юрій був одним з лідерів місцевих футболістів. Ми брали участь у чемпіонаті району з футболу, де неодноразово посідали призові місця", — розповідає Ярослав Мельник.

Мар’яна Гунда навчалася з Юрієм в одному класі. Разом з іншими однокласниками навідувала бійця, коли він приїздив у відпустку.

"Ми навчалися разом з першого класу. В нас з Юрієм навіть день народження — 31 жовтня. Ми планували 30 років разом святкувати. Коли приїжджав, то ми з однокласниками ходили до нього. І хто б міг подумати, що більше не зустрінемося", — говорить Мар’яна Гунда.

"Ми ходили до однієї школи, він був дуже радісним, дружив зі всіма. Просто — душа компанії. Дуже зараз нам важко, що його немає", — додає подруга Юрія — Марія Хопта.

"Востаннє, коли дзвонив, він ніби прощався"

29-річний молодший сержант 36 окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського Юрій Максимчук загинув 5 червня 2023 року в селі Левадне Запорізької області.

Мати Юрія Максимчука — Тетяна Максимчук
Тетяна Максимчук: "Коли востаннє дзвонив до мене, він говорив так, ніби попрощався". Фото: Суспільне Івано-Франківськ

Друзі та близькі Юрія пригадують: коли чоловік був на фронті, жодного разу не скаржився на обставини. Проте мама бійця каже: остання розмова із сином відрізнялася від попередніх.

"Він був дуже зажуреним, коли востаннє дзвонив до мене. Дуже зажуреним. Сказав: "Мамо, ми йдемо вперед, в наступ. У мене все добре". До дочки подзвонив, до другої, попросив мене показати внуків. Він говорив з усіма так, ніби попрощався", — пригадує Тетяна Максимчук.

Рідні Юрія Максимчука з Івано-Франківщини
Фото: Суспільне Івано-Франківськ

Рідні пишаються Юрієм. Сестра військовослужбовця Сніжана Максимчук зареєструвала петицію на сайті Президента України з проханням присвоїти Юрію звання Героя України. Станом на 21 вересня 2023 року вона набрала 9997 голосів із 25 000 необхідних.

Жінка просить всіх небайдужих підтримати її звернення й теж проголосувати.

Підписуйтеся на новини Суспільне Івано-Франківськ у Facebook, Telegram, Viber, Instagram та YouTube

На початок