Директор Чорнобильського заповідника Олександр Галущенко: "Хочемо створити лабораторію просто неба"

Директор Чорнобильського заповідника Олександр Галущенко: "Хочемо створити лабораторію просто неба"

Ексклюзивно
Директор Чорнобильського заповідника Олександр Галущенко: "Хочемо створити лабораторію просто неба"

Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник має загальну площу понад 227 гектарів, де перебуває близько 200 історичних пам’яток. Він налічує понад 1200 видів вищих судинних рослин та понад 300 видів тварин, з яких 61 вид рослин та 66 тварин занесені до Червоної книги України та Міжнародного союзу охорони природи.

На початку квітня у зоні відчуження сталися загоряння, загальна площа пожежі склала 66,2 гектара, 51,8 з яких входили до території заповідника. Загасити пожежу вдалося лише за 10 днів з 227 вильотами рятувальної авіації та скиданням 500 тонн води.

У День працівника природно-заповідної справи Суспільне поспілкувалося з директором Чорнобильського заповідника Олександром Галущенком про те, як пожежі вплинули на заповідник, як на його базі планують створити науковий хаб, як планують розвивати туризм та чи вистачає фінансування на реалізацію всіх проєктів.

"Пожежа – це не атомна бомба"

Пожежі в зоні відчуження зачепили, зокрема, й територію заповідника. Розкажіть яка нині ситуація та чи надає держава якісь кошти для подолання наслідків пожежі?

Ніхто не надає. Коли пожежі вже припинилися, була сформована комплексна експедиція з фахівців і науковців заповідника, Академії наук та інших зацікавлених наукових установ.

Об’їздили всю територію, оцінили, безпосередньо, втрати від пожеж і всі цифри вилилися в звіт на 70 сторінок, який ми надали керівництву Державної адміністрації зони відчуження (ДАЗВ). Цей звіт ДАЗВ враховує для планування своїх наступних кроків.

Наскільки сильної шкоди завдали пожежі та скільки знадобиться часу для відновлення? Чи надає держава окремо на це ресурси?

Збитків завдано. Багато території згоріло, багато території не згоріло. Щоб ви розуміли, “пройдено вогнем” таке формулювання ми використовуємо.

Якщо полум’я пройшло крізь ліс – це не означає, що там все загинуло. У деяких випадках зовсім трохи підпалило, у деяких випадках деревина вже майже мертва й ніколи не відродиться. 

"Хочемо створити лабораторію просто неба". Інтерв'ю з директором чорнобильського заповідникаFacebook Олександр Сирота

Палаючий ліс у заповіднику

Стосовно тварин, великі ссавці всі повтікали (від пожежі - ред.). Були втрати гризунів, плазунів, малих пташок, але це все пройдений процес, якщо від популяції залишилося десять відсотків, то за рік-два вона без проблем поновлюється. 

Знову ж таки, пожежа, яка пройшла, це не атомна бомба. Дещо згоріло, але пил, наприклад, добриво гарне. Зараз там трави по пояс, через рік дерева будуть людського зросту, через три роки взагалі все добре буде.

Не вистачає всього

А що з фінансуванням? Чи достатньо у вас зараз фінансових ресурсів для реалізації усіх проєктів? Чого не вистачає?

Всього. Ми молода установа, яка була створена три роки тому, практично працюємо близько двох років. Нам треба все. Нам потрібні люди, нам потрібна техніка і ще багато чого.

Територія величезна, в більшості випадків – небезпечна. Є місця, де радіаційний фон підвищений й довго перебувати не бажано, а, наприклад, наша служба охорони має цю територію також досліджувати і охороняти. Тому, якби були якісь безпілотники, засоби дистанційного зондування землі це було б дуже непогано.

"Хочемо створити лабораторію просто неба". Інтерв'ю з директором чорнобильського заповідникаФото надані пресслужбою

Прип'ять

Насправді, у нас є чотири квадрокоптери непоганих, але масштаби настільки великі, що нам треба не квадрокоптери, а літаки безпілотні. А це все дорого. На це грошей немає. Потрібні також гроші на бензин. Та й штат у нас маленький, треба більше людей. Поки грошей також не виділяють. Крутимося як можемо.

А на що вам тоді виділяють кошти?

Гроші, на жаль виділяються виключно на заробітну плату та сплату комунальних рахунків, тобто на захищені статті державного бюджету. На розвиток у нас немає взагалі нічого.

Таке фінансування пов'язане якось з пандемією?

Минулоріч було майже так само, але тоді був Природоохоронний фонд Міністерства охорони навколишнього природного середовища. Ми зверталися до нього й отримали від цього фонду кошти, завдяки яким зараз маємо два автобуси, шість джипів, чотири моторних човни. Зараз цього фонду немає.

Тобто ви працювали саме коштом фонду?

Розвивалися, я б сказав. Крім цього ми співпрацюємо із міжнародними партнерами: у нас є проєкти з Глобальним екологічним фондом, намагаємося співпрацювати зі Світовою організацією захисту диких тварин.

Лабораторія просто неба

Які у вас пріоритети розвитку заповідника на наступні роки?

Куди ми не ткнемося, у нас все пріоритет. Ми хочемо стати інноваційною управлінською установою, ми хочемо стати інноваційною діджиталізованою науковою установою, ми хочемо отримати акти на землю і завершити проєкт землеустрою, ми хочемо поновити і прискорити роботу щодо створення наукових полігонів на території заповідника.

"Хочемо створити лабораторію просто неба". Інтерв'ю з директором чорнобильського заповідникаФото надані пресслужбою

Частина території заповідника

Загалом, ми хочемо стати європейською дослідницькою інфраструктурою. Для цього ми з Міністерством науки і освіти створили консорціум серед наукових установ на території зони відчуження. До нас фактично вже приєдналися Поліський національний університет і Національний університет біоресурсів і природокористування України.

Поки ми створили локальну досить установу з українською дослідною інфраструктурою, а потім сподіваємося поширити її і залучити сюди наукові установи ЄС. Також ми відкриті до співпраці з іншими міжнародними організаціями. Ми дуже плідно співпрацюємо з Американською лісовою службою, співпрацюємо з японською стороною – університетом Фукусіми. Сподіваємося розширити спектр партнерів.

Які основні вектори досліджень будуть?

Особисто ми хочемо досліджувати все те, що цікаво дослідникам. У цьому і зміст дослідницької інфраструктури. Ми даємо майданчик, даємо базову інформацію і кожна наукова установа, науковий колектив чи науковець знаходить сам себе там.

"Хочемо створити лабораторію просто неба". Інтерв'ю з директором чорнобильського заповідникаФото надані пресслужбою

Двоє лошат із фауни заповідника

Заповідник, перш за все цікавить питання щодо збереження біорізноманіття поліського регіону і нас цікавлять дослідження в цьому напрямку, але з іншого боку ми даємо можливість іншим робити хто що хоче. Створюємо своєрідний науковий хаб, як ми кажемо, “лабораторію просто неба”, для будь-яких досліджень.

Основна наша пропозиція до тих, хто до нас приходить з науковою метою така: досліджуйте, що хочете і висновки ваші, але первинні дані дайте у вільний доступ. Велику ставку ми робимо на дистанційне зондування, на безпілотники, на космічні знімки, на автоматичні прилади які знімають показники з території зони відчуження, зокрема метео, гідрометео, радіаційні показники. 

Не туризм, а відвідування

Я чув, що в зоні відчуження йдуть роботи зі створення інфраструктури для водного туризму, розкажіть про це детальніше. Можливо, ви плануєте ще якісь кроки для розвитку туристичного сектору?

Взагалі на території зони відчуження існує державне підприємство Центр технічного інформаційного забезпечення (ЦТІЗ). Це установа, яка займається організацією туризму в зоні відчуження.

Як бере участь заповідник у цьому? Якщо ми вважаємо, що той чи інший маршрут, ділянка чи якась локація може бути цікавою туристам, то ми подаємо цю пропозицію в ЦТІЗ, він оформлює це як туристичний маршрут і продає його всім охочим. 

Поки що розвиваємо лише науковий та еколого-просвітницький туризм, в перспективі – бердвотчингСпостереження за птахами, любительська орнітологія і перша локація вже готова, віртуальний туризм для тих, хто не може в силу вікових чи інших обмежень потрапити до заповідника.

"Хочемо створити лабораторію просто неба". Інтерв'ю з директором чорнобильського заповідникаФото надані пресслужбою

Птах із фауни заповідника

Заповідник безпосередньо туризмом не займається, але ми створюємо свої продукти і передаємо держустанові, яка співпрацює з туроператорами. Зокрема є й декілька водних маршрутів. Ми все залежне від себе зробили.

Але все ж краще слово "туризм" щодо зони відчуження не використовувати. Це називається "наукове або ознайомче відвідування". Бо туризм і рекреація в зоні відчуження заборонені. Це – небезпечна зона.

Читайте також: "Чому для всіх людей на планеті настав час почати стежити за змінами клімату"
Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди