"Тим, ким я стала, завдячую своїм побратимам та посестрам". Історія військової медикині 102 бригади на позивний Відьма

"Тим, ким я стала, завдячую своїм побратимам та посестрам". Історія військової медикині 102 бригади на позивний Відьма

"Тим, ким я стала, завдячую своїм побратимам та посестрам". Історія військової медикині 102 бригади на позивний Відьма
. Фото: Facebook/Оксана Гук

Військова медикиня Оксана Гук з позивним Відьма служила у 102 окремій бригаді Сил територіальної оборони ЗСУ Івано-Франківщини з червня 2021 року. Попри це, займалася косметологічним бізнесом і працювала в Калуській міській раді. Після початку повномасштабної війни навчала бойових медиків, які служать на Запорізькому напрямку. У травні 2023 Оксана звільнилася у запас Збройних сил України.

Про поєднання служби з підприємництвом та депутатством, навчання бойових медиків, жінок на війні та поїздку до побратимів і посестер військова медикиня розповіла Суспільному.

"Я колись давніше приїжджала у відпустку. Мама мені сказала: "Чому ти? Чому не хтось інший? А ось там той, та — вони вдома, а ти — на війні". А я їй: "Коли я була вдома, чомусь у 2014 році матері тих, чиї діти були там, тобі це не казали. Все просто. Моя черга", — каже Оксана Гук.

Початок служби в ТРО

У цивільному житті Оксана — підприємиця, масажистка, косметологиня-естетистка з медичною освітою і депутатка Калуської міської ради. Раніше працювала в Івано-Франківському військовому шпиталі.

"Якось я прийшла до свого колеги-депутата і побачила у нього на столі грамоти. Спиталася: "Що це?" Він відповів: "ТРО. Ну як, ти не чула?" Він мені розповів про це все, і того ж дня ми поїхали у військкомат. Я познайомилася з командиром. Мені поставили питання: чи я дійсно хочу служити? Я відповіла: звісно. Ретельно пройшла медкомісію і так опинилася у лавах ЗСУ, хоча на той час, фактично, ще не ЗСУ", — пригадує військова.

Військова медикиня 102 окремої бригади ТРО з Калуша на позивний Відьма
Оксана Гук з позивним Відьма. Фото: Суспільне Івано-Франківськ

У червні 2021 Оксана Гук підписала контракт з теробороною і склала присягу. У серпні того ж року — вирушила на навчання з тактичної медицини.

"Вишкіл був просто шаленим. Так склалося, що ці навчання були крайніми до війни, до повномасштабного вторгнення, бо війна у нас — з 2014 року", — розповідає медикиня.

Військова медикиня 102 бригади розповіла про війну, звільнення у запас та жінок на фронті
Військова медикиня Оксана Гук. Фото: Оксана Гук

"Подивися, як вона дивиться. Це ж — Відьма!"

Свій позивний Оксана "нажила" на навчаннях з тактичної медицини.

"Навчалася з хлопцями із Закарпаття, які пройшли АТО. Сама я не палю, але приходила до них в "курилку", бо вони розповідали анекдоти. Завжди їм казала, що я — Сніжок. Той кролик з мультфільму "Таємне життя домашніх улюбленців". Ліпше мене не злити. Чи я так глянула, чи що, і один з хлопців: "Та який це Сніжок? Подивися, як вона дивиться. Це ж — Відьма!" І все — воно як "приліпилося", — каже Оксана.

На своє прізвисько Відьма не ображається. Потім, коли на службі потрібно було використовувати позивний, назвала саме цей псевдонім. Хоча зізнається: іноді почувається більше Сніжком, ніж Відьмою.

Військовослужбовиця 102 бригади на позивний Відьма розповіла Суспільному про війну, жінок на фронті та побратимство
Фото: Оксана Гук

Велика війна

"Під час нашої фатальної ночі мене розбудила моя дитина словами: "Мамо, нас бомблять, забери мене звідси". Вона була тоді в Києві. Спросоння я не могла зрозуміти, що відбувається", — так пригадує 24 лютого 2022 року Оксана Гук.

Вранці жінка поїхала у територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. За допомогою однокласників, які згодом стали волонтерами, військовослужбовиця повернула доньку додому. Сама ж — вирушила на велику війну.

Військовослужбовиця ТРО Оксана Гук на позивний Відьма про війну
Оксана Гук служить у теробороні з 2021 року. Фото: Суспільне Івано-Франківськ

Оксанина посада у війську — санінструктор медичного пункту. В її обов'язки, зокрема, входить навчання бойових медиків, ведення документації та реєстрація хворих.

"На початку у нас ще не було так налаштовано, як потрібно. Ніхто до цього не воював. Я в АТО не була. Ми діяли, як діяли. Мої перші "300" — їх було троє. Поранення хлопців були не так страшні, як їхні крики. Ніколи не забуду ці перші відчуття. Ми поверталися, на ямах колихалася швидка, і на сусідньому сидінні, де сидів один з них, хлюпалася калабаня крові. Це все — під музику каміння під колесами. І ось тоді зрозуміла, що я — на війні", — пригадує військова.

Військова медикиня Оксана Гук на псевдо Відьма — санінструктор 102 бригади ТРО
Спорядження військової медикині. Фото: Суспільне Івано-Франківськ

Коли поранених вдалося евакуювати, автомобіль швидкої допомоги зупинили на роздоріжжі. Тоді Оксана сіла на бордюр і десь з годину мовчала.

"Але мені було так приємно, коли я недавно зустріла тих хлопців. Вони мені кричать: "Відьма! Відьма!" Думаю: "Хто знову?" А один з них каже: "Ти що, мене не пам'ятаєш? Я ж твій перший "300!" Я тобі так дякую", — переповідає медикиня.

Оксана Гук — військова медикиня 102 бригади ТРО з Калуша на псевдо Відьма
Оксана Гук. Фото: АрміяInfrom

"Я — погана мама"

"Я — погана мама. Моя донька закінчила школу і склала ЗНО на 180-200 балів. До великої війни вона вступила в Київський університет імені Бориса Грінченка. Пів року після вторгнення Росії донька почала "з'їжджати" у навчанні, не мала охоти вчитися. Коли я з нею розмовляла, то пролунали такі слова: "Ще й ти — на війні, ще тебе можуть вбити. Я не буду вчитися, залишаю університет". Думаю: "Що я зробила з дитиною?" — пригадує військова медикиня.

Через перебування Оксани у зоні бойових дій її донька взяла академічну відпустку. За словами військової, з нею працює психолог.

"Мала повернулася до навчання. Зараз працює, займається перекладом. Вона дуже гарно розмовляє англійською", — каже Оксана Гук.

Жінка на війні

"Два роки повномасштабної війни, а у нас немає жіночої форми. Мені не те, що неприємно, а незручно в чоловічій формі. По-перше, габарити інші. По-друге, не завжди виходить можливість підкоротити форму. Одна-єдина фірма в Україні шиє для дівчат тільки штани, але в нас ще є кітель. У нас же не такі широчезні плечі", — каже медикиня на псевдо Відьма.

За її словами, жінки на службі стикаються з обмеженнями в особистій гігієні.

"У мене особисто цього не було. Але я знаю, що дівчата повинні казати: "Дозвольте помитися". Що це взагалі таке? Я розумію, що це — війна, умов ніколи не буде. Але інколи й ставлення того немає. Я розумію, що ми — військовослужбовці, а не дівчина/хлопець. Але жінці завжди хочеться побути жінкою", — пояснює Оксана Гук.

Санінструктор 102 бригади на псевдо Відьма
Оксана Гук. Фото: Оксана Гук

Відьма каже: захоплюється жінками з її бригади, які рятують життя військових на передовій.

"У нас — дуже багато дівчат на "нулі", зокрема й бойових медикинь. Їм важко. Вони постійно в холоді, сирості, без можливості випрати одяг. Але дівчата роблять дуже важливу роботу, яку потрібно цінувати", — каже військова медикиня.

Про важливість бойових медиків

Військовослужбовиця каже: слід розуміти, наскільки важливою є робота бойових медиків.

"Мої бойові медики знають більше, ніж я. Я називаю їх богами. Бути на "нулі", жити в жахливих умовах і рятувати життя — це дійсно боги. Ми, санінструктори, просто коректуємо їхню роботу. Я дуже вдячна нашому начмеду. Це — дуже крута людина, яких є мало. Не можу називати його ім'я, але він — молодець. Йому всього 28 років, а вже керує медичною службою батальйону. Це — як бізнес. От тільки у тебе дуже багато працівників", — розповідає Відьма.

Військова медикиня Оксана Гук
Оксана Гук. Фото: Оксана Гук

Для тих, хто став на шлях бойового медика, в Оксани Гук є порада.

"Боятися ви ніколи не перестанете, будете панікувати. Намагайтеся заспокоювати себе у важких ситуаціях самі й навчайтеся. Коли ти знаєш послідовність та алгоритм дій, то набагато легше працювати. І накладайте правильно турнікети. А вже для корегування вашої роботи є санінструктори", — радить військова медикиня.

"Ми просто змучуємося"

Наприкінці травня 2023 військовослужбовиця звільнилася в запас Збройних сил України.

"Мені цю звістку приніс комбат: "Я вас вітаю, ви — списані". Я почала плакати. Не дуже хотіла йти геть, але ми просто змучуємося. Немає якогось терміну перебування там. Дуже хотілося, щоб цей закон переглянули. Бо змучилися всі — і хлопці, і дівчата на "нулі". Від початку війни бути якихось 10-20 днів вдома, більшість часу не бачачи своїх рідних, це — жахливо. А хтось більше їх і не побачить, не попрощавшись", — говорить Оксана.

Військова медикиня на позивний Відьма розповіла про втому військових та звільнення в запас ЗСУ
Оксана Гук з побратимом. Фото: Оксана Гук

На фронті жінка познайомилася з бойовою медикинею Мар'яною Тряско на позивний Квітка, яка протягом 14 років жила в Італії та повернулася боронити Батьківщину після початку великої війни.

"Квітка весь час була безпосередньо на "нулі". Я тоді писала їй: "Тримайся. Я знаю, що ти виживеш". Але ті повідомлення так і вічно залишаться непрочитаними. Вона померла в лікарні у Запоріжжі. Я думаю, вона заслужила звання "Героя України". Тому що залишити свою сім'ю, приїхати з іншої країни й піти на війну, — я не знаю, чи зробила б таке. Мабуть, ні. Це — сильно. Знаєте, як кажуть: герої вмирають", — розповідає Оксана Гук.

Військова медикиня 102 бригади на позивний Відьма пригадує полеглу посестру Мар'яну Тряско на псевдо Квітка
Мар'яна Тряско на псевдо Квітка. Фото: Facebook/Мар'яна Квіточка

"Війна колись закінчиться. Ми всі звідти повернемося з психологічними порушеннями. Хтось більше, хтось менше. Хтось про це говорить і не соромиться. Хтось замкнеться у собі, хтось питиме, а хтось повернеться зі зброєю. А когось вже ніколи не побачать рідні. Треба зробити кризові центри, розраховані на сім'ї військовослужбовців, де вони можуть перебувати хоча б певний період. Тому що це триватиме довго. І не три-чотири роки, як кажуть. Але треба буде допомагати родинам військовослужбовців", — пояснює медикиня.

"Тим, ким я стала, завдячую своїм побратимам та посестрам"

"Навіть не соромлюся цього слова: я — сц**ло. Дуже боюся, коли стріляють. Мені здається, що то кожен боїться. Комбат питає: "Чого ти так боїшся?" Я кажу: "Бо мені не дуже подобається, коли по мені стріляють, коли мене хочуть вбити", — говорить військовослужбовиця.

Попри це, у серпні 2023 Оксана Гук повертається до своїх побратимів та посестер на Запорізький напрямок. Жінка каже: вже двічі повертала у касу квиток на потяг, та цього разу вирішила твердо.

Історія військової медикині 102 бригади на позивний Відьма
Оксана Гук. Фото: Оксана Гук

"Поясню, чому всіх тягне назад. У більшості, може, не вистачає адреналіну, що там в тебе постійно виробляється. Може, рівня кортизолу. Це — гормон стресу. Твої знайомі звідти стають сім'єю. Тим, ким я стала, завдячую своїм побратимам та посестрам. У мене таке враження, що там без масок просто. Там ти — це ти. Мені страшно, але я їду назад", — каже медикиня на позивний Відьма.

Підписуйтеся на новини Суспільне Івано-Франківськ у Facebook, Telegram, Viber, Instagram та YouTube

На початок