У Полтаві попрощалися із двома захисниками, які загинули на російсько-українській війні. Солдатові Ярославу Пасічнику та молодшому сержанту Сергієві Різнику було по 33 роки, повідомив Суспільному офіцер відділу призову міського терцентру комплектування Роман Калина. Панахиду за бійцями влаштували у Свято-Успенському соборі ПЦУ.
Живим коридором пошани до Свято-Успенського собору в Полтаві заносять дві труни із полеглими бійцями.
Прощаються 15 вересня із солдатом Ярославом Пасічником. Він родом із села Божкове, що біля Полтави, та проживав і працював у Харкові.
"Він був по напряму геодезія, картографія, кадастр, але залишився потім працювати в інституті на кафедрі кібернетики, в інженерному складі був. Коли почалася повномасштабна війна, я говорила: "Може, ти якось приїдеш?". Там у них якраз почалося, це Мала Рогань була. Але він сказав: "Ні, мені треба бути тут". Він пішов у тероборону, був до останнього в теробороні і ще волонтерив, возив гуманітарку у віддалені деокуповані села", ― говорить мама загиблого Ярослава Пасічника Любов Пасічник.
До війська боєць долучився 2 січня 2023-го року. Служив на посаді оператора десантно-штурмової роти окремого аеромобільного батальйону, повідомив офіцер відділу призову міського терцентру комплектування Роман Калина.
"Я пам’ятаю, як він мені подзвонив і сказав, що іде в армію. Це був такий сміливий вчинок з його боку. Всі тоді його підтримали, але ніхто тоді не думав, що так буде. Я думав, він буде одним із тих, кому пощастить. Він був доброю людиною, розсудливою, зваженою", ― розповідає друг загиблого Ярослава Пасічника Денис Огієнко.
Загинув солдат 31 серпня 2023-го під час обстрілу в районі села Вербове у Запорізькій області. Чоловікові було 33 роки, у нього лишилась мама.
"Він дуже любив природу, квіти, тварин, любив робити подарунки несподівані рідним і близьким, любив готувати для своїх знайомих вишукані страви. І завжди у нього було все добре, він ніколи мені не скаржився на те, що погано. Якщо все хоч більш-менш, він говорив: "Усе "окей" писав. Якщо гірше, то: "Усе добре". А якщо я розумію, що вже зовсім погано, то він просто мені казав, що в принципі нормально. Він завжди беріг мене", ― каже мама загиблого Ярослава Пасічника Любов Пасічник.
Відспівували сьогодні й військовослужбовця Сергія Різника. Боєць був командиром єгерського відділення окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша. Загинув 7 вересня 2023-го року біля села Новоєгорівка на Луганщині внаслідок мінно-вибухової травми, додав Роман Калина.
"Ми разом росли з ним, у 1-й клас разом пішли, за однією партою сиділи. Це людина-позитив. От що б не було погане, у нього завжди усмішка. Він – добрий, він ніколи не відмовить, якщо потрібна якась допомога. Він був янгол, світла людина. Часто забував привітати мене з днем народження, поздоровляв на наступний день. Завжди писав щороку одне і те ж повідомлення: "Обняв, підняв, покрутив і поставив. Ось такий він був", ― розповідає двоюрідна сестра загиблого Сергія Різника Неля Белих.
Сергієві було 33 роки, він мав звання молодший сержант. У воїна лишились батьки та молодший брат, каже його сестра.
"Він найкращий братик був у нас, веселий, дружелюбний. Приїжджав ось у липні він до нас у гості, в село, посиділи. Об’їздив він усіх родичів, знайомих, друзів своїх. Об’їздив усіх-усіх, наче відчував, що він останній раз. Вірив у перемогу", ― говорить двоюрідна сестра загиблого Сергія Різника Світлана Тертична.
Обох бійців поховали на Затуринському кладовищі біля Полтави.
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
