Українська дитяча книга нещодавно отримала визнання: "Видавництво Старого Лева" стало найкращим дитячим видавництвом у Європі за версією Болонського Книжкового ярмарку Дитячої книги.
Про важливість цієї нагороди для всього дитячого книговидання України, а також про те, які виклики стоять перед книговиданням у час війни із Росією – в ефірі програми "Культура на часі" на Суспільне Культура обговорили з директором видавництва "Ранок", основним напрямком роботи якого є дитяча література, Віктором Кругловим.
Чи стосується ця нагорода, яку отримала українська дитяча книжка, всієї індустрії?
Так. Добре, що все більше і більше у Європі та світі бачать українські видавництва та українську книжку. Тому що раніше Україна була в тіні того ж самого "русского міра", і Росія намагалася все це робити, щоб не бачили культурних здобутків України.
Нагороду було оголошено у Франкфурті на книжковій виставці, тому інтерес до України був дуже великий. І важливо це підтримувати, тому що культура – це м’яка дипломатія, й іноді вона працює краще, ніж танки та зброя. Книжка – це теж зброя, особливо під час війни.
Зараз в Україні побільшало авторів дитячої літератури. Яким чином ви їх відбираєте? Які книги сьогодні, під час війни, варто видавати?
Перший критерій, яким ми керуємося, коли відбираємо авторів теми, – чи купили б ми цю книжку і чи хотіли б ми, щоб цю книжку читали наші діти. Звісно, зараз неможливо не робити книжки про війну, але ми теж усвідомлюємо, що маємо так робити, щоб не виникло ретравматизаціїРетравматизація — це усвідомлене чи неусвідомлене нагадування про пережиту травму, яке приводить до відкриття старих емоційних ран та повторного переживання початкового травматичного досвіду. . Тому що добрі історії, де добро перемагає зло, важливі для дітей, які пройшли війну, тікали з окупації, чули вибухи бомб і снарядів. І зрозуміло, що можуть бути різні книжки. Є книжки корисні: наприклад, ми видавали книжку "Мінна безпека не без Пека". Пек – це ім’я такого пса, собаки, який був прообразом Патрона. Усі знають про Патрона, і це улюблений герой, тому що він допомагає людям, допомагає дітям.
До речі, у видавництві "Ранок" буквально через кілька тижнів вийде вже офіційне видання про пса Патрона, і комікси будуть називатися "Пес Патрон і Шкарпетковий монстр". І якщо це буде користуватися попитом, звичайно, ми будемо продовжувати ці книги про Патрона.
Ми видаємо книжки про наших Героїв, був бестселер "Привид Києва". До речі, цю мангу намалював японський художник – ми про це дізналися з преси в Японії, зв’язалися завдяки нашому дипломатичному представництву в Японії з ним і видали. При чому частину коштів відправляли на допомогу армії та пілотам, які захищали небо Києва.
Ну і в нас є кілька книжок саме про війну, наприклад, книга Кокотюхи "Врятувати березень" – реальна історія про сім’ю, яка тікала від окупації. Або книжка Катерини Тихозор "Дім". Але ми в момент вирішили зупинитися і не робити книжки про війну.
Це саме через важливість не допустити ретравматизації, якщо я правильно вас розумію?
Так, так! Можливо, це вже є сенс видавати після війни. Для мене особисто, коли я знаю, що привозять сиріт з будинку для слабозорих, і коли дитина розповідає мені, чим відрізняється звук бомбардувальника від звука винищувача, – це моторошно. Не мають діти це слухати, тому, може, зараз немає сенсу про це читати. Є сенс читати про добрі історії, фантастичні, адже книжки можуть відправити в уявний всесвіт, де все добре.
Які нині є проблеми з дитячим книговиданням і виклики, які поставила перед нами війна?
Шалені проблеми не тільки у дитячого книговидання, а взагалі у книговидання. Річ у тому, що є кілька проблем. Перша проблема — бібліотеки. От ми кажемо: "У бібліотеки ніхто не ходить чи мало людей ходить", а тому, що у бібліотек немає новинок. І, на жаль, зараз існує постанова Кабміну про заборону купівлі бібліотеками книжок. Насправді це постанова про заборону капітальних видатків, але книжки для бібліотеки — це і є капітальні видатки. Ми говоримо, що треба замінити російськомовний контент у наших бібліотеках, а бібліотеки не можуть закупити книжки.
Далі: у 2022 році, під час війни, депутати вже свідомо прийняли "Закон про підтримку книгарень та цифрові сертифікати". Мова йшла про те, що всім батькам народжених дітей та всім підліткам, які досягли 14 років, видається цифровий сертифікат, щось на зразок Е-1000, яка діяла у ковідні часи, і гроші з цифрового сертифікату можна використати виключно на купівлі книжок українських видавництв.
За закон було проголосовано більшістю депутатів, він підписаний Президентом, але, на жаль, закон не фінансується. Наші вороги чудово розуміють важливість і книжки, і важливість своєї культури. Що вони роблять на окупованих територіях у першу чергу? Заходять до бібліотеки, до школи, вивозять українські книжки і завозять свої. Шкода, що наша держава на словах розуміє важливість книги і важливість того, що всі перемоги починаються з голови, а у діях це не видно.
Якщо взяти і порівняти статистику книговидання, то в штуках приблизно вдвічі впала кількість виданих книжок за накладами. А це колосальне падіння, коли ми розуміємо, що треба замінювати всі російськомовні книжки, які є і в бібліотеках, і на полицях книжкових магазинів.
Стосовно російськомовного продукту: я перед нашою розмовою пройшлася по онлайн-книгарнях, і подекуди зараз у продажі побачила, що ще залишається совєтська дитяча книга. Про Незнайка, Буратіно. Російською мовою, і по знижці, а вилучені кошти направляють на Збройні сили. Чи становлять ці твори небезпеку для дитячих голів зараз, на вашу думку? Чи, може, їх було б краще прибрати взагалі зараз з продажу?
У багатьох книжках, які писалися та друкувалися за радянських часів, закладалося багато хибних наративів. Наприклад, українець чомусь завжди показувався таким недолугим, а росіянин був більш освіченим, з кращою кваліфікацією. Це підсвідомо вкладалося навіть у книжки, в ілюстрації. По можливості ці книги треба замінювати – і точно не мають продаватися книжки, видані російськими видавництвами вже після розпаду Радянського Союзу, після 1991 року. Новіші книжки, видані після 2014 року, взагалі мають бути заборонені до продажу.
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
