29-річний кам'янчанин Ігор Гуменюк загинув 5 липня внаслідок вибуху у Шевченківському суді Києва. Гуменюку мали продовжити строк тримання під вартою. Майже вісім років Гуменюка утримували в Київському СІЗО за звинуваченням у вбивстві чотирьох нацгвардійців біля будівлі Верхової ради під час заворушень 31 серпня 2015 року.
Суспільне Хмельницький поспілкувалося із друзями та побратимами загиблого.
"Він назавжди залишиться для нас героєм"
Юрій Смаль, побратим Гуменюка, депутат Хмельницької обласної ради
"Ігор Гуменюк, наш Дубенко, назавжди залишиться для нас героєм, справжньою легендою. Завдяки таким як він, ми змогли повернути хід історії. Мені навіть подумати страшно, що було б, якби тоді, у серпні 2015 року, ми не зупинили легалізацію окупації Росією нашого Донбасу, визнавши його "особливий статус" та проголосивши амністію російським терористам та колаборантам на догоду представникам московської "п'ятої колони". Тоді йшлося про втрату суверенітету нашої держави.
Гадаю, щоб приховати замах на українську державність, "агентами Кремля" і було організовано цей теракт під стінами Верховної ради, в якому звинуватили націоналістів та влаштували щодо них справжні репресії. Але навіть через вісім років по цій справі не ухвалено жодного рішення. Злочинна та наскрізь корумпована суддівська влада не змогла нічого зробити, тож просто "позбулася" Ігоря, замітаючи сліди державних зрадників".
"Докази вини Ігоря були суперечливими"
Ярослав Клизуб, голова осередку "Сокіл" у Кам'янці-Подільському
"Спочатку поліція казала, що Ігор привіз до суду вибухівку, що хотів вчинити втечу, взяв у заручники конвоїрів… Просто несли якусь нісенітницю. Як могла людина, яку привезли під конвоєм, пронести у суд вибухівку?! Це ж нонсенс! Треба розуміти, що Ігор був дуже маленького зросту, трохи більше 150 см, тому навіть якби він хотів, то навряд чи міг би узяти та утримувати когось із конвоїрів у заручниках. Та й у версію спланованої ним втечі я мало вірю. Як можна планувати втечу з міста, заходи безпеки в якому через військовий стан посилені по максимуму? Ігор останнім часом був подавленим, і це не дивно — просидіти вісім років у СІЗО без вироку… Але він точно не самогубець.
Наскільки знаю, докази вини Ігоря у справі були дуже суперечливими. Зокрема, експертиза ДНК не знайшла його зразків на чеці та запобіжному кільці кинутої гранати, там є зразки іншої людини. Тож моя особиста думка — засудити Ігоря не могли, але й випустити його вже теж не могли, бо це стало б ударом по усій правоохоронній та судовій системі.
Ми з Ігорем Гуменюком дружили ще з студентських років. Будучи студентом факультету туризму Кам'янець-Подільського національного університету імені Огієнка, Ігор приєднався до націоналістичного руху. Згодом очолив ВГО "Сокіл" у Кам'янці-Подільському, який зараз довірили очолити мені.
Ігор був активним учасником Революції Гідності, брав участь у протистоянні режиму Януковича. Після Майдану добровольцем пішов захищати Україну в складі батальйону спецпризначення "Січ" МВС України. Воював у найгарячіших точках — у Курахово та Пісках, неподалік Донецького аеропорту.
В останні дні серпня 2015 року в Ігоря була ротація, він на кілька днів збирався приїхати додому до батьків. 31 серпня транзитом був у Києві. Того ж дня Верховна рада мала розглянути зміни до Конституції в частині децентралізації та визнати особливий статус окупованих територій Донбасу.
Націоналісти тоді зібралися під стінами парламенту, аби відстояти Конституцію. Прийшов туди й Ігор Гуменюк. Він не міг не прийти, адже там були його друзі та побратими.
Апогеєм протистояння тоді, як ми уже знаємо, став вибух гранати, внаслідок чого загинуло четверо нацгвардійців, які стояли в очепленні парламенту. Того ж дня поліція затримала близько тридцяти націоналістів, серед яких був й Ігор Гуменюк. Він так і не доїхав з фронту додому, аби побачитися з батьками".
У чому звинувачували Ігоря Гуменюка
31 серпня 2015 року у Верховній раді України скликали позачергове засідання парламенту. Депутати мали ухвалити у першому читанні законопроєкт про зміни до Конституції в частині децентралізації. Йшлося про голосування за особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей.
Під Верховною Радою зібрався мітинг проти цих змін в Конституції. Під стіни парламенту прийшли протестувальники з плакатами "Систему на мило", прапорами "Свободи" та Радикальної партії. Було декілька сутичок. Близько 14:00 пролунав вибух.
Тодішній міністр внутрішніх справ Арсен Аваков повідомив, що протестувальники кинули гранату. 141 людина дістала поранень, загинули четверо нацгвардійців.
Того дня затримали близько 30 мітингарів. Серед них Ігоря Гуменюка, добровольця батальйону "Січ", та Сергія Крайняка. Обом на той момент було по 21 року.
За версією слідства, вибух під Радою вчинив Гуменюк, а допомагав йому Крайняк. 2 вересня 2015 року Печерський районний суд арештував обох.
Сергій Крайняк провів у СІЗО майже п'ять років. Надалі його провадження зупинили — у 2020-му Крайняк вийшов під домашній арешт, який не встигли продовжити через початок повномасштабного вторгнення.
Сергій Крайняк доєднався до лав ЗСУ. Ігор Гуменюк всі вісім років знаходився у СІЗО.
"Його вісім років катували в'язницею, а потім просто вбили"
Сергій Крайняк, побратим Гуменюка, боєць ЗСУ
"Ігоря просто вбили. Його катували в'язницею усі ці вісім років, і потім вбили.
Він був надзвичайно ідейною та відданою людиною. І своє життя він віддав Україні. Він не взяв нічого для себе, він не жив для себе. Його життя — це самозречення заради вищих ідеалів.
Ігор був дуже хорошим другом та побратимом. Він просився на фронт. Писав клопотання. Його брали на поруки цілі комбати, але прокурор сказав, що його не можна випускати, бо він втече в Московію…
Ігор міг би дуже багато користі принести на фронті як сміливий та вправний воїн, справжній захисник, але, на жаль, держава вважала його ворогом".
"Його місце було на фронті, а не у в'язниці"
Віктор Бурлик, друг Гуменюка, депутат Хмельницької обласної ради, боєць ЗСУ
"У серпні 2015 року, після сутичок під Верховною Радою, мене разом з іншими націоналістами теж було затримано поліцією. Але за кілька днів мене та ще кількох хмельницьких націоналістів відпустили, а Дуба (Дуб, Дубенко – позивний Гуменюка – ред.) тримали до останнього, хоч він з початком повномасштабного вторгнення неодноразово писав усілякі заяви та клопотання, аби піти на фронт.
Він, як справжній воїн, націоналіст, рвався захищати Україну. І я впевнений, що його місце було на фронті, а не у СІЗО.
Ігор був дуже вмотивованим захисником. Маючи бойовий досвід в таких місцях як Піски, він міг би і зараз достойно показати себе на фронті. Але суд не задовольняв жодного клопотання щодо зміни Гуменюку запобіжного заходу. Єдина мотивація була тримати Ігоря в СІЗО — він, мовляв, може втекти й уникнути правосуддя. Але я точно знаю, що Дуб міг "втекти" лише на фронт, а уникнути так званого правосуддя, лише поклавши життя за Україну.
Майже всі фігуранти справи "захисників Конституції" з першого дня повномасштабного вторгнення Росії пішли на фронт, майже всі нагороджені сьогодні державними відзнаками. Ніхто з них не втік і не збирається переховуватися від правосуддя.
Так званий "подільник" Гуменюка Сергій Крайняк нині теж на фронті. Він нагороджений багатьма бойовими відзнаками і є прикладом для інших. Якийсь час Ігор сидів в одній камері із Моджахедом (білорус Даниїл Ляшук, боєць батальйону "Торнадо", який у 2017 році був засуджений до 10 років позбавлення волі та у червні 2021 року вийшов з в'язниці за "законом Савченко" – ред.). Це ще один друг Гуменюка, який також з перших днів повномасштабного вторгнення повернувся на фронт, як доброволець захищав Київ та Харків, а в липні 2022 року, не дивлячись на судимість, вступив до лав ЗСУ. Моджахед загинув 1 квітня 2023 року у боях на Донбасі.
Я впевнений, що уся ця ситуація, коли твої побратими на фронті, а ти "відсиджуєшся", хай і не по своїй волі, уся ця ситуація з судами гнітила Ігоря, приводила його до якогось відчаю. Останнім часом його привозили до суду лише для того, аби продовжити йому запобіжний, справа майже не слухалася. Та й судив його суддя, який був активним прислужником режиму Януковича, який виносив вироки майданівцям під час Революції Гідності. То яких розумних рішень можна було від нього очікувати? Упевнений, якби суд дав йому шанс, відпустив його, ми б мали на фронті гідну заміну багатьом легендарним бійцям.
Дуже хочеться сподіватися, що загибель Ігоря Гуменюка дасть поштовх до проведення кардинальних змін у нашій судовій системі, яка ще з часів Януковича залишилася недолюстрованою та недореформованою. Будуть прийняті якісь зміни до законодавства, які дозволять звільняти ув'язнених та засуджених з високою мотивацією захищати незалежність України та дозволять їм іти на фронт. Бо серед наших ув'язнених є досить багато професійних військових, які з 2014 року показали себе мужніми та самовідданими бійцями на полі бою. І їхнє місце сьогодні не за гратами, а на фронті".
Гуменюка поховають неподалік місця, де стоїть пам'ятний хрест Шухевичу
Ігоря Гуменюка, зі слів Ярослава Клизуба, планують похоронити у рідному селі Жабинці Кам'янець-Подільського району, неподалік місця, де, ймовірно, покояться останки головнокомандувач УПА Романа Шухевича. Дата поховання невідома: тіло Ігоря його батькам ще не віддали, тривають експертизи.
Слідкуйте за новинами Суспільного Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram та Facebook.
