Карпатську трембіту опановує сурмач харківського Євромайдану Костянтин Олійник. Придбав її у майстра народних інструментів з Прикарпаття.
У середині липня музикант Костянтин Олійник їздив на фестиваль "Пісні, народжені війною" до Яремчі на Івано-Франківщині. А звідти — ще 80 кілометрів у село Буковець, до майстра народних інструментів Михайла Тафійчука.
"Три роки я думав, як би мені познайомитися з цим майстром. Першу трембіту він зробив, коли йому було років 12. У мене була давня мрія, щоб у мене була трембіта, я спробував зробити хоч якісь звуки на ній. Спробувати пограти на такому інструменті", — розповідає Олійник.
У цього майстра Костянтин і придбав трембіту. Це український духовий інструмент. Їх використовували ватаги, які випасали отари у горах.
Костянтин придбав класичну трембіту. Її довжина сягає трьох метрів, ще 20 см — мундштук, а вага 1,5 кг. Музикант розповідає: за традицією, трембіту виготовляють з громовиці, тобто дерева, в яке влучила блискавка.
"Це смерека, робиться отвір, а потім вона обмотується березовою корою. Гуцули спеціально її вимочують у розчинах і потім обробляють лаком", — розповідає Олійник.
Музичних творів для трембіт не існує, говорить Олійник:
"Цьому не можна навчитися, але як сурмач, як спеціаліст в області духової музики, духових інструментів, я маю уявлення, що це може бути. Я коли приїхав туди, я теж гадав, що гуцули десь вчаться по нотах, у них є школа гуцульська. А, виявляється, що ні. У них це в крові. І коли вони беруть скрипку, волинку чи трембіту — вони просто розмовляють, розмовляють по-гуцульськи".
Цей інструмент споріднений із сурмою. Її можна розібрати. Поки, каже Костянтин, у такому вигляді тримає на тумбочці, а згодом зробить чохол. Сурмач розповідає, за можливістю, гратиме на трембіті на концертах.
Читайте також
"Дерево життя". Майстрині Харківщини разом вишивають майже 9-метровий рушник
