Іванофранківець Павло Ковальов — боєць 10 окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс". У травні 2023 року його поранили — у бліндаж влучила російська міна. Наразі військовий перебуває у відділенні травматології ортопедії і реконструктивної та пластичної хірургії Івано-Франківської центральної міської клінічної лікарні.
Історію воїна оприлюднили на Facebook-сторінці медичної установи.
До повномасштабної війни працював тату-майстром та барбером
Павло Ковальов народився в Івано-Франківську. Йому — 26 років. До повномасштабної війни хлопець працював тату-майстром та барбером.
"Я любив свою роботу і почувався повністю щасливою та вільною людиною. За все своє життя ні разу не виїжджав за кордон України. Навіть не подорожував нікуди. Мені було комфортно жити у нас, бо знав, що і тут можна досягти своїх мрій", — розповідає Павло Ковальов.
Війна
Павло Ковальов проходив строкову службу у десантно-штурмових військах. 25 лютого 2022 року почав служити у підрозділі протиповітряної оборони.
"Я спокійно до цього ставився. Хоч, звісно, як і будь-якій людині, спочатку мені було страшно. Але я розумів, що треба йти воювати, бо не хотів бачити смерть цивільних через війну", — говорить воїн.
Поранення
18 травня 2023 року у бліндаж, в якому перебував Павло, влучила російська міна. Він та семеро його побратимів отримали поранення.
"Я розумів, що нікому не можу допомогти. Намагався накласти турнікет, але не мав сил. А потім сів, закурив сигарету і думаю: ну помру, то помру", — пригадує Павло Ковальов.
У бійця — уламкове поранення стопи.
Воїн каже: після пережитого не боїться ні смерті, ні життєвих труднощів: "Коли робиш чи переживаєш щось вперше, то страшно. Але до всього можна звикнути, навіть до того, коли тобі під час обстрілу падає шматок землі в тарілку в той момент, коли ти їси".
Із ЗСУ відчуваєш свободу
Як йдеться в дописі, у Збройних силах України Павло Ковальов відчуває свободу.
"Живеш одним днем, розумієш, що завтра тебе може не бути, але все одно лягаєш спати з надією на новий день", — ділиться військовий.
Павло Ковальов не втрачає оптимізм, намагається зберігати душевний спокій і життєву стійкість.
"Коли мене поранили, то я подумав: як класно, бо я ж додому поїду. Загалом намагаюся зберігати здорове відчуття "пофігізму". Мені байдуже на ситуації, але при цьому ніколи не байдуже на людей. Я ще у дитинстві зазнав розчарувань, тому зараз ставлюся без особливих очікувань до будь-чого. Буде щось добре — то супер, не буде — теж не біда", — розповідає військовий.
Як лікують Павла Ковальова
"Рана не могла ніяк зажити, була досить глибока з дефектом шкіри, і в ній був сухожилок-розгинач першого пальця, що доставляло дискомфорт при ходьбі", — розповідає лікар-травматолог Павла Андрій Стуй.
Спершу лікарі провели бійцю дебрідментПроцедура санації й очищення ураженого тіла від елементів, що порушують механіку суглоба і змінених тканин рани — взяли посів, виявили бактерію та побороли інфекцію. Згодом Павлові Ковальову пересадили шкіру, шкірну жирову клітковину і з фасцієюСполучнотканинні оболонки (плівки), що огортають окремі групи м'язів, органи, порожнини тіла, якою судина постачає кров, з верхньої частини гомілки розвернули її на стопу.
"Це ортопластична хірургія. Під час війни трапляються травми з великими дефектами, які тяжко закрити клаптем або неможливо зашити. Рани великі й глибокі, тому їх можна закрити тільки таким способом", — говорить Андрій Стуй.
За словами медиків, операція пройшла успішно. За три тижні рана у Павла загоїться.
Підписуйтеся на новини Суспільне Івано-Франківськ у Facebook, Telegram, Viber, Instagram та YouTube
