У Харкові збільшується кількість користувачів двоколісного транспорту. Переважно це велосипеди, але не тільки вони. Зростання природнє, але цього року популяризації альтернативних способів пересування сприяв карантин: тривала зупинка міського транспорту, ризик підхопити інфекцію підштовхнули харків'ян пересісти на ровери.
Історії велосипедистів, статистика та огляд інфраструктури — Суспільне підсумовує цикл матеріалів #Двоколісні.
"Я обираю велосипед"
Олександр Явдошенко відмовився від громадського транспорту. Вирішив діставатися з Пісочина на роботу до Харкова велосипедом.
"По-перше, це швидше. Громадським транспортом я дістаюся годину і 10 хвилин, на велосипеді — 40 хвилин. По-друге, це економніше: не витрачаєш на маршрутки, на метро — щоб дістатися, треба на три види транспорту пересісти. По-третє, в умовах пандемії це безпечніше, менше контактів з людьми", — говорить Олександр.
Велосипед допомагає йому підтримувати форму і відчувати заряд бадьорості увесь день.
Читайте також: 28 км щодня. Як харків'янин відмовився від пасажирського транспорту та пересів на велосипед
Харків'янин Михайло Калужинов водить авто і мотоцикл, але перевагу надає велосипеду.
"Зазвичай я обираю велосипед. Тому що це більш практично на відстані до п'яти кілометрів. Велосипед значно виграє у швидкості з автомобілем. Він не стоїть у заторах, не потрібно довго шукати місце для парковання", — розповів Калужинов в ефірі "Українського радіо Харків".
Досвід водія автомобіля, мотоциклу та пішохода допомагає Михайлу почуватися на велосипеді впевнено.
"Прекрасно розумію, хто куди поїде наступної миті, розумію, що автівка, яка виїжджає з другорядної дороги, мене не пропустить, що хтось відкриє дверцята, не дивлячись у дзеркало. Знаючи усі ці особливості, я за 20 років в ДТП з автомобілями не потрапляв", — говорить Калужинов.
Карантин і аварійність
Статистика за пів року 2020 року показує зменшення загальної кількості аварій на Харківщині. Водночас аварійність за участі двоколісних, хоч і несуттєво, але збільшилась: з 52 аварій за пів року 2019 до 53 у перше півріччя 2020.
Автоексперт Олександр Трєпєтін пов'язує загальне зменшення аварійності з карантином.
"Коли карантин, у нас рух зменшився. З точки зору водія, у мене навіть на моєму звичному маршруті "будинок — робота" витрати палива скоротилися на 10%. Менше стало людей їздити. Менше машин — менше заторів. Немає заторів — немає ДТП", — сказав Трєпєтін.
На статистику ДТП з велосипедистами теж вплинув карантин, вважає автоексперт. В місті розвиваються сервіси велодоставки.
"Народ пересів на велосипеди, адже не у всіх є можливість пересісти на авто. Тому їх стало більше, тому і потрапляти в ДТП стали частіше", — вважає автоексперт.
Як водій він звертає увагу на те, що велосипедисти нехтують правилами дорожнього руху.
"Порушують 9 велосипедистів з 10", — озвучує власні спостереження Трєпєтін.
Читайте також: Крадіжки на Харківщині: що показує статистика і як убезпечитися від злодіїв.
Велоінфраструктура
Для безпечної їзди велосипедистам не вистачає інфраструктури, говорить Михайло Калужинов. На його думку, міська влада сприяє велоруху частково і не сприймає велосипед як транспорт.
"На жаль, наша міська влада в принципі не вірить в велосипед як у транспорт. Вони вважають, що це виключно спорт, фітнес. Вони будують, потрібно визнати, непогані доріжки, але де-небудь у чорта на рогах. Там у лісі, їдьте-катайтесь, а як міський транспорт вони не сприймають", — каже велосипедист.
Читайте також: У Харкові розширився парк велостанцій
Велодоріжки обладнали у Лісопарку, Саржиному яру.
Прихильники екстриму збираються в урбан-парках та на майданчиках, які давно користуються популярністю серед райдерів.
"Оперний театр — мекка вуличних культур. Є певна архітектура, яка дуже підходить для катання, друге — підходить покриття. Якщо екстремал падає на бетон — це одне: можна вдаритися, але не роздерти. Коли на асфальт падаєш — як терка. Один раз впав — і на тиждень випав", — розповідає лідер руху вуличних культур у Харкові Віктор Чулановський.
Офіційно ж кататися біля Оперного заборонено. Але на встановлені позначки райдери не зважають. Неофіційна локація є і в районі ХТЗ — за відсутності спецмайданчику райдери тренуються на сходах місцевого палацу культури.
Гортайте картки
Окрім велодоріжок, Харкову не вистачає велопарковань. Щоб залишити велосипед, власники використовують будь-що: пандуси, стовпи, поручні.
"Якось доводиться викручуватись, тому що треба кудись зайти... Та ж аптека. Є парканчик, є стовпчики, є якісь лавочки. Навіть доводилося мені до урни чіпляти велосипед, тому що ну взагалі нічого немає!" — говорить велосипедистка Олена Григор'єва.
Місто поступово збільшує кількість велопаркувань, запевняє заступник мера з питань сім’ї, молоді та спорту Костянтин Лобойченко.
