Подільська пожежа. Трагедія, яка визначила подальше формування української столиці

Подільська пожежа. Трагедія, яка визначила подальше формування української столиці

Подільська пожежа. Трагедія, яка визначила подальше формування української столиці

9 липня 1811 року відбулася одна з найбільш трагічних подій в історії Києва, яка, з усім тим, визначила подальше формування міста – Подільська пожежа, під час якої торговий, культурний та адміністративний центр столиці був майже повністю зруйнований. Як горів головний район міста, як генерал Михайло Милорадович рятував місцевих жителів і як архітектор Андрій Меленський створював новий зовнішній вигляд Подолу – в матеріалі Суспiльного.

На початку XIX століття Поділ був серцем Києва. Тут зосереджувалися торгівля і ремесла, жила велика частина тодішніх киян та знаходилась будівля міської влади (Магістрат). Але на туристів враження, найчастіше, район залишав гнітюче.

Про це говорив і московський літератор Володимир Ізмайлов – "Немає кам'яних будинків, немає порядку в будові, немає регулярності й архітектури. Поділ, найбільш населений з районів столиці, взагалі не має вигляду міста"; і посол британського короля Фіц Герберт, який разом з Катериною II відвідав місто за двадцять років до пожежі – "Це дуже сумне місце, видно тільки руїни та халупи".

І справді, місцевість була схожа на сільську, хоча й забудована дерев'яними одноповерховими будинками (з 3968 київських будинків кам'яних було тільки 49) досить щільно. Вітер підіймав у повітря пилюку стовпом, а вузькі криві вулички укладені дерев'яними дошками, що потім зіграло свою роль у розповсюдженні вогню. Київ зразка 1811 року порушував всі можливі правила протипожежної безпеки, тому вони були частим явищем.

Подільська пожежа. Трагедія, яка визначила подальше формування української столиці

На початок липня нестерпна спека в Києві тривала вже восьмий тиждень. Вода в колодязях майже зникла і навіть посеред Дніпра з'явилося безліч піщаних острівців. Здається, запали сірник – і все загориться. Так і сталося.

9 липня, приблизно о 10 ранку, десь між Житнім ринком та Воскресенською церквою над одним із будинків почав валити дим, а незабаром городяни вже побачили стовп вогню, який за лічені години охопив більшу частину Подолу. Одні допомагали пожежникам, інші бігли за речами й намагалися врятуватися з ними на заливних луках Оболоні. Знайшлися й треті – мародери, які вирішили скористатися хаосом і нажитися на чужому добрі.

Одним з головних свідків цих подій став ще зовсім молодий на той момент український історик і фольклорист Микола Закревський. Саме його спогади найбільш ретельно зафіксували подробиці трагічної пожежі: "Здивування охопило жителів, коли вони майже водночас почули з усіх дзвіниць нещасну звістку, і тоді ж побачили страшний вогонь в чотирьох або п'яти протилежних кінцях міста. [...] Пожежа поширювалась з такою швидкістю, що за три години Києво-Поділ перетворився на вогненне море. Хто не встиг завчасно врятуватися, бігаючи по тісних вулицях, не міг уже знайти виходу і став жертвою лютої стихії".

Український історик і фольклорист Микола Закревський

Український історик і фольклорист Микола Закревський

"До розлюченої стихії незабаром приєдналися жахи грабежу і насильств. Двір наш був наповнений безліччю солдатів і черню в лахмітті", – продовжує Закревський, – "Ці вандали здавалися досить стурбованими: вони відбивали замки у наших комірок, виносили в банках варення і тут же їли, виймаючи руками, а посуд в бійці розбивали; то ж було з напоями – словом, у кілька хвилин комора і льох спорожніли".

Світлою плямою став порятунок бібліотеки Київської гімназії, яку не встигли перевезти на Печерськ зі старого подільського будинку. "Я знайшов людей, яким віддаючи під ретельним наглядом інструменти та книги, наказував одні нести на руках, інші везти в возах прямо в гімназійний будинок. Все головне витягли, коли вже загорівся дах училища – протягом одинадцяти годин ця робота була закінчена", – згадував директор гімназії, надвірний радник Яків Семенович Мишковський.

Дим днем і заграву вночі можна було бачити за 100 кілометрів від Києва. Вогонь почав підійматися по Володимирському спуску до Верхнього міста, але там його, нарешті, зупинили. Загасити Поділ вдалося тільки ввечері 11 липня – район палав три дні й вигорів майже повністю. Пожежа знищила понад 2 тисяч будинків, будівлю магістрату, 12 церков, 3 монастирі. Кількість загиблих невідома, в деяких джерелах можна знайти дані про 800 осіб.

