21 травня біля Черкаського краєзнавчого музею з 12-ї до 16-ї години тривала виставка плакатів. Їх використовували у заходах та акціях у містах України та Європи для нагадування, що боротьба за військовополонених "Азовстальців", захисників міста Маріуполя, триває. Плакати створила дружина військовополоненого черкащанина Анна Біляєва. Жінка розповіла Суспільному, що досі чекає чоловіка з полону.
Дружина військовополоненого Анна Біляєва усі роботи малювала на графічному планшеті. Почала створювати портрети хлопців, коли ті були ще на "Азовсталі".
"Хотіла їх підтримати, щоб вони посміхнулися. Сиділа у відносній безпеці, а мої друзі щомиті могли загинути. Відправляла картинку своїм друзям, як нагадування, що я з ними, люблю їх, підтримую. Щоб вони хоч трохи відволіклися. Але головним чином, це заспокоювало мене, — розповіла дизайнерка.
Далі — Азовсталь, оточення, звязку вже не було, розповіла жінка.
"Я дуже переживала. Про чоловіка майже нічого не знала. Я, напевне, задовбала усіх, кого могла, щоб дізнатися, що він тільки живий. Мені відповідали: живий. І я починала малювати. Ставало легше. А ще це спосіб нагадати, бо я ці роботи виставляла в соціальні мережі, як нагадування: "воно болить". Потім полон. Вихід з 16-го по 20-те. Мій чоловік виходив першим.
Рідні і близькі полонених проводили різні акції, мітинги, нагадування — по Європі, різним містам. А Анна для дівчат малювала плакати, якщо навіть сама не їздила.
"Минуло три місцяці, і росіяни влаштували терракт в Оленівці 29 липня. Хлопці були в бараку. Барак підірвали. Були поранені. Слава богу є ті, кого обміняли. А є ті, хто там на віки залишився. Мій чоловік, слава богу, був трішки далі, і барак, де він був не постраждав. Але мої друзі були і саме в тому, підірваному бараці. Ми дуже добре спілкувалися. Ми були як єдиною азовською родиною, підтримували один одного. Після підриву в Оленівці почалися дуже сильні заклики: поверніть, бо холод, зима іде, як вони там переживуть. А я сиділа малювала на заходи, влаштовувала акції, мітинги, як організатор, щоб було нагадування, давала інтерв'ю. Щоб хоча б якось нагадати світу", — розповіла дружина військовополоненого.
Жінка розповіла, що хоч якусь інформацію про полонених можна отримати тільки від звільнених воїнів. Вони повертаються і щось розповідають.
"У Азовців дуже жорсткі умови, катування. Ніякі листи не доходять від них. Не знаю жодної сімї, яка б отримала якогось листа від воїна з "Азову". 16-го травня був рівно рік, як мій чоловік перебуває в полоні. На обмін подають щоразу усіх. Але та сторона не міняє", — сказала жінка.
Одна із найзначиміших робіт для Олени — про Оленівку.
"Ми тоді взагалі боялися навіть дізнатися, хто із наших там був. Вишукували інформацію. Це було найемоційніше, найболючіше. Це постійний тупий біль. Тому що хтось іноді вертається, а "Азов" майже не вертаєтья. Страшно уявити, що вони там переживають. Якщо пройшов майже рік, а ми боялися навіть тих трьох місяців або пів року. Відношення до них жахливе, з 8-10% іх гине", — сказала Анна Біляєва.
Двоюрідна сестра полоненого азовця Євгена Поліщук Олена розповіла, що її брат від самого початку вийшов із своїм полком "Азов".
"Після Оленівки, коли їх усіх забрали, ми більше не володіємо жодною інформацією, взагалі. Не знаємо, ні де він, у якому стані, навіть, чи живий він. У серпні 2022 гроку було останнє повідомлення, що він живий. Просто прийшла смс на телефон його батьків. Ми навіть не знаємо, чи це правда. Тільки сподіваємося на це. Усю інформацію, яку нам вдається отримати про рідних, — це у спілкуванні між собою. Ми знайомимося, спілкуємося в закритих чатах. Запитуємо, де ваші. Влада зараз надає запити на країну-терориста, але відповіді немає", — розповіла жінка.
Олена розповіла, що батьки Євгена чекають на сина. А рік, прожитий у невідомості став одним із найтяжчих у житті родини.
"Тебе розриває на частини, бо не знаєш, де рідна людина. Якби мати змогу зателефонувати і почути рідний голос, але замість нього — пустота, яка нічим не заповнюється. Якщо нічого не зміниться, мій брат свій другий день народження святкуватиме в полоні. Минулого року 11 червня у нього був ювілей 25 років. День народження цей ми планували заздалегідь. Перший ювілей. Натомість він там", — сказала жінка.
Що відомо про захисників "Азовсталі"
20 травня, гарнізон, який утримував "Азовсталь" у захопленому РФ Маріуполі, отримав наказ — припинити оборону. Рік тому більше ніж 1900 військових-захисників, з яких понад 700 - бійці полку "Азов" потрапили у полон.
Міністерство оборони України заявило, що триматиме в секреті інформацію щодо перебігу перемовин про обмін українських бійців із заводу "Азовсталь", які опинились у російському полоні.
Президент Володимир Зеленський у червні 2022 року повідомив, що після боїв за Маріуполь у російському полоні опинились понад 2,5 тисячі українських бійців із заводу "Азовсталь", їхнім визволенням займається Головне управління розвідки Міноборони.
21 вересня Україна повернула з російського полону 215 захисників Маріуполя, зокрема 108 військових "Азову". Їх обміняли на кума президента РФ Віктора Медведчука.
Черговий обмін полоненими між Україною та Росією відбувся 26 квітня. Вдалося повернути 44 людини, серед них, зокрема, оборонці Маріуполя.
