У місті Болехів Калуського району, що на Івано-Франківщині, поховали воїна, одного з лідерів Івано-Франківського осередку "Карпатської Січі" та "Прикарпатських ультрас" Святослава Кондрата на псевдо Кишка. Боєць загинув 20 червня 2023 року, прикриваючи відхід побратимів під час штурму позицій військових РФ на Запоріжжі. Провести воїна-штурмовика в останню путь прийшли кількасот людей — рідні, побратими, однокласники й жителі Болехова, повідомляє кореспондент Суспільного з місця події.
Командир підрозділу "Карпатська Січ" Тарас Деяк розповідає: Святослав Кондрат наприкінці 2016 добровольцем відправився в одну з найгарячіших точок в АТО на Донеччині — в Широкине. А на початку повномасштабного вторгнення РФ разом із друзями повернувся із Польщі, щоб захищати Україну. 26 лютого 2022 він вирушив боронити Київ.
Зі слів Тараса Деяка, Святослав Кондрат воював на чотирьох напрямках фронту: захищав Київщину, Херсонщину, Харківщину та Донеччину. Він був командиром відділення управління мінометної батареї підрозділу "Карпатська Січ".
Батько Святослава Павло Кондрат пригадує: син легко знаходив спільну мову з людьми. У 17 років — став одним із засновників патріотичної організації "Карпатська Січ".
"Він, коли їхав в АТО, нічого мені не сказав. Він їхав "сесію закривати". Чесно, я виїхав у місто, а мені його однокласники сказали, що ваш Святослав в АТО пішов", — розповідає Павло Кондрат.
Зі слів батька, любов до України Святославові прищепив його дідусь — політичний в’язень, який розповідав онукові багато патріотичних історій.
Директор Болехівського ліцею № 1, в якому навчався воїн, Андрій Романюк пригадує, що у 10 класі Святослав Кондрат організував учнів на протест на підтримку Майдану.
"Я тішуся з того, що мав можливість спілкуватися з такою Людиною з великої літери. Шкода, що він так рано нас покинув, тому що в нього була дуже велика перспектива, і за такими людьми — майбутнє. На його прикладі будемо навчати наступні покоління", — говорить Андрій Романюк.
Останню розмову із сином, що відбулася за кілька днів до його загибелі, Павло Кондрат добре пам'ятає.
"Це було 16 червня. Він сказав: "Тату, моліться за мене". То я такого від нього не чув. Скільки він був у "гарячих точках". Я був з ним 490 днів на війні. День у день", — каже Павло Кондрат.
Бабуся воїна Марія Гнатів пригадує: Святослав завжди був душею компанії, усюди — першим, якщо треба було — брав на себе удар. Жінка каже: намагалася відмовити Святослава іти в штурмову групу, однак онук сказав, що це — його вибір.
"В останній розмові він сказав мені: "Бабусю, ви б мали, напевне, внука генерала, якби я підписав контракт на п’ять років. Але я, бабо, дуже змучився від тої війни. Війна — це є страшне зло", — говорить Марія Гнатів.
Побратим Святослава Михайло Стецик каже: він був для військовослужбовців зразком упевненості в собі, справжнім лідером, який завжди завойовував авторитет своїми вчинками.
"Це — людина з найвищими чеснотами, завжди поводився достойно, готовий був прийти на допомогу в будь-якій ситуації. Тобто це — така людина, як ми називали — нескінченне джерело енергії. Навіть із найбезвихіднішої ситуації він міг знайти вихід", — говорить Михайло Стецик.
Про бій 20 червня 2023 року на Запоріжжі, у якому загинув Святослав Кондрат, військовослужбовець говорить: боєць врятував товаришів ціною власного життя.
"Це була складна операція. Хлопці, грубо кажучи, потрапили в засідку, штурмуючи позиції військових РФ. І Святослав ухвалив рішення, щоб зберегти життя бійців, відходити назад. І залишився разом зі своїм товаришем прикривати відхід, і в цей момент загинув. Це був ближній контакт", — розповідає Михайло Стецик.
Командир підрозділу спеціального призначення "Карпатська Січ" Тарас Деяк вважає, що Святослав Кондрат був для нього орієнтиром. Він каже: про життя Святослава можна писати книги.
"Так, як він жив, так, як він ставив себе перед Україною, ті справи, які він робив для країни, для своєї сім’ї, для рідного міста Болехів, для організації "Карпатська Січ" — це легендарна особистість. Це — величезна втрата не лише для організації, а й для цілої нації, для всієї України. Аби виховати таких людей, як Святослав, потрібні роки й роки праці. Доки ми дихаємо, доки останній січовик на полі бою з автоматом на фронті — доти будемо продовжувати його боротьбу", — каже Тарас Деяк.
Підписуйтеся на новини Суспільне Івано-Франківськ у Facebook, Telegram, Viber, Instagram та YouTube
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини й ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!