Подільська пожежа. Трагедія, яка визначила подальше формування української столиці

На тлі назрівання російсько-французької війни між царем Олександром і Наполеоном по місту відразу ж поповзли чутки, що до пожежі причетні якісь таємничі палії. У новостворену слідчу комісію почали сотнями приносити доноси, а іноді навіть приводили безпосередніх винних.

Хтось із православних притягнув євреїв, "які несли по вулиці віник" з метою підпалу. Інші притягли компанію поляків-шляхтичів, що "підозріло ходили по провулках". Один з євреїв доніс поліцмейстеру, що чув у винному погребі розповідь про "людей великоросійської породи" з трубками з березової кори, набитими порохом. Чутки обростали все більш чарівними подробицями – палії нібито денно і нощно блукають навколо Києва, чекають вдалого моменту для нового нападу. І що в банді вже понад 5000 осіб (⅛ всього населення Києва на той момент), і що платять їм по 25 рублів в день (що дуже немало).

Чутки підігрівали чергові пожежі. Києвознавець Орест Левицький в нарисі "Тривожні роки" писав – "Ще руїни Подолу продовжували диміти, як 11-го, 12-го, 14-го і 17 липня в різних частинах міста знову спалахнуло кілька пожеж". У щоденнику тодішнього митрополита Серапіона читаємо: "14 липня об 11 годині вечора, поки була пожежа на Печерську, згорів будинок війта Рибальського, що навіяло такий страх на людей, що вони вибирали все майно з будинків і вивозили його в поле".

Подільська пожежа. Трагедія, яка визначила подальше формування української столиці

Рівно через місяць – 12 серпня – до Києва прибув один з найдосвідченіших слідчих імперії на прізвище Анічков. Допитавши мешканців будинку, в якому почалася пожежа, він швидко знайшов винуватця трагедії. Їм виявився п'ятнадцятирічний Василь Авдієвський, який бавився саморобними феєрверками та випадково підпалив солому на дворі, після чого, злякавшись, втік. Втім керівництво така версія не влаштувала, слідчого відкликали, а новому доручили шукати наполеонівських диверсантів.

Ще один герой історії – київський військовий губернатор Михайло Милорадович, який особисто керував ліквідацією пожежі та на власні очі міг спостерігати матеріальні втрати ремісників, купців і звичайних жителів.

Київський військовий губернатор Михайло Милорадович

Київський військовий губернатор Михайло Милорадович

Для відновлення району було створено "Комісію по забудові Києвоподіла". Усім постраждалим надавалася певна грошова позика та будівельний ліс, втім часові рамки відбудови та повернення позики були максимально обмежені. Михайло Андрійович, розуміючи, що найбідніший прошарок населення не зможе повернути позику вчасно, запропонував видати їм гроші з міської казни, проте скликаний у Санкт-Петербурзі Комітет міністрів визнав цю пропозицію “неудобными к приведению их в действо”, тому київський військовий губернатор доручив приватним особам з представників дворянства Київської губернії подбати про найбідніших подолян.

Подільська пожежа. Трагедія, яка визначила подальше формування української столиці

Відбудовувати Київ доручили архітекторам Андрію Меленському і Вільяму Гесте, які справедливо вирішили прокласти замість вузьких вигнутих вуличок – широкі рівні вулиці, що поділили територію на прямокутні квартали. На зміну дерев'яним будинкам прийшли кам'яні будівлі. На центральній площі Гесте передбачив створення монументального громадського комплексу, однак задум залишився тільки на папері – у міста вистачило коштів на будівництво тільки Контрактового будинку.

Згідно з духом часу, старі "узорчаті" барокові будівлі й нові споруди отримали риси стилю римської імперії. Фантазія і винахідливість художників і легкість барокових форм була витіснена строгістю і симетрією класицизму. На жаль, сучасна забудова Подолу в незрозумілому для мистецтвознавців стилі (в народі його прозвали "голлівудським"), надбудови історичних будівель і зведення заборонених офісних висоток поступово руйнують історичне середовище старовинного району. Але будемо сподіватися, що на зміну Подільській пожежі не прийдуть нові, ще більш сумні події – і 1811 рік залишиться в історії району найбільш руйнівною главою.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди