Після повернення з війни важливо отримати як кваліфіковану медичну, так і психологічну допомогу, розповіла Суспільному ветеранка з Івано-Франківська Мирослава на позивний Ношпа. Після півтора року служби на Запорізькому напрямку вона демобілізувалася з лав ЗСУ. Таке рішення ухвалила через сімейні обставини. Ветеранка самостійно вирішила відвідувати психолога, проходить обстеження та планує змінити напрям роботи.
Про життя після фронту, як ветеранки соціалізуються та де можуть знайти кваліфіковану допомогу як на Івано-Франківщині, так і поза межами області, з'ясовувало Суспільне.
Ветеранка на позивний Ношпа: "Війна змінила мене"
Мирослава пішла до територіального центру комплектування та соціальної підтримки 24 лютого 2022 року. За плечима було навчання в Івано-Франківському національному медичному університеті та інтернатура за спеціальністю "Радіологія". Тож жінка стала бойовою медикинею на позивний Ношпа.
"Це — поклик серця. Я була на роботі. У багатьох бачила тривожність. У мене її не було. Я пішла у військкомат", — розповідає Мирослава.
Вже у травні 2022 року вона вирушила на фронт як бойова медикиня взводу у 78 батальйоні 102 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Проте 1 червня 2023 року через сімейні обставини звільнилася зі служби. Наразі вона оформляє статус учасниці бойових дій.
"Військові більше довіряють військовим"
"Я шукаю можливість допомогти бійцям на фронті. Звичайно, ходжу до психологів. Стежу за своїм фізичним здоров'ям, здаю аналізи, бо здоров'я трохи "здало" свої позиції. Перші місяці вдома було дуже важко, бо бачила молодих чоловіків, які тут, а тих, хто на фронті, ніхто не міняє. Це — психологічно важко", — зізнається Мирослава.
На думку Ношпи, для реінтеграції ветеранів держава могла б щонайменше зробити доступнішою психологічну допомогу. Мирославі легше відкриватися перед людьми з військовими досвідом.
"Я б пішла не до кожного психолога. Є такий момент — військовий довіряє військовому. Довіритися людині, яка бачила війну у фільмах, де вона романтизована, і якій треба пояснювати, що там не так, це — важко. Я на собі відчула, що з людьми іноді не готова близько спілкуватися, прості питання можуть роздратувати. Також не можу спокійно чути російську мову. І ще буває, коли ти говориш, що ти — з війни, одразу на тебе дивляться, як на людину з ПТСР. І якщо не так слово сказав, то все — точно ПТСР. Але так не є, не у всіх", — каже Мирослава.
"Стараюся забутися і втілювати плани, які були на війні"
Після повернення з фронту Мирослава відчуває підтримку рідних, друзів, побратимів та посестер. Це — те, що допомагає їй повернутися у цивільне життя.
"Звичайно, війна змінила мене. Зараз стараюся забутися і втілювати плани, які були на війні: від того, як поміняти стиль одягу, до того, де працювати. Медицину я не кину точно, але я вступила на ту інтернатуру "Радіологія", яка була на другому місці за пріоритетом. А мрію бути патологоанатомом. І хотіла б за рік-півтора чи після завершення війни податися на цей напрям. На фронті все переосмислюється", — каже ветеранка.
Майже кожен п'ятий ветеран під час дослідження "Потреби ветеранів 2023", яке проводила дослідницька група Українського ветеранського фонду, назвав, що зараз чи у майбутньому потребуватиме допомоги у здобутті освіти, працевлаштуванні (24,4% та 20,4% відповідно). В пріоритетах більш ніж половина демобілізованих назвала потребу у зміцненні здоров'я (53,4%). Також 20% очікують на психологічну підтримку.
У дослідженні фонду також йдеться, що наразі ветерани найбільше незадоволені медичним обслуговуванням (48,9%). 20,4% опитаних виявили невдоволення щодо психологічної реабілітації.
Медичні послуги та реабілітація для ветеранок: куди звертатися?
На Франківщині 15 закладів охорони здоров’я уклали договори з Національною службою здоров'я України про надання медичних послуг за пакетом "Реабілітаційна допомога дорослим та дітям в стаціонарних умовах" і 21 — в амбулаторних умовах. Про це Суспільному розповів виконувач обов'язків директора департаменту охорони здоров'я ОВА Володимир Дзьомбак.
Знайти конкретну лікарню можна на сайті НСЗУ. Також можна зателефонувати до контакт-центру Національної служби здоров'я за номером 16-77. Оператор підкаже найближчий медзаклад, який уклав договір. Які документи потрібні, щоб пройти реабілітацію, читайте у матеріалі Суспільного.
З питань оздоровлення, освіти та психологічної допомоги можна звертатися на гарячі лінії Мінветеранів: +38 (063) 035-54-68.
Що варто враховувати при адаптації ветеранок
Після служби жінкам важливо знайти своє оточення. Їм легше відкриватися між іншими військовослужбовицями, каже ветеранка Юлія Кіріллова. У 2015-2016 роках вона служила у 25 батальйоні "Київська Русь". Була розвідницею-гранатометницею, також працювала парамедикинею. Після звільнення з війська Юлія лікувалася у медзакладах.
"Коли лежала у лікарні, зрозуміла, що моє життя — тільки в моїх руках. Я народилася у цьому світі, щоб не лежати овочем. Як тільки це усвідомила, то почала розвиватися, допомагати іншим знайти себе і рухатися далі", — розповідає ветеранка.
Наразі Юлія Кіріллова є співзасновницею "Жіночого ветеранського руху", координаторкою соціального відділу громадської організації. Також вона працює над дослідженням потреб, проблем адаптації ветеранів та є начальницею відділу навчально-аналітичної роботи Українського ветеранського фонду.
"Найбільші проблеми, з якими приходять дівчата, — медичного характеру. Дуже багато звернень щодо онкології, яку виявили під час проходження служби. Це і через стреси, ментальне здоров'я, і через зброю, яку використовуємо. Ми також спостерігаємо, що жінкам важче розкритися і пропрацювати свої проблеми у групах з чоловіками. Не завжди вони можуть розповісти, бо є страх осуду. Щодо гінекології та мамології у ЗСУ — її майже немає. Прифронтові лікарні, на жаль, занедбані", — каже Юлія Кіріллова.
На сьогодні "Жіночий ветеранський рух" налічує орінтовно 700 учасниць. В організації займаються адвокацією та захистом прав ветеранок та військовослужбовиць. Також створюють умови для рівних прав і можливостей під час проходження військової служби.
У пошуках реабілітаційного центру
В Україні випрацьовують маршрут реабілітації ветеранів. 23 серпня 2023 року на форумі "Україна. Захисники. Майбутнє" міністерка у справах ветеранів України Юлія Лапутіна презентувала "Шлях ветерана". Наразі у чотирьох регіонах України: Львівській, Миколаївській, Дніпропетровській та Вінницькій областях започаткували пілотний проєкт "Помічник ветерана". Це — координаційна підтримка для ветеранів, членів їхніх сімей та сімей загиблих.
У Карпатах на Івано-Франківщині з березня 2023 року запрацював Центр психологічної реабілітації ветеранів, військових Нацгвардії України та їхніх родин. Його створили з ініціативи логістичної групи Західного територіального управління НГУ.
"З початку війни бачили, що є запит на допомогу з психологічної реабілітації, і так виникла ідея. Тут є як індивідуальні, так і групові заняття. Проводимо екскурсії, арттерапію. Основне наше завдання — запобігти виникненню ПТСР, навчити жити після психологічної травми", — каже координатор проєкту, військовослужбовець НГУ Роман Григорський.
З військовими та їхніми родичами працюють психологи, арттерапевти та юристи. Також тут передбачений вихователь, який проводитиме дозвілля з дітьми, коли боєць чи бійчиня проходять реабілітацію.
Одна зміна у центрі триває 21 день, адже за цей час у людини формується певна звичка. Гроші для проведення реабілітації отримують зокрема й від меценатів та благодійних фондів. Загалом за пів року психологічну допомогу отримали вже 200 людей.
В Івано-Франківську цьогоріч створили "Дім воїна". У ньому надаватимуть послуги з психологічної та фізичної реабілітації, організовуватимуть дозвілля людей. Також допомагатимуть у регулюванні юридичних, соціальних, освітніх та питань у сфері охорони здоров'я. У "Домі воїна" ветеранам та учасникам війни сприятимуть в отриманні пільг та соціальних гарантій.
На Івано-Франківщині реабілітаційні центри неодноразово створювали з ініціативи військових чи родин полеглих бійців та бійчинь.
Відтак на Коломийщині запрацював центр для реабілітації військових "Тепло крилатої душі". Його відкрила мати загиблого пілота, Героя України Степана Тарабалки – Наталія. На облаштування центру жінка витратила гроші, які отримала з держбюджету після загибелі сина. Допомагали жінці місцеві жителі й благодійники.
Центр реабілітації для ветеранів, чинних військових та їхніх сімей створюють в Івано-Франківську представники Першого добровольчого хірургічного шпиталю разом з громадською організацією "Спрямована дія". Також ініціює створення реабілітаційного центру з фізкультурними залами й кабінетами Івано-Франківська Архієпархія УГКЦ.
Ветеранка Юлія Кіріллова вважає, що Україні варто перейняти модель реабілітації, яка діє у США.
"Певною мірою мені імпонує досвід Сполучених Штатів, як побудована система реабілітації, медзабезпечення, обслуговування, де в них у кожному штаті є ветеранські шпиталі, реабілітаційні центри підтримки, центри репродуктології для жінок та чоловіків. Тобто не потрібно йти у цивільну лікарню й чекати у черзі чи чекати на запис два-три дні. А є професійні спеціалісти, які вміють працювати з бойовою травмою", — каже Юлія Кіріллова.
Однак американську чи іншу модель реабілітації ветеранів варто підлаштувати до українських реалій, додає Кіріллова.
Скільки ветеранів та ветеранок війни в Україні
У коментарі Суспільному керівник відділу Міністерства у справах ветеранів в Івано-Франківській області Володимир Веркалець розповів, що немає статистики щодо кількості ветеранок в регіоні. Проте, з його слів, від початку повномасштабного вторгнення росіян в Україну орієнтовно 2 500 військових з Івано-Франківщини демобілізувалися внаслідок захворювання, контузії чи поранення.
За інформацією Єдиного державного реєстру ветеранів війни (ЄДРВВ) в Україні є 851 068 ветеранів та їхніх родин (з них жінки — 286 036). На Франківщині — 20 668 ветеранів. У гендерному співвідношенні в області — 7 586 ветеранок та 13 082 ветеранів.
За прогнозами міністерки у справах ветеранів України Юлії Лапутіної, після війни не менше 10% в українському суспільстві складатимуть ветеранки та ветерани.
Наразі у війську служать 42 тисячі військовослужбовиць, а разом з цивільними працівницями — 60 тисяч. З них 5 тисяч — на передовій.
Які вони — сучасні ветерани та ветеранки?
"У першому дослідженні портрета ветеранів було боляче розуміти, що зараз цвіт нації — на фронті. Ветерани — це здебільшого молоді люди, які могли б і мали б відновлювати спроможності держави, перекваліфіковуватися, будувати сім’ю та розвивати власну справу", — розповідає ветеранка Юлія Кіріллова.
Найбільше серед ветеранів людей віком 31-40 років (34,5%) та 41-50 років (31,1%), йдеться у дослідженні "Портрет ветерана російсько-української війни 2014-2022 роки". Найменше — 61+ (1,5%). Натомість приблизно 22% (1/5 від кількості ветеранів) — це молодь віком від 19 до 30 років.
Побоювання втратити кваліфікацію через війну
Ветеранка Марія служила з 2016 року у десантно-штурмових військах. З лютого 2016 була інструкторкою з тактичної медицини у Житомирі. Після 2,5 років працювала ветлікаркою.
"Я почала працювати у Київському зоопарку і не витримала. Підписала новий контракт у лютому 2019 року. Тоді служила у 65 мобільному шпиталі у Часовому Ярі, у взводі медичної евакуації поранених. Після служби було дуже важко знову повернутися у професію. Контракт закінчився і почався COVID-19. Було морально важко. Поки проходила службу, все стрімко змінилося, з'явилися нові медикамети та принципи лікування тварин", — ділиться досвідом Марія.
На думку 52% опитаних ветеранів та військовослужбовців, після демобілізації більшість з них втратять попередню кваліфікацію і будуть потребувати додаткового навчання. Така аналітика дослідження "Потреби та перешкоди ветеранів при працевлаштуванні" за червень-липень 2023 року.
"У ветеранів є більше побоювання, що вони можуть втратити кваліфікацію. Роботодавці теж про це говорять, однак все ж переконані, що військові здобудуть більше кваліфікацій та навичок, які будуть вирізняти їх серед шукачів роботи. Це — про командну роботу, лідерські навички, швидке ухвалення рішень та стратегічне мислення. Це також інженери, техніки та сапери. Зараз на фронті відбувається науково-технічний прогрес — про це не варто забувати", — каже Юлія Кіріллова.
Важливо, щоб працедавці також відчували відповідальність. З її слів, наразі до фонду звернулося одне з великих підприємств України, з якого значний відсоток працівників воює. Тому компанія вже зараз має запит на розроблення політики на місцях щодо бійчинь та бійців, які повернуться з фронту.
Що пропонує Івано-Франківський обласний центр зайнятості
Ветерани та члени їхніх сімей можуть отримати грант на створення або розвиток власного бізнесу. З 10 квітня 2023 року у цій програмі підтримали вісьмох військових та та їхніх родичів з Івано-Франківщини.
Як повідомили Суспільному в Івано-Франківському обласному центрі зайнятості, до 23 лютого 2022 року у службу звернулися 216 учасників бойових дій. З 24 лютого 2022 до 11 вересня 2023 звернулися 203 людини. З них — 16 військовослужбовиць. За весь період вдалося працевлаштувати 129 учасників бойових дій та 12 пройшли додаткові навчання.
Ветеранки можуть скористатися державною програмою навчання за ваучерами від обласного центру зайнятості. Зараз у списку — 123 професії, які можна опанувати в будь-якому навчальному закладі України. Максимальна сума ваучера — майже 27 тис. грн. Однак цією програмою не можуть скористатися безробітні.
Страхи щодо життя після війни
72% поранених бійців та бійчинь бояться, що після повернення до цивільного життя держава про них забуде. Про це йдеться в опитуванні компанії "Gradus Research" на замовлення громадської організації "Принцип".
Згідно з опитуванням ветеранів-учасників фонду "Після Служби", найбільші страхи ветеранів у цивільному житті пов'язані з працевлаштуванням та забуттям, розповіла Суспільному директорка організації, ветеранка Галина Сернівка.
З її слів, ветерани також зізнавалися, що стикаються з труднощами у призвичаєнні до цивільного життя, і деякі висловлювали побоювання, що їхні поранення вплинуть на ставлення до них.
"Мабуть, завдяки участі в АТО у мене напрацювалася звичка ставити собі питання: якби зараз прилетів снаряд, чи я раділа б за прожите життя? Чи хотілося б мені щось змінити? І тоді я слухаю внутрішній голос. Він завжди вказує в правильному напрямку. Дотримуюся цього принципу й по нині. Повернутися до цивільного життя мені допомогла родина, спілкування з рідними та програми з реінтеграції ветеранів", — каже Галина Сернівка.
Жінка не змогла повернутися до своєї колишньої професії журналіста. Наразі вона очолює благодійний фонд "Після Служби".
Досвід роботи з ветеранками у фонді "Після Служби"
Організацію "Після Служби" заснував американець українського походження Едвард Маршалл наприкінці 2022 року.
"Ми беремо на озброєння американський досвід і адаптуємо його до наших реалій в Україні. Наша основна мета — об'єднати зусилля для покращення якості життя ветеранів та членів їхніх сімей, допомогти їм в адаптації до життя після служби та боротьбі з проблемою самогубств", — говорить Галина Сернівка.
До команди фонду приєднуються волонтери-фахівці у різних сферах. Також звертаються представники підприємств та бізнесів, які хочуть працевлаштувати ветеранів. Організація співпрацює з ветеранськими організаціями по всій країні.
У фонді застосовують індивідуальний підхід до кожного запиту ветерана. Допомагають у таких напрямах: лікування та реабілітація (бойові травми), психологічна підтримка, юридичний супровід та доступ до пільг, допомога у працевлаштуванні та створенні нових кар'єрних можливостей, оплата освітніх курсів.
Для отримання допомоги необхідно заповнити анкету за посиланням та вказати контактний телефон і потребу. Після цього кейс-менеджер організації особисто зв'яжеться із заявником та надасть консультацію щодо можливостей вирішення запиту.
Суспільство має відчувати відповідальність за ветеранів
На думку співзасновниці "Жіночого ветеранського руху" Юлії Кіріллової, Україні потрібно щонайменше 30-40 років для налагодження системи допомоги ветеранам. Проте, додає, це при найсприятливіших умовах. Адже коли люди відчуватимуть "присмак перемоги", період післявоєнної відбудови може затягнутися.
"У нас війна в Україні — понад дев'ять років. Роками сім'ї не бачать татів та мам, а ті не бачать своїх дітей. Хто, як не ми, маємо подякувати тим людям? Вони віддали своє найцінніше — час, здоров'я. Суспільство має включитися в діалог про ветеранів. Часто закон добре написаний, але чомусь не працює. Бо на етапі впровадження його чи саботують", — каже ветеранка.
Підписуйтеся на новини Суспільне Івано-Франківськ у Facebook, Telegram, Viber, Instagram та YouTube
