Тридцятисемирічний Максим на позивний “Сьомий” родом із Донецької області. Чоловік служить за контрактом у Краматорському прикордонному загоні у Бахмуті з 2019 року. Перебуваючи на ротації в Житомирській області, Максим зустрівся з кореспондентами Суспільного та розповів їм про свою службу.
"Ми ходимо на позиції: буває, я перший йду, буває, хтось із побратимів. Ніхто там не ховається. Якщо ти стоїш першим, то ти і йдеш першим. Там ніхто не біжить і за спину не ховається", – каже Максим.
"Сьомий" каже, що найнапруженіші моменти – це моменти очікування.
"Ніч, а ти стоїш і чекаєш, – розповідає прикордонник з Бахмута Максим. – Дивишся в тепловізор і, якщо якийсь маленький шум, то відразу треба пильнувати і бути готовим до дій. А коли вже починаєш воювати – стріляєш на адреналіні. Товариш тебе прикриває, а ти – його. Тим, хто поряд із тобою, ти довіряєш найдорожче – своє життя. Ти там думаєш, як вижити та прикрити свого друга".
Прикордонник каже, що був один випадок, який він буде пам'ятати завжди. Починався бій…
"Хлопці б'ються. Потім кажуть: "Ми виходимо, ми більше не можемо". Я з товаришем прикриваю. Вибігає один хлопець: сідає на ґанок, скидає каску, закурює. Я йому кажу: "Біжи до мене, я тебе прикрию". А він поранений сидить і мене не чує. Тут повзти 50 метрів. Він нещодавно до нас прибув, десь два-три тижні тому. Будівля була замінована, її підірвали і він там загинув. Я його бачив, він міг приповзти. Я десь звинувачую себе в цьому. Може це була контузія. Там все прострілювалося. Можливо, треба було ризикнути собою", – розповідає "Сьомий".
Максим каже, що звикнути можна до всього, окрім холоду.
"До бойових дій можна звикнути, – каже Максим. – Але не можна звикнути до того скаженого холоду. Холодно всюди. Не можна запалювати багаття, свічки. Користувалися лише хімічними грілками: вставляли собі у рукавиці та у берці. Так трималися. А в підвалі було ще й сиро і холодно. І отак три доби ти там тримаєшся, а потім приходиш і думаєш: як ти протримався на тому холоді. Ти навіть не думаєш за ті бойові дії. Думаєш, як я протримався в тому холоді".
"Сьомий" говорить, що найдорожчі моменти для нього – це спілкування з родиною по телефону.
"Син каже: "Тато, залишайся живим та бий їх". Ну а донька ще мала і тільки запитує, як справи. На війні я став цінувати час, коли я був зі своєю родиною. Кожну хвилину згадую. Не дуже часто у нас виходило з дружиною бачитися. У мене – служба, у неї були свої проблеми", – розповідає "Сьомий".
Захисник каже, що найголовніше – не потрапити в полон до росіян.
"Вони жахливо поводяться з нашими солдатами: голову відрізають, катують. У мене з собою на цей випадок була граната Ф-1. Я її називав – остання. І якщо б сталася така ситуація, що немає куди діватися, я б її застосував та ще й забрав із собою кількох москалів".
Читайте також
- "Лякало те, що ти більше не побачиш рідних людей" – прикордонник з Бахмута на позивний "Чіназес".
- "У Бахмуті кожен момент здається останнім" – прикордонник Павло на позивний "Тєлік".
- "Це кіно допоможе краще зрозуміти потреби військових", – актор і військовослужбовець Дмитро Лозовський.
- Пройшов реабілітацію після полону і повернувся у військо — наречена захисника "Азовсталі" Миколи "Фроста"
- На війні потрібно жити повноцінним життям – житомирські військові.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:
