Маршрут незалежності. Українські музиканти розповіли про свій шлях до свободи

Маршрут незалежності. Українські музиканти розповіли про свій шлях до свободи

Маршрут незалежності. Українські музиканти розповіли про свій шлях до свободи Коллаж Суспільне

24 серпня 2020 року Україна святкує свій 29-й день народження. Українські музиканти розповіли Радіо Промінь про власні спогади, пов’язані зі становленням української держави, а також про те, що незалежність означає для них особисто.

Катерина Павленко, Go-A

Моя незалежність почалася з моменту, коли я зрозуміла, що я повністю несу відповідальність за своє життя і за те, що в ньому відбувається. Одного разу я усвідомила, що не хочу залежати від музикантів, які грають музику, яка не збігається з моїм світовідчуттям. І почала ставити собі запитання, що я маю зробити, аби змінити це. Я зрозуміла, що мені потрібна гітара. Дуже довго я не могла збагнути, де мені на неї взяти гроші, адже тоді я була студенткою. А потім вирішила влаштуватися на роботу і заробити на неї. Дуже багато друзів сміялися з того, яку роботу я обрала. Але я не вважаю, що працювати на роботі це смішно і якийсь зашквар. Мені здається, що зашквар – це сидіти і нічого не робити, коли в тебе є ціль, і чекати ідеальних умов. Тому я просто влаштувалася в МакДональдз і за пів року заробила собі на гітару, і змінила своє життя.

Я бажаю всім, щоб ви, в першу чергу, зрозуміли навіщо ви тут і чого ви хочете. А вже потім від цього будувати своє майбутнє і здійснювати якісь кроки. Адже поки ти не розумієш, хто ти і чого хочеш, вся твоя діяльність – просто набір несистематизованих рухів, які ведуть тебе незрозуміло куди. Бажаю вам здобути незалежність та бути щасливими!

Олег Скрипка

Якраз на той час, коли сталася незалежність, наш колектив був на межі розвалу, тому що один із засновників пішов, Юра Здоренко. І тут я собі поставив питання – що я роблю в цьому житті, в музиці, у своїй сфері професійній і непрофесійній. І я зрозумів, що я хочу бути музикантом, я хочу бути незалежним музикантом. Це тоді я усвідомив це слово. Я хочу робити те, що я хочу. І, в принципі, незалежність це і є – свої бажання здійснювати.

Перше відчуття незалежності було можливо ще навіть протестне. От є соціум, з яким я не погоджуюся у багатьох питаннях і векторах. І цей протест виводив мене, і виводив країну, до стану, який є зараз. Але я переплавив цей протест на позитивний рух, а саме - куди я рухаюсь. Не проти чого я борюся, а за що і з ким. От ця єдність рокерів, інших музикантів, творчих людей, інтелектуалів, справжньої української еліти, яку я знаю, знайомством з якою пишаюсь, і ці люди створюють сучасну країну, сучасну Україну.

У мене багато друзів, рок-музикантів, просто музикантів, творчих людей, звукоінженерів, художників… Ми створили багато прекрасних речей, які і є монументами цієї Незалежності. Це пісні, це твори, це фільми. Ця країна має натхнення, силу, потужність, сміливість рухатись вперед. Ця країна має людей, на яких вона може покластися, які завжди будуть віддавати цій країні усі свої сили творчі й фізичні.

Олександр "Фоззі" Сидоренко, ТНМК

Нам доведеться свою незалежність виборювати і виборювати. Вже кілька разів було відчуття, що перемогли, а потім "клац, і на матрац". І так виходить, що ми перебуваємо з вами в процесі боротьби за незалежність. Де юре, вона в нас є, як Крим, де факто – її ще немає.

Ми в процесі, ми їдемо, разом з нею, до неї, і мріючи про неї. Серед українців, яких я знаю, вони залежні від ідеї незалежності. Вона превалює, вона стає головною. Здавалося б, що тобі зі статусу якоїсь держави у світі? Ми про багато націй не знаємо, про багато держав не знаємо, про багато проблем не знаємо. Але для нас усіх чомусь за останніх двадцять років стало принципово важливим існування саме України, не як республіки, не як колонії.

Я бажаю українській ідеї нарешті перемогти на території України, тому що в нас з вами є багато радощів, багато якихось сумних новин, які відбуваються навколо, але є головне – відбувається якийсь рух. Ми робимо з вами, кожен з нас, купу помилок, ми, як в одній пісні – "робимо два кроки вперед, один назад", але ми рухаємося, ми змінюємося, ми зможемо.

Олег "Фагот" Михайлюта, ТНМК

Історія насправді буде про вибір, тому, що мені тоді, за радянських часів, було шістнадцять. Тоді отримував паспорт і міг вибирати, яку національність писати. Тоді ще писали національність в паспорт. Ну, я там собі щось розмірковував, це ж така важлива подія була в житті. І перед тим я зустрівся з татом, за місяць, може за два місяці до того, як все повинен був зробити. Зустрівся з татом і він мені просто поставив питання. Він нічого не говорив, ніколи не проводив ніяких політінформацій. Він просто поставив запитання, що ти от паспорт будеш отримувати, ти що запишеш в графі національність? А тоді можна було обрати між татом і мамою, ти сам обирав, коли писав все це в паспорт. І я, якось навіть не зморгнувши оком, йому відповів, що звісно, що "українець". Я пам’ятаю, як він змінився в обличчі і сказав – "Правильно, молодець!". І тільки тоді мені запаралелилося те, що з ним відбувалося декілька років тому, коли на якихось сабантуях він підіймав келих "За вільну Україну!". Пазл склався. Тато був задоволений. А як я задоволений!

Бажаю всім кожного дня робити правильний вибір, бо від цього залежить, що в тебе буде завтра. З Днем Незалежності!

Валерій Харчишин, Друга Ріка

Мені останнім часом, і не тільки останнім, здається, що переважна кількість людей, українців, живуть і думають про те, що скажуть люди. І таке враження складається, що ти живеш не для себе, ти живеш не своє життя, ти живеш наче для людей, ти живеш наче за когось. Ти мусиш жити тим, про що мрієш, тим, чого хочеш досягнути, ти маєш бути незалежним від думки громадськості, від думки суспільства. Ти маєш прислухатися, але робити те, що робиш, те що ти можеш, те що виходить. Тоді ти досягнеш успіху. Така незалежність і створює якісний контент чи будь-що, чим ти займаєшся. Воно наповнює твоє життя якимось сенсом. І ти можеш робити помилки, але це твої помилки, ти живеш своє життя, а не чиєсь. І це для мене найголовніше. Я намагаюсь так робити. І тільки тоді, коли я це збагнув, я маю на увазі творчість, мабуть, тоді вийшло щось відверте, чесне, якісне, на мою думку, і тоді це вже підтвердило і суспільство.

Коли ти чесний перед собою, коли переживаєш власні чесні емоції, і ти їх можеш озвучити, це чесно. Я би хотів побажати усім бути незалежними в своїх думках, у своїх помислах, мріяти сміливо, думати про велике, замахуватися на те, чого не досягнути, тоді ти чогось обов’язково досягнеш. Ти маєш бути незалежним перед самим собою, тоді ти будеш справжнім. Це найголовніше. Вітаю усіх з Днем Незалежності!

Сашко Положинський

Наприкінці 1980-х, коли почалися помітні політичні процеси, дуже багато почали говорити про Україну, про те, що Україна – лише частина Радянського Союзу, і для того, щоб вона стала повноцінною державою, від Радянського Союзу треба відділитися і змінити свої пріоритети та принципи існування. Я почав більше цікавитися історією України, я знову принципово перейшов на українську мову.

Пізніше, у 1989 році, я почув і побачив концерти фестивалю "Червона рута-89", цей фестиваль дуже сильно змінив мене і моє ставлення до всього, що відбувається довкола мене. Я почав носити вишивану сорочку, яку колись моя баба вишила для мого діда, знову ж таки, моя бабуся нарешті наважилася співати ті пісні, які на той момент в Радянському Союзі були заборонені.

