Два місяці минуло із часу спорудження фігури Матері Божої та бетонних сходів на території середньовічного культового комплексу Білих Хорватів у селі Дуброва. Зараз за цим фактом триває досудове розслідування — каже речниця прокуратури Львівщини Юлія Шевченко.
Комплекс у селі Дуброва відносять до VII століття, де за історичними дослідженнями у середньовіччі була столиця Білих Хорватів. За фактом пошкодження пам'ятки археології національного значення прокуратура у травні відкрила кримінальне провадження.
На території відтоді не проводять жодні роботи. Староста сіл Стільсько та Дуброва Андрій Васильковський — каже уже після встановлення фігури зібрали місцевий виконком на рівні Тростянецької ОТГ, до якої належить Дуброва, та дали дозвіл на встановлення фігури.
"Наразі в Дуброві як пам’ятник стояв в такому вигляді і стоїть. У паспорті немає жодної згадки про те, що в селі Дуброва є якісь об’єкти, які відносяться до цієї пам’ятки ("Стільського городища", — ред.). Що вони є або точкові, або вони якось окремо розміщені. Цих згадок немає", — пояснює староста сіл Стільсько і Дуброва Андрій Васильковський.
Проблеми із документами є у багатьох пам’яток і заповідників не тільки на Львівщині, а й в Україні — каже директор заповідника Стільське городище і його першовідкривач Орест Корчинський. Документи зазвичай виготовляти дорого, і ніхто — ані місцева влада, ані на рівні держави не береться це фінансувати.
Зараз за словами Ореста Корчинського документи є лише на частину комплексу у самому Стільську.
"Вивчаємо питання про створення документації на земельні ділянки заповідника, тобто на ці пам’ятки. За попередніми даними встановлено, що вона буде коштувати 150 тисяч гривень. До тих пір поки в нас не буде документу про те, що ця земельна конкретно є і належить заповіднику, то врегулювати правові відносини буде неможливо", — каже керівник заповідника "Стільське городище" Орест Корчинський.
Керівник Львівського осередку Українського товариства охорони пам'яток історії та культури Андрій Салюк каже, що є випадки коли люди, знаючи, що це пам’ятка та історична і мистецька цінність, можуть її знищити.
"Ми маємо власника у Славську, чи користувачів у Славську, які свідомо зруйнували розписи Сосенка-Буцманюка. Знали, тому що напередодні ми були в них і попереджали, що це пам'ятка, що цього робити не можна. Що це є видатні майстри українського мистецтва", — каже Андрій Салюк.
Зараз у церві триває ремонт. Настоятель церкви отець Андрій Петришин із журналістами спілкуватись відмовився. За даними Андрія Салюка, тепер розписи у цій церкві хочуть відтворити за схожими ескізами, які збереглися у церквах на Золочівщині та Пустомитівщині.
Андрій Салюк каже — ситуація у Стільську, і в Славську схожа тим, що ніхто за свої дії не поніс покарання. Натомість називає один із прикладів, коли пам’ятку після перебудов та розголосу відновили до первісного стану. Це вілла Бачевських у Львові на вулиці Вітовського. Її хотіли перебудувати під ресторан, звели не характерну для цього стилю скляну надбудову. Після декількох штрафів від мерії та судового засідання попередній власник віллу продав.
"Змінився власник і новий власник з розумінням віднісся до пам’ятки і з пошануванням до Львова. Сказав, що за допомогою реставраторів хотів би привести пам'ятку до належного вигляду. Ми провели зондажі, знайшли первісні кольори кольористики фасаду. І прибрали ту жахливу шпаківню", — каже Андрій Салюк.
Частково виправдовує у таких випадках мешканців, що збили розписи Сосенка та поставили фігуру на пам’ятці-скелі голова фонду «Спадщина.UA» Ганна Гаврилів.
"Радянський союз по трохи і системно викорінював в громад відчуття власної землі, насаджувалася ідея, що ці об’єкти — це така колоніальна спадщина. І ми навпаки, принципово не маємо її рятувати. І громади не були залучені до цих об’єктів, об’єкти були передані під зовсім інші, неправильні функції. Фактично громади втратили емоційний зв'язок з цими об’єктами і їх не ідентифікують як пам’ятки", — каже голова фонду "Спадщина. UA" Ганна Гаврилів.
За словами Ганни Гаврилів єдиний шлях, щоб явище Славська та Стільська не повторювались, потрібно, аби за пам’ятки дбали не тільки поодинокі ентузіасти.
"Дуже важлива державна політика щодо створення любові громад до культурної спадщини. Для громад важливо перше інформувати їх, що це пам’ятка існує на їх території і наскільки вона цінна. Друге — любов до цієї пам’ятки. Зробити дії, завдяки яким громада якимось чином буде причетна до цього об’єкта — до толоки, до розвідок, до промоції. І таким чином громади заангажуються і зрозуміють, що вона теж учасник процесу", — додає Ганна Гаврилів.
Такі програми, які б відроджували поняття пам’яток в Україні та локально на місцях, за її словами, мають діяти роками, починаючи із програм для дітей.