"В тих місцях, де розвиток молоді, спорту, дозвілля — в нас вже встановлені велопарковки, ми продовжуємо це, ми робимо їх кращими. Щодо специфічних місць — треба підходити індивідуально. Це повинно бути корисно для харків’ян і необхідно", — коментує Лобойченко.
За містом: на закупи і бонус в автомайстерні
Велосипед — стандартний транспорт в області. Жителі селища Борова розповіли Суспільному, що двоколісний є майже у кожного.
"Є багажник спереду, є багажник позаду. Чоловік налаштував мені дощечку. І я прилаштовую її для перевезення продукції з городу — овочі, фрукти. Перевожу усе за допомогою велосипеда, у мене іншого транспорту немає", — говорить жителька Борової Галина Іванченко, яка щодня долає близько 10 км.
Велосипедистам допомагає місцева автомайстерня — безкоштовно підкачує колеса.
"Компресор потужний: натиснув, воно раз — і накачало", — каже майстер Олександр Рижонков.
Велотуризм. "Мати велосипед і натхнення"
Харківський клуб велотуристів навчає велосипедистів основ спортивних походів. Залежно від складності маршруту, вони поділяються на шість категорій і можуть тривати і тиждень, і місяць.
"Потрібно мати велосипед і натхнення. Коли до нас приходять люди, ми розказуємо, що ми робимо і як це правильно робити. Якщо людям подобається, вони залишаються. З жовтня до квітня читаємо лекції, викладаємо, як себе поводити, з квітня до жовтня, у теплу пору року, ходимо в походи. Починаючи з найпростіших, 5-6 днів, закінчуючи 20 і більше днів", — розповідає представниця велоклубу Олена Григор'єва.
Для підготовленої людини спортивні походи — це просто і цікаво, вважає велосипедистка. Клуб організовує поїздки як всередині області, країни, так і за кордоном.
"Майже щодня закладена якась кількість кілометрів у плані, треба її подолати. Часто так буває, що ми їдемо в якусь іншу країну, і від літака до літака — 20 днів. І треба в ці 20 днів вкластися і побачити все, що ми запланували. Це дуже цікавий досвід, який допомагає розкрити очі на світ. Вони не просто їдуть і крутять педалі. Це і культурна, і спортивна програма", — розповідає Григор'єва.
В період карантину велосипедисти акцентували увагу на вивченні рідного краю.
"У зв’язку з пандемією в цьому році у нас Харківська область ретельно вивчається, уже кілька походів "одиничок" ми пройшли — це найпростіші походи, 4-5-6 днів, кільцевий маршрут малювали з Харкова до Харкова. Це легко, дуже приємно, для новачків ідеально", — говорить Олена.
Серед популярних маршрутів покатеньок, як їх називають у велоклубі: Бабаї-Хорошеве-Мерефа, Огірцеве-Вовчанськ.
"Мерефа відома серед велосипедистів Харкова своїми елітними чебуреками, вони там дуже смачні. Навіть вночі покатеньки роблять "на чебуреки". Якщо асфальтом їхати, виходить десь 40 км. Якщо ґрунтами, по лісу, 60-80 можна накрутити", — каже Григор'єва.
"Огірцеве-Вовчанськ, 150 км. Дуже красиві краєвиди відкриваються з пагорба. Схоже на Зміївські кручі, але масштабніше. Десь 20 км до закинутого аеродрому, кладовища літаків. По дорозі у селі Варварівка є партизанська землянка. Від неї мало залишилось, але люди приїздять подивитися на історичну довідку", — додає велосипедистка.
Цими маршрутами список не обмежений. Традиційні локації — Шарівка, Пархомівка, Краснокутський дендропарк, Співочі тераси, продовжує Григор'єва. Частково велосипедисти скорочують маршрут електричками.
Локальним велотуризмом займається Владислав Новосельцев з Шевченкового. Ініціатор проєкту "Вєлік-тур" надихнувся діяльністю велоклубу.
"Це не просто подорожі, десь полями, лугами, ми стали копати глибше. Саме історико-культурних місць не багато, але чим ми можемо похизуватися, так це просторами річок, кар'єрів, водосховищ. Цього хоч відбавляй!" — говорить Владислав.
Велотуристи організували маршрут навколо Шевченківського району — хочуть встигнути об'їздити рідні місця, поки не змінили районування.
"Інфраструктури майже немає, ми їздимо лише шляхами, де не їздять автомобілі – для своєї ж безпеки. Як ми розуміємо, скоро район буде розформований, належатиме до Куп'янського району, в межах, що існують, він більше існувати не буде, тож ми вирішили зробити круговий маршрут навколо району. Ми знайшли будинок, де жив Марко Кропивницький, влаштовував перший дитячий театр в Україні, про що варто знати. В межах цього маршруту, вирішили влаштувати ночівлю біля його будинку і зробити творчий вечір Кропивницького", — розповів Владислав Новосельцев.
За його розрахунками, маршрут складе близько 120 км.
Харкову не вистачає усвідомлення, що велосипед вигідний для муніципальної системи. Компактний, зручний, екологічний, дешевий, він не випадково є пріоритетним видом міського транспорту у значній частині світу.
Велоінфраструктура не вимагає таких витрат, як автомобільна. Велодоріжка — це не для покататися, а для дістатися пункту призначення. Популяризація велоруху вигідна самим водіям, оскільки розвантажує проїжджу частину.
Міська влада вже зараз має враховувати інтереси велосипедистів — істотної групи виборців. Коли ж велорух буде помітнішим, це станеться неминуче.
