День архітектури. 10 будівель, які зачаровують

День архітектури. 10 будівель, які зачаровують

День архітектури. 10 будівель, які зачаровують

Архітектура є невіднятною частиною життя людини. Як казав лауреат Пулітцерівської премії Пол Голдбергер, "Будівлі потрібні, щоб захищати людей від негоди, але не тільки". Вона впливає на психіку і здоров'я людей, визначає спосіб життя людини, через роки переказує найважливіші епізоди з життя суспільства. Вона визначає наше відчуття в просторі та наше світовідчуття.

Щорічно 1 липня відзначається національне професійне свято вітчизняних архітекторів – День архітектури України. З цієї нагоди ми хотіли б показати вам декілька справді майстерних проєктів серед мільйонів тонн бетону, однотипної, морально та фізично втомленої житлової забудови, від яких можна отримати не лише задоволення, але й архітектурний екстаз.

Центр надання адміністративних послуг (м. Харків)

На початку осені 2017 року в Харкові відкрився наймасштабніший в країні Регіональний центр надання адміністративних послуг (ЦНАП). У колишньому Будинку побуту на проспекті Тракторобудівників, на площі майже 6 тис. кв. метрів обладнано понад 300 місць для прийняття людей, видачі та обробки документів.

Перед командою ведучого архітектора Дмитра Фоменка було поставлено амбітне та, водночас, максимально практичне завдання – перетворити відверто погану (як мінімум – застарілу) будівлю радянської епохи на щось приємне, цікаве, сучасне та функціональне.

В зовнішньому вигляді будівлі була втілена ідея "транспарентності" – відсутності секретності, доступності інформації; відкритості та прозорості комунікації. Будівля нагадує багатогранний кристал, у фасаді якого можна, в залежності від ракурсу, побачити як віддзеркалення всього, що відбувається навколо, так й поспостерігати за життям, що відбувається всередині центру.

Центр надання адміністративних послуг у місті Харків

Національний академічний театр опери та балету (м. Одеса)

Перший міський театр був споруджений у 1810 році за ініціативою одеського градоначальника герцога де Рішельє, якого місцеві досі з любов'ю називають "Дюк". У 1873 році будівля була знищена пожежею. Почалася кампанія зі збору коштів і оголосили міжнародний конкурс на найкращий архітектурний проєкт, проте жоден з сорока претендентів не був схвалений. Нарешті, новий проєкт склали за зразком дрезденської Опери Земпера.

Два віденських архітектори, Фердинанд Фельнер і Герман Гельмер, закінчили будівництво 1 жовтня 1887 року. Ходить байка, що коли одесити дізналися яку ціну коштував театр місту (1 300 000 рублів) – їм перехопило подих в перший раз, і другий, але вже від захоплення, коли вони побачили нову будівлю театру.

Архітектурний вигляд Одеського театру опери і балету – яскрава ілюстрація того, яким вдалим буває іноді поєднання мистецтва й багатства. В оформленні фасаду й інтер’єрів поєднуються кілька стилів: тут можна побачити елементи італійського ренесансу й віденського бароко, класичного бароко та рококо, однак усі стильові компоненти органічно поєднані між собою і створюють цілісну композицію.

Унікальна акустика залу, яка спроєктована в формі підкови, дозволяє артистам передавати навіть тихий голос зі сцени в будь-яку частину залу. Оперний театр у Одесі входить у список найбільш незвичайних визначних пам’яток Східної Європи за версією журналу Forbes.

Одеський національний театр опери та балету

Будинок із химерами (м. Київ)

Михайло Булгаков казав, що цей будинок надихнув його на створення персонажів Воланда та Азазелло, а київські газети називали її "нахабним творінням" і "огидною потворністю". Одна з найбільш відомих і овіяних легендами архітектурних пам'яток столиці – "Будинок з химерами" Владислава Городецького, який вже у 1903 році зрозумів, що треба будувати елітні квартири у центрі міста для здачі в оренду.

Свою назву будинок отримав завдяки скульптурним прикрасам Еліо Саля. Під час будівництва Городецький мріяв поїхати на сафарі в Африку. За його задумом, будівля повинна нагадувати африканську гору, що височіє над озером, а прикрашати її мають атрибути реальних тварин і казкових істот.

На стінах і покрівлі можна побачити бетонні голови левів, жирафів, антилоп, крокодилів, носорогів та інших мешканців савани. Переступивши поріг будинку, гість опинявся на дні озера – у фоє його зустрічали риби та восьминіг. За водні мотиви також відповідальні величезні жаби на даху, кали та дівчата з рибами. Втім, химер на головній архітектурній споруді раннього неоготичного стилю немає.

Читайте також: "Головпоштамт: історія інформаційного серця старого Києва"
Будинок із химерами (Київ)

Резиденція митрополитів Буковини і Далмації (м. Чернівці)

Колишня резиденція митрополитів Буковини і Далмації, (після Другої світової її будівлі використовує Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича) – ефектний теракотовий комплекс зі стрункими вежами та кам'яним різьбленням, який зводили майже 20 років (1864-1882 рр.). Він втілив у собі еклектичний мікс різних архітектурних стилів – від візантійських елементів до суворої романської масивності, від готичних вертикалей до мавританського ажуру.

Інтер'єр в дусі еклектики створювали такі художники, як К. Іобст, І. Кляйн, чеський К. Свобода, буковинські Е.Бучевський та Е. Максимович. Під керівництвом чеського архітектора Йозефа Главки почалася розвідка місцевих ресурсів, для потреб будівництва заробили керамічний та цегельний заводи, місцевих майстрів навчали мулярському ремеслу. Якість кожної цеглини перевіряли, скидаючи її з двадцятиметрової висоти.

З 1963 року резиденція є пам'ятником архітектури національного значення, а у 2011 році ЮНЕСКО включили її архітектурний ансамбль в список Світової спадщини. За підсумками загальнонаціональної акції "Сім чудес України: замки, фортеці, палаци", яка проводилася протягом 2010-2011 років, митрополича резиденція потрапила у топ-7 найкращих. Резиденція стала духовним символом толерантності буковинського краю, симбіозом архітектурних стилів і культур всіх народів, що проживали в цій місцевості.

Резиденція митрополитів Буковини і Далмації

Музей писанкового розпису (м. Коломия, Івано-Франківська область)

Життєва сила писанки, її неповторна краса, багатство орнаментів і, нарешті, українські звичаї та обряди лягли в основу створення експозиції єдиного у світі музею Писанки, вперше відкритого восени 1987 року в церкві Благовіщення – пам'ятці архітектури XVI ст. Архітектурна споруда у формі найбільшого у світі писанкового яйця висотою 14 м і діаметром у 10 м стала візитівкою Коломиї.

Ідея будівництва музею в такому вигляді належить коломийському митцеві Володимиру Блащуку: він створив макет і запропонував спорудити пам’ятник. Цю ідею для будівництва музею (збудували його, між іншим, у рекордні 90 днів) використав архітектор з Івано-Франківська Ігор Шумин. Орнамент на писанці вибрали невипадково. Це відомий символ “штерна” – восьмикутна зірка, притаманна власне гуцульській писанці.

Музей писанкового розпису

Центр Митрополита Андрея Шептицького (м. Львів)

Сучасний простір для інтелектуалів різного віку та одна з найцікавіших будівель Львова, який останні роки працює над своїм образом не тільки як історично-культурної столиці, але і як сучасного міста. Тут грамотно об'єднані бібліотека світового рівня та сучасний навчальний центр з "простором громадського креативу" на першому поверсі.

Новий інформаційно-освітній центр відкритий на території Українського Католицького університету, тому поруч стоїть церква. Навколо, як і всередині будівлі, створено безбар'єрне середовище – люди різного віку і потреб з рівними можливостями можуть користуватися усіма послугами об'єкта.

Вищезгадана "транспарентність" (відкритість) залишається головним архітектурним трендом України, і новий центр відповідає йому: просторі зали, великі панорамні вікна і 146 тисяч бібліотечних книг у вільному доступі. Над проєктом працювали команда архітекторів з Chaplinskyy & Associates та AVR Development – Штефан Беніш і Майкл Іннераріті.

Читайте також: "Історія назви Кропивницького: від літературного прототипу до імені будителя українського театру"
Центр Митрополита Андрея Шептицького (м. Львів)

Центр “Менора” (м. Дніпро)

Щоб переконатися, що Дніпро перетворився на сучасну єврейську столицю України, варто відвідати культурно-діловий центр "Менора". Монументальна будівля в центрі міста архітектора Олександра Соріна – це сім башт різної висоти, найбільша з яких висотою у 22 поверхи, які символізують менору (символ єврейської релігії). Завдяки підсвічуванню на баштах будівля у нічний час світиться, як справжній семисвічник.

Перше, що бачать відвідувачі центру – це довга галерея, облицьована мармуром. Протягом усієї галереї висічені фасади відомих дніпровських будівель, виконані з єрусалимського каменя. На перших двох поверхах центру розташовані супермаркети, магазини, інтернет-кафе, ресторани, вище – готель, конференц-зали та офіси. Тут же розташовується й один з найбільших у світі музеїв і дослідницьких центрів, присвячених історії єврейського народу в Україні та, зокрема, однієї з найтрагічніших її частин – Голокосту.

Центр "Менора"

НСК “Олімпійський” (м. Київ)

Стадіон з майже столітньою історією (вперше його відкрили у 1923 році) – одна з візитівок столиці, головна спортивна арена України та один з найбільших спортмайданчиків Європи. У 2008 році, в рамках підготовки стадіону до ЄВРО-2012, німецьким архітектурним бюро GMP von Gerkan, Marg und Partner був розроблений проєкт оновленого НСК "Олімпійський", подібний Олімпіаштадіону в Берліні. Особливість запропонованого німцями проєкту – прозора покрівля, що закриває трибуни від дощу зі спеціального мембранного тентового покриття, що дає додаткову перевагу для трав'яного газону.

"Для наших концепцій актуальні такі керівні принципи архітектурного проєктування, як простота, різноманітність та одноманітність, самобутність, структурний порядок", – розповів у своєму інтерв'ю директор компанії GMP Мартін Блекман: "Фахівці іноді називають цей стиль"крайнім пуризмом". Він естетично поєднує простоту та функціональність будівлі. Таке поєднання робить стадіон найкрасивішою урбаністичною спортивною спорудою Києва".

День архітектури України. 10 будівель, від яких можна отримати архітектурний екстаз

Будинок губернського земства (м. Полтава)

Василь Кричевський – це унікальний український художник, який заслуговує окремого матеріалу. Архітектор і графік, який у 1918 році створив проєкт українського державного герба. Саме за його проєктом було побудовано Полтавське губернське земство, в будинку якого зараз розміщується Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського. Завдяки цьому його називають засновником українського модерну як стилю архітектури. Також Кричевський є автором Будинку письменників у Києві (відомого як "Роліт") та остаточного проєкту для музею Шевченка в Каневі.

Кричевський використав національні мотиви з помітним впливом фінського та угорського модерну: шестикутні отвори вікон і дверей, башти, що фланкували центральну частину фасаду, багате кам'яне різьблення. Фасад і інтер'єри були оформлені керамікою і майолікою, виготовленими учнями земських майстерень Полтавської губернії, у тому числі Миргородської керамічної школи та гончарями з Опішні. Вздовж фасаду розміщувалися герби міст Полтавської губернії. Розписи вестибюля музею та центрального залу виконані відомими українськими художниками С. Васильківським і Н. Самокишем. Будинок Полтавського краєзнавчого музею внесено до Списку пам'яток архітектури національного значення.

Будинок губернського земства (м. Полтава)

Костел Св. Миколая (м. Київ)

Споруда костелу Св. Миколая почалася за конкурсним проєктом архітектора С. В. Валовського в 1899 році, а розробка і будівництво проводилися під керівництвом вже відомого нам київського архітектора Владислава Городецького.

Неоготичний костел з двома високими стрілчастими вежами та шпилями (близько 60 метрів у висоту) відрізняється стрункими пропорціями та легкістю архітектурної форми. А з висоти пташиного польоту будівля має форму видовженого григоріанського хреста.

Костел Св. Миколая

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди