Віталій Мельничук — Житомирський міський голова у 1990-1992 роках — був обраний на перших демократичних виборах в Радянському Союзі. За каденції Мельничука у Житомирі розпочався процес демократизації та дерадянізації.
23 серпня у Житомирі відбувся круглий стіл, на якому Віталій Мельничук розповів про події початку незалежності та атмосферу тогочасного політичного життя Житомира.
Команда Суспільного Житомир зустрілася із Віталієм Мельничуком ввечері 23 серпня і записала інтерв’ю про події того часу.
23 травня — День Державного прапора. 32 роки тому вперше підняли український прапор над ратушею міста. Які події передували цьому рішенню, що відбувалося у кулуарах міської ради, як ці рішення сприйняли житомиряни?
Прапор був продовженням цього всього. Для того, щоб відчути і побачити атмосферу, треба зрозуміти, що відбувалось у кінці 80-х і на початку 90-х років. У світі, Європі, Україні, колишньому Радянському Союзі. Світ розділений був. Йшло жорстке протистояння між Радянським Союзом і блоком НАТО, ядерні ракети націлені були один на одного. Але почалась якась розрядка….
І в цей час відбуваються вибори народних депутатів СРСР. І якраз у Житомирі це був колосальний підйом в цей час. Йшла боротьба між обкомом партії і незалежною журналісткою, яка намагалася писати, Алла Ярошинська, про події які відбувались в Чорнобилі, Народичах. А їй не давали, і почалось протистояння. І всі ці процеси. Підприємства її підтримали, люди її підтримали, на стадіоні збирались люди — близько 20 тисяч.
Відбулись потім висунення депутатів, і її підтримали з результатом 90,4%, це найбільший був результат по всій радянській імперії. Тобто це була перемога житомирян.
Потім Громадянський фронт оголосив, що йде на вибори і висунув кандидатів у всіх міських округах всупереч комуністам. І ми перемогли на виборах в міську раду. І всі наші депутати, яких ми висували в область від міста, теж перемогли. І від міста було обрано ще три народні депутати до Верховної ради УСРС – Мельничук, Сугоняко і Зайко.
А другого квітня зібралася нова міська рада, а в цій міській раді 70 років панували комуністи. А тут прийшли зовсім інші люди. Це була атмосфера, до мене приходили багато людей зі своїми ініціативами.
І от зібралась рада, у квітні, мене обирають міським головою. І всі газети писали: "Сенсація. У Житомирі обрали міського голову непартійного". Я ж не був членом партії.
Чи був спротив вашим рішенням, зокрем,а по прапору серед виконавчих органів міської ради?
Ні, ну що ви! Це ж було вже мною сформовано. І було підготовлено рішення комісії. Вона називалась по культурі, національності. Вони підготували це рішення і 24 травня ми винесли його на сесію. Запросили професора Сергійчука і він нам розповів, що таке національна символіка. Нам пощастило, що в цей час якісь події були в Москві. і Федоров (перший секретар обкому партії – ред.) і основні комуністи туди поїхали. А ці комуністи, які тут залишились – вони підтримали. І рада (Житомирська міська рада – ред.) першою в центральній та наддніпрянській Україні. І першою з цієї сторони Збруча. Приймає рішення про використання на території міста національної символіки. Не просто прапор поставити, а дозволити всім громадянам, організаціям на території міста вільно використовувати національну символіку, а також використовувати герб тризуб, і гімн "Ще невмерла Україна". Дозволили. А 13 червня підняли над фронтоном цей прапор. І як тільки підняли цей прапор — о, що почалось!
Про путч ГКЧП.
І от таку шифровку, вхідний номер 4705 отримає наш голова облвиконкому товариш Малиновський. 19 серпня. Що робить товариш Маліновський? Товариш Малиновський каже: "Ми будєм виполнять всє рєшенія. Рєшеніє – таваріщу Торщину, командующему 14 танковой арміі – обєспєчіть. Таваріщу Коваленку, КГБ — обєспєчіть". І так далі. Тобто взяли зразу під "козирьок", що ми готові здати Україну.
Про день проголошення Незалежності.
ГКЧпісти вже втратили контроль. І тоді якраз Кравчук прийняв рішення про надзвичайну сесії Верховної Ради. 24 числа збирається сесія, і йдуть такі колосальні дебати: що робити, хлопці приїхали з регіонів. Негайно забороняти партію. Перше рішення. Це зібралася народна партія і перше рішення – негайно забороняти партію. Негайно забороняти комуняк, цих негідників. Тому що бачили, що вони робили — ну, зрадники. А що робити зі зрадниками? Негайно їх ізолювати і в тюрму садити.
А Левко Лук’яненко слухав, слухав тай каже: "Хлопці, не те кажете. Треба негайно проголошувати незалежність України". І всі: от так! І почалася робота.
Чи була можливість розпочати дерадянізацію та дерусифікацію в Житомирі раніше, ніж після 2014 року?
Коли я став міським головою у 1090 році, мене просто коробило від цих назв вулиць: Київська була Леніна, Велика Бердичівська — Карла Маркса, Мала Бердичівська — Комсомолу. І так далі. От і одне із перших рішень, яке я дав, так би мовити, на опрацювання, воно називалося "Повернення історичних назв вулицям міста Житомир". Це ще було при Радянському союзі 1990 рік. Як ми підійшли? Була створена комісія, по поверненню історичних назв. Цю комісію Мокрицький очолював, ввійшли депутати, ще там фахівці, краєзнавці. І вони збирали інформацію. В результаті роботи, комісія підготувала проєкт рішення «Про поверненням історичних назв, вулицям площам міста Житомира».
Цей проєкт був розглянутий, комісіями мною і був винесений на обговорення житомирян. Був опублікований у «Житомирському віснику». Була така гарна газети. І обговорення йшло кілька місяців, дуже багато було пропозицій. Потім ці пропозиції були опрацьовані додатково і все це було винесено на розгляд ради міської. І одним рішенням було повернено історичні назви.
Скільки там було вулиць?
Та, там було 30 чи сорок сторінок. Чого там тільки не було. Щорса там. Цікаво треба буде в архіві підняти. Соборна, Леніна.
Тобто рішення було прийнято?
Ну звичайно, а ви думаєте Київська сама собою взялась? Адже ніякої не було дерадянізації, ніяких вказівок не було. Ми самі повертали історичні назви. І це було зроблено, рішення було міської ради, мені важко сказати, чи це було кінець 90-го року чи початок 91-го. Радянський союз.
А чого ж тоді, Щорса, Черняховського перейменували, я точно не згадаю, у 2015-2016 роках?
Аааа. А чому, тому що це був "Совєцкий союз".
Тобто частину ваших пропозицій викинули?
Так. Ще тоді не було розуміння у суспільства. І частина казала: "Черняховскій, так то же гєнєрал?". Розумієте. Крім того, тоді ще була ось ця ідея – дружби народів.
Повну версію інтерв’ю із Віталієм Мельничуком та інші інтерв'ю дивіться на ютуб каналі "Суспільне Житомир".
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:
