Рівнянин Сергій Яндульський — командир мотопіхотного батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади Едельвейс, Герой України. 10 травня чоловік став батьком, він спеціально відпросився у командування з-під Бахмута, щоб побувати на пологах дружини. Хто він, який бойовий шлях має та за що отримав найвищу в державі нагороду — розповіли журналісти офіційного вісника Міноборони АрміяInform.
Підполковник Сергій Яндульський народився у Рівному, тут жив до початку російської агресії на сході України.
"Для мене, як і для більшості військових, що проходили службу до 2014-го, війна почалася саме тоді, а не 24 лютого минулого року. Тому майже десять років я рідко бачу своїх дітей та родину, бо захист України, її суверенітету та територіальної цілісності забирає більшість мого часу. За великим рахунком уся моя служба — це війна. Але ми живемо та воюємо заради майбутнього наших дітей, рідної землі та України", — говорить Сергій Яндульський для АрміяInform.
Народження доньки
У травні командира відпустили у короткострокову відпустку у зв’язку з народженням доньки. Суспільне розповідало, як чоловік приїхав до дружини у Рівне, щоб підтримати її та не пропустити народження дитини.
Як розповідає дружина Юлія, вона довго не могла завагітніти, але це сталося, коли військовий отримав відпустку після другого поранення. Тоді він випросив обіцянку в командування відпустили його ще на пологи.
Подружжя Сергій та Юлія назвали доньку — Ярослава.
"Це сильне, енергетичне, українське ім'я. Ярий і слава. Хотіли відобразити ситуацію, яка є сьогодні, в її імені, дати перший код, щоб вона була сильна дівчинка. Дуже хотіла б, щоб доня моя була військовим лікарем. Щоб теж допомагала рятувати життя, щоб несла місію доброти в цей світ. Я старалася всю вагітність чоловікові передати всі відчуття, які переживала. Він був повністю зі мною, звичайно, на мобільному зв’язку", — розповіла жінка.
Від офіцера запасу до Героя України
Сергій Яндульський навчався за цивільною спеціальністю в університеті, закінчив кафедру військової підготовки та отримав звання офіцера запасу. Він не закінчував вищих військових навчальних закладів, але мав бажання захищати Україну.
У 2010 році Сергій вступив до лав Збройних сил України та розпочав свою військову кар’єру з посади командира взводу в одному з розвідувальних військових підрозділів, що на той час дислокувалася у рівненському гарнізоні.
"Хочу подякувати своєму першому командиру, який ще до початку російської агресії на сході України навчив мене усього, що я знаю до сьогодні. Цей досвід, знання та навички не раз допомагали в боях", — каже Сергій.
Чоловік за участь у бойових діях на Київщині був нагороджений медаллю "За військову службу Україні". Пізніше — орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Восени 2022 року Сергій дістав поранення плеча й лівого стегна на передових позиціях на Донеччині. Він зміг організувати вогонь підрозділу та завдати втрат противнику. У березні 2023 року президент України присвоїв звання Герой України командиру мотопіхотного батальйону бригади Едельвейс.
"Я свою військову службу не розділяю на до і після цієї чи іншої нагороди. Я намагаюся якісно виконувати свою роботу. Певен, що так повинен робити не тільки військовий, а й кожен громадянин нашої країни. Мої нагороди — це не моя особиста заслуга, а результат зусиль багатьох, які мужньо виконують бойові завдання", — зазначив командир.
Гірсько-штурмова бригада Едельвейс
Сергій служить у складі гірсько-штурмової бригади Едельвейс з 2017 року.
"Навесні 2022-го ми перебували на прикритті державного кордону на Волині, пізніше брали участь у штурмових діях на Житомирщині з метою деблокування Києва. Штурми відбувалися в районах населених пунктів Кухарі, Слобода-Кухарська, Іванкове. Нам вдалося витіснити війська РФ з Київщини. Пізніше нас перекинули на Луганщину — у район Сєвєродонецька й Лисичанська. Також виконували бойові завдання в передмісті Бахмута", — згадує офіцер.
Зі слів Сергія, йому довелося воювати з кадровими російськими військовими, "ахматівцями", "вагнерівцями", військами так званих ЛНР, ДНР.
"Усі вони зазомбовані істоти, які не варті називатися людьми. Найважливіше, що я хочу сказати — вони бояться нас, а тому потрібно тиснути на них, йти вперед та відвойовувати своє. Їхня участь — це здаватися в полон та панічно бігти. Мій підрозділ боєздатний завдяки поєднанню людей з бойовим досвідом та тих, хто нещодавно поповнив лави ЗСУ. У одних є навички, знання та досвід, в інших — бажання вчитися. Вони доповнюють один одного в єдиній меті — перемогти. Я дуже сподіваюся, що наші вміння стануть нам у пригоді під час звільнення українського Криму, де ми зможемо продемонструвати усе, на що здатні Едельвейси", — говорить Сергій Яндульський.
Читайте і дивіться Суспільне Рівне на платформах:
