Родина Тетяни Чернікової родом з Донецька. Там вони залишалися до 2016-го. Проживши в окупації понад два роки, прийняли рішення переїхати до родичів в Харків. Там родина започаткувала бізнес і планувала подальше життя, коли війна вдруге змусила тікати. Оселившись у селі Оржиці на Полтавщині вона започаткувала нову справу: налагодили випуск домашньої консервації у реторт-пакетах.
Про те, як сестри започаткували бізнес на вирощуванні мікрогріну, а у березні 2022 року роздавали його волонтерам та організаціям, що годували людей в бомбосховищах, як змінили місто на село та знову почали все з початку на Полтавщині — двічі переселенка розповіла Суспільному Донбас.
Тетяна Чернікова у Донецьку працювала у сфері торгівлі, керувала крамницею. У 2014 році хоч і мала малу дитину, на переїзд не зважилася, розповідає жінка. І лише два роки потому, коли вона вдруге була вагітна, родина перебралася у Харків до рідні.
З Донецька в Харків: у "двушці" жили дев'ять людей і собака
У Харків до себе покликала Тетяну рідна сестра, яка у 2014 році туди переїхала з Горлівки.
"Десь пів року ми жили разом у двокімнатній квартирі — дев'ятеро людей і собака. Це було дуже складно. Ми приїхали, я народила дитину і не могла працювати. Якийсь час працював лише чоловік, але грошей на оренду окремого житла не вистачало", — розповідає переселенка.
Згадує, вони тоді мріяли з сестрою про власний родинний бізнес. І при першій нагоді долучилися до навчальних курсів з підприємництва.
"Тоді ми повірили в себе, у свої сили. Захистили успішно бізнес-план. Ментори та тренери, які нас навчали казали: класно, круто, але грошей немає", — ділиться Тетяна.
Утім, жінки цю ідею не полишили й продовжили досліджувати можливості та моніторити ринок. Зрештою, знайшли фінансування, орендували ділянку землі та будинок за містом, де облаштували теплицю та посадили мікрозелень, розповідає Чернікова.
"Потихеньку почали вирощувати мікрогрін, пропонувати його рестораторам, у торгівельні мережі, супермаркети. Одним словом, розвивалися, а потім — знову війна. Тоді, у лютому-березні 2022-го ми всю свою продукцію віддали волонтерам, що готували їжу людям у бомбосховищах Харкова, возили у лікарні, військовим".
Сестри почали й самі готувати на волонтерських кухнях Харкова, згадує Тетяна. Натомість діти з бабусею в цей час від обстрілів ховалися в укритті п'ятиповерхівки, каже жінка. Коли сусідів там значно поменшало, вони також зважилися на евакуацію.
З Харкова — у село на Полтавщині
Так у 2023 році переселенці з Донецька вдруге змушені були шукати прихисток. Цього разу оселилися в селі на Полтавщині. У будинок в Оржиці Лубенського району Полтавської області їх пустили знайомі.
"У Харкові нам було добре, тому що це місто дуже схоже на Донецьк. А от у селі нам трохи не вистачає цього руху великого міста. Тепер в нас є земля — пів гектара взяли в оренду в місцевого фермера. Вирощуємо там овочі, переважно, борщового набору", — ділиться двічі переселенка.
Збирають власну продукцію ще й купують городину у місцевих селян, бо започаткували нову справу, каже Тетяна: налагодили випуск готових домашніх страв у реторт-пакетах.
"Усе свіже, запашне, якраз те, що треба, для виготовлення страв домашньої кухні".
Волонтери везуть їжу в пакетах на фронт військовим
Намазки, ікра кабачкова, бурякова, паштет та голубці — це ті страви, які замовляють волонтери та родичі для військових, розповідає переселенка.
"Хлопці на фронті їдять одноманітну їжу, тому вони охоче замовляють домашні страви, які добре зберігаються в пакетах. Є картопля тушкована з куркою дуже смачна, я думаю, що хлопцям там до смаку також голубці або перець фарширований, який ми робимо. Відкриваєш пачку — там п'ять маленьких голубчиків у соусі, розігрів і можна їсти прямо з пакета", — хвалиться господиня.
Каже, бізнес-ідея народилась саме під польові умови — відсутність світла, газу та інших умов для приготування. Так вирішили робити консервацію та страви довгого зберігання. За основу взяли стандарти виготовлення військових сухпайків.
"Порція розрахована на разовий прийом їжі. Бійці йдуть на позицію, вони кладуть за пазуху цей пакет, він розігрівається, а потім вони відкривають і їдять. Все натуральне, смачне, як вдома. Своє тепло й подяку до наших захисників ми вкладаємо в ці пакети".
Соціальна складова родинної справи переселенців
Підприємство, яке створили на Полтавщині переселенці з Донецька, частину своєї продукції регулярно передає громаді.
"Ми віддаємо безкоштовно громаді свою продукцію. Сюди переїхав заклад для літніх людей. Ми надаємо свою продукцію, щоб їм також смакувало по-домашньому".
Крім того, родинний бізнес працевлаштовує переселенців.
"Беремо на роботу ВПО, а також сільських жителів, людей старших за 50 років, їх небагато в нас, але все ж таки. Це додатковий заробіток для них і суттєва підтримка тут людям на селі", — пояснює Тетяна.
Також вона зазначає, що соціальну складову у підприємництві для себе вони сформували ще в Харкові. Там працевлаштовували людей з інвалідністю, а також дітей з ментальними розладами.
Загалом, перелік смаколиків від родини Чернікових з Донецька наразі нараховує понад тридцять найменувань.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
