Житель міста Торецька під Бахмутом Володимир Єлець вивіз з-під обстрілів родину, собак та трембіту. Чоловік понад рік служив у бахмутській теробороні, а коли звільнився з лав Збройних сил, разом з дружиною переїхав на Харківщину. До Лозової привіз і трембіту, з якою сім років тому разом з другом проїхав 14 містами України.
Трембіта у 14 містах України
До повномасштабного вторгнення Володимир Єлець із Торецька був головою громадської організації, координатором громадської приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини та координатором взаємодії з громадськістю Уповноваженого Верховної Ради України по зв'язках з громадськістю на Донеччині.
"Наше місто було окуповане у 2014 році, після звільнення Торецька зламалося життя, воно пішло іншим шляхом. Я займався волонтерством. Потім об'єдналися у громадську організацію "Твоє нове місто, місто Торецьк", займалися волонтерством, правозахисною діяльністю та антикорупційною діяльністю у Торецьку та по області", — розповідає Володимир.
Разом з іншими членами організації у місті організовували концерти до Дня прапора, Дня незалежності, доєднувалися до всеукраїнських акцій та допомагали фронту.
Володимир Єлець показує трембіту завдовжки три метри й двадцять сантиметрів. Інструмент цьогоріч під обстрілами вивіз з Торецька. Нині він живе у Лозовій на Харківщині.
"Так сталося, що вивозили однією легковою автівкою собак своїх, документи, речі й так сталося, що взяли трембіту, бо це важлива для мене річ, яку я не зміг залишити", — говорить Володимир.
Це один з двох інструментів, які він разом з другом купив у Карпатах сім років тому. Тоді вони провели всеукраїнську акцію — сурмили з трембіт у 14 містах України, були й у Лозовій.
"Усі охочі задували дух України, передавали його, потім ця трембіта поїхала на горлівський фронт: місто Торецьк — це прифронтове місто вже десятий рік, — і символічно передали дух України на ту сторону, на окуповану, в бік Горлівки", — каже колишній військовослужбовець.
Дві контузії на фронті
З перших днів повномасштабного вторгнення Володимир записався до лав бахмутської тероборони.
"Ми розуміли, що це буде, навіть ще з 2014 року, і цей день настав. Це було планомірне рішення і знали, що колись підемо захищати свою Батьківщину. Ми побачили усю міць русні, усю їхню навалу, усі масштаби, і зрозуміло було, що іншого шляху немає, як захищати. У перші місяці думали, що, мабуть, помремо", — згадує Володимир.
Боєць воював у Бахмуті та містах Бахмутської громади: "Часів Яр, Соледар і трохи вдалося побути на напрямку Нью-Йорку, Сухій Балці, біля мого міста Торецька".
"Наша рота "Бахтор" — це були хлопці-шахтарі, вчителі, будівельники, тобто люди не військових спеціальностей. Дуже мало було відсотків — 3-5% — тих, хто був у боях вже до цього, воювали. А взагалі це був підрозділ цивільних людей. Намагалися чомусь навчитися, більше з Ютубу, але вчить найбільше бій", — каже ветеран.
За його словами, через пів року служби він отримав свою першу контузію під Бахмутом.
"Поранення я отримав на підступах до Бахмуту, на підступах до селища Покровського, десь 700 метрів від так званого "Хреста" — це вхід у Бахмут. Той бій був дуже тяжкий, у нас було багато втрат, дуже багато поранених. Але я вижив і відправився на лікування", — розповідає Володимир.
Після шпиталю повернувся на фронт, а за два місяці його знову рятували побратими.
"У приміщення, де я ніс чергування, прилетіла ракета. Просто мене завалило у будівлі. Теж хлопці мене викопали, витягли, і відправили на лікування. Це було у Часовому Ярі у жовтні того року", — розповідає колишній військовий.
"Перша контузія була більш серйозна, був розрив барабанних перетинок, травмування голови, а друге поранення — загальна контузія. Відчуваю себе наче ліпше, але після звільнення з лав ще три місяці лікувався, вважаю, що вже відновився", — додає ветеран.
Волонтерство після звільнення зі служби
На лінії зіткнення у чоловіка були талісмани, два в'язані зайці, які подарувала йому волонтерка з Торецька — поруч вони й у цивільному житті.
"Цей хлопець їздив у всіх моїх автівках, був поруч зі мною, потім пізніше йому стало сумно, і вона прислала йому подругу. Зараз літо — капюшони знімаємо", — жартує Володимир.
Цьогоріч у березні за сімейними обставинами чоловік звільнився з лав Збройних сил. Разом з друзями створив міжнародну благодійну організацію "Український Нью-Йорк", яка купуватиме обладнання для роботи саперів та рятувальників у Донецькій області, зокрема у місті Торецьк та селищі Нью-Йорк.
"Вважаємо, що це дуже потрібна справа, і вона потрібна буде ще багато років, починати треба. Зараз Україна є країною найбільш замінованою, і війна ще не закінчилась, отже мінування ще будуть. Бачимо, що держава не завжди справляється з цією справою, а це справа нас усіх. Ми повинні усі вкладатися у цю справу, щоб скоріше повернутися до мирного життя", — вважає колишній військовослужбовець.
І Торецьк, і Нью-Йорк вже десятий рік перебувають під обстрілами, говорить Володимир: "Ми ж розташовані за два-три кілометри від Горлівки. І як з 14-го року була у нас ситуація, зараз лише загострилась. Дуже багато прильотів. Більшість людей евакуйовані. У Торецьку проживало десь 35 тисяч людей, у Нью-Йорку 12 тисяч, а зараз, я так розумію, у Нью-Йорку десь до двох тисяч людей, у Торецьку — десь п'ять тисяч людей".
Особливо болісно ветеран сприймає руйнування свого рідного міста.
"У місті, в якому ми намагалися вісім років щось зробити краще: висаджували дерева, робили ремонти у лікарнях, дитсадках, а зараз у місті немає жодного дитсадка, жодної цілої школи. Розтрощена центральна лікарня. Тяжко це переносити, але ж ми розуміємо, що попереду буде перемога й у нас буде дуже багато роботи", — каже Володомир.
За словами Володимира, після перемоги він планує повернутися відбудовувати рідний Торецьк — планує з собою забрати й трембіту.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Facebook, Viber, Instagram, Telegram, Youtube