І так поступово, крок за кроком, я зрозумів, що я теж хочу писати пісні, а ці пісні мають бути українськими піснями. І, звичайно, весь цей шлях мого зростання особистого, творчого, я завжди пов'язував зі змінами в Україні. В той момент, коли я відчув, що я є частиною великого народу, я є частиною своєї держави, і від мене щось теж залежить у ній, я почав змінювати себе і пробувати змінювати свою Україну. Користуючись нагодою, хочу привітати всіх українців з Днем Незалежності! Це важливе для мене свято і я впевнений, що це важливе свято для кожного з нас. І я би дуже хотів побажати нам усім єдності, віри в одне одного, в свої сили, і в краще майбутнє нашої держави.

Дмитро Шуров

Вперше по-справжньому я познайомився із незалежністю коли мені було п'ятнадцять років і я поїхав навчатися у США, я переміг тоді у програмі, яка називалася "Акт у підтримку свободи" і отримав цю саму свободу. Це був 1995 рік, Україні тоді було лише чотири роки й вона була ще зовсім маленька. А там, де я був, ніхто ще не знав про Україну практично нічого.

Я опинився у штаті Юта, усередині великої родини. І я думаю, що там на той момент не було жодного українця, бо я за рік жодного не зустрів. Вперше у своєму житті я опинився в ситуації, коли я є країна, сам по собі, всередині іншої країни, довкола нема ніяких бекапів, немає батьків, бабусі з дідусем. Той рік був дуже важкий, але я зрозумів для себе, що таке справжня незалежність.

Ми постійно будуємо щось, за що нам не має бути соромно перед нашими дітьми, перед собою теж. Я часто граю в таку гру – я уявляю, що мені сімдесят років, і я приходжу до себе нинішнього, і спілкуюся з собою. І ми говоримо: "От, Дімон, це ти зробив так, це не так, оцим я пишаюся, тут все вірно, а тут не дуже…". І я вважаю, що незалежність – це як підготувати крутий альбом чи концерт, це така на перспективу робота, дуже масивна і важка, і не треба з цим спішити, треба навчатись поступово жити так, щоб ти був по-справжньому незалежний у цьому багатогранному світі, був собою, не втрачав своєї ідентичності, але при цьому був частиною прекрасного світу, в якому є місце для всіх.

І я хочу вас привітати сьогодні, 24 серпня, і щодня протягом року, що у нас є такий шанс – побудувати свою власну, ні на кого не схожу, нашу незалежність. І щиро бажаю, щоб вона була класна, мирна і конструктивна. З Днем Незалежності України!

Іван Леньо, Kozak system

У моєму житті був дуже цікавий досвід: коли я вирішив грати на акордеоні, мені довелося обирати, де мені вчитися, тому що в ті часи на території колишнього Радянського Союзу було лише кілька музичних училищ, де викладали акордеон. Російська пропаганда вважала акордеон німецьким інструментом, а відповідно, інструментом загарбника. Тому ніби не дозволялося вчитися на акордеоні, хоч такого закону не було, вони намагалися всіх переводити на баян. Я дуже хотів грати на акордеоні й вступив до Уманського музичного училища. Я закінчив це училище у 1990 році, і коли довелося вступати до консерваторії, зіткнувся з тією ж проблемою. Мені довелося вступати у Росії до Воронезької консерваторії. На той момент це був Радянський Союз, і я не дуже усвідомлював різницю в наших країнах.

А у 1991 році відбулася незалежність моєї країни. Мені або довелося б продовжувати вчитися і закінчувати Воронезьку консерваторію, і, відповідно, будувати свій життєвий шлях там, в Росії, або вертатись в Україну. І я згадую себе, щось усередині говорило, що ти мусиш їхати додому. Що це було, я не знаю, можливо, гени предків або підсвідомість, можливо, просто той український дух, який в мені є, сказав – роби це.

Я перевівся у Київську консерваторію і про це не жалкую, це був мій життєвий вибір, і це, мабуть, був перший вибір мене як людини, яка має відповідальність за своє життя, яка розуміє, що таке бути залежним від когось або навпаки – бути незалежним. Я всіх українців щиро вітаю з Днем Незалежності, тому що це той видатний момент, коли моя країна, і я, як частина моєї країни, почали жити самостійно, вирішувати свої проблеми самостійно, мати відповідальність, і найголовніше – мріяти і розуміти, що попереду багато чого, але для цього треба працювати і працювати.

Більше привітань від артистів та української музики – на Радіо Промінь.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди