"Я хочу, щоб там була Україна", – каже переселенка з Донеччини та доброволиця у штурмову бригаду Нацполіції "Лють" Тетяна Ковальова. Жінка з 2014 року переїжджала двічі: спочатку до Києва, потім – на Тернопільщину. Жінка розповіла Суспільному про свою мотивацію вступити до штурмової бригади.
"Я народилася і виросла на Донеччині. З 2002 року я стала членом громадської організації "Спілка української молоді". У 2014 році, коли почалася війна, я змушена була поїхати, бо та територія була окупована і вона окупована на цей час. Я переїхала в Київ, оскільки туди запросили друзі. І там ми запустили перші благодійні табори для дітей вимушено переміщених осіб і для дітей військовослужбовців, для тих, хто боронив Україну на сході".
У 2017 році Тетяна Ковальова повернулася на Донеччину.
"До початку повномасштабного вторгнення я проживала у Краматорську, я заснувала осередок нашої організації, я – голова краматорського осередку "Спілки української молоді. 24 лютого я, як і багато українців, прокинулася від звуків вибухів, від того, що я чула у 2014 році, коли їздили з волонтерськими поїздками на схід України, коли ми їздили на Луганщину, ближче до лінії розмежування на Донеччині. Після 24 лютого певний час ми займалися волонтерською діяльністю саме в Краматорську. Це якраз було піднесення і гартування людей, патріотів. Виготовляли коктейлі Молотова. Члени моєї організації і багато небайдужих людей передавали велику кількість медикаментів, продуктів, військового спорядження, те, що ми розподіляли і возили по військових частинах. Хлопці з передової приїздили до нас. Але в місті ставало все небезпечніше і голова облдержадміністрації попросив людей максимально евакуюватися для того, щоб не наражати цивільне населення на небезпеку".
У квітні Тетяна переїхала на Тернопільщину. Тут продовжує волонтерити: возить на схід гуманітарну допомогу та авто для військових. Також тут вона приєдналася до Гвардії наступу, записалася у штурмову бригаду Нацполіції "Лють".
"Я готувалася, я вмію надавати першу домедичну допомогу, я пройшла курси з аеророзвідки. Я хочу не стояти осторонь, а також долучитися до того, аби звільняти наші території. Мені хочеться бути корисною на 1 000 %. І хочеться брати в цьому участь. Чому я хочу брати в цьому участь? По-перше, та частина України, де я народилася, прожила велику частину свого життя, вона досі окупована. Там є люди, яких я люблю, яких я ціную і я хочу, щоб там була Україна. Я хочу там вивісити український прапор".
Читайте також
- Перші добровольці батальйону "Лють" на Тернопільщині пройшли останній етап відбору
- Окремий стрілецький батальйон формують на Тернопільщині
- На Тернопільщині подали майже 500 заявок у "Гвардію наступу"
- Створення добровольчих штурмових батальйонів: що думають тернополяни