З першого дня повномасштабного вторгнення херсонці почали чинити масовий спротив окупації. Це були — мирні мітинги протесту. На площі Свободи із синьо-жовтими прапорами, плакатами та патріотичними гаслами збиралися тисячі людей. Пізніше відкритий спротив став підпільним, як це допомогло вистояти Херсону — у нашому матеріалі.
З перших днів початку повномасштабного вторгнення Херсон у синьо-жовтих прапорах, їх стало набагато більше і вони майоріли повсюди, розповідає херсонка Олена.
"Пригадую, що вже 25 лютого на площі Свободи, особливо з боку кінотеатру "Україна" прямо вздовж дороги, хтось вивісив синьо-жовті прапори. На ранок їх було так багато на головній вулиці міста, це було так приємно і вселяло надію, що ворог не пройде, що Херсон був, є і залишиться українським містом", — згадує херсонка.
Попри окупацію Херсона, вистояти місту допоміг український дух, який з кожним днем ставав все сильнішим. З початку вторгнення і захоплення міста на площу Свободи люди виходили впродовж двох місяців. Херсонці протистояли озброєним російським військовим. Чоловік на БТРі з прапором у руках став символом незламності містян. Згодом дізнались і його ім'я — Владислав Пастухов, поліцейський з Херсона.
"Коли БТР прийняв трішки в бік і почав наїжджати на людей, вони розступились і, звісна річ, він почав їхати повз мене. Я йшов з прапором і зрозумів, що це буде гарна нагода підбадьорити людей, тому виліз на БТР і почав розмахувати прапором", - пригадує Владислав.
21 березня військові РФ вперше закидали учасників мітингу газовими та світло-шумовими гранатами, були травмовані. Окрім того, на активних учасників акцій протесту відкрили так зване "полювання". Їх забрали "на підвал", тиснули, тероризували. Настав час, коли почав зароджуватися інший вид спротиву — підпільний.
"Знаєте, мабуть, завдяки цим мітингам, цьому спротиву, героїзму людей звичайних херсонців весь світ дізнався, що таке Херсон. І сьогодні я хочу вас запевнити, що в будь-якій країні світу, в будь-якому місті, будь-яка людина знає, що таке Херсон, що таке херсонці", - говорить голова облради Олександр Самойленко.
На стовпах, парканах і стінах почали з‘являтися жовті стрічки — символ свободи, намальовані прапори та листівки з патріотичними гаслами. Так розпочав свою діяльність рух спротиву "Жовта стрічка". Чим більше окупаційна влада тиснула на місцевих, тим більше було "посилань" до російських військових, розказує учасниця руху Лілія Александрова.
"Якщо сказати однією фразою, то було ось так — на усі дії рашистів, ми робили протидії. Все, що вони хотіли зробити, у нас була своя протидія. Ми воювали. Це був мовчазний протест", - згадує Лідія.
Херсонець Нісар Ахмад організував у себе у квартирі "домашнє виробництво" з пошиття синьо-жовтих стрічок. Щодня виготовляв їх близько 200, а вечері – розвішував.
"Я зрозумів, що виготовив не просто стрічки синьо-жовтого кольору. І вони не просто так розвішані по місту. Я створив справжній символ. Символ свободи, волі, незламності духу та любові до рідної Херсонщини", - каже Нісар.
На світанку виходила команда Андрія Андрющенка. Хлопці на стінах писали гасла, які морально підтримували мешканців, а окупантів — злили.Таких написів під час окупації міста було зроблено сотні.
"Від банальніших "Херсон — це Україна", "ЗСУ поруч", "Слава ЗСУ" і до матів, щодо Путіна, "Смерть окупантам", "Хороший орк — мертвий орк" - такі написи були. Все це супроводжувалося останніми медійними новинами. Вдарили по мосту, бац і напис. Це їх дуже бісило і злило. Але то така наша була мета", - згадує Андрій.
Рух спротиву починався з десятка учасників, які зв’язувалися між собою через соцмережі. Ці люди ніколи один одного не бачили. Нині їх сотні, вони — велика команда. У кожного свої завдання.
"Це фактично консолідувало наше суспільство. Це продемонструвало агресорам і всьому світові, що навіть ті райони, про які окупанти говорили, що це їхня споконвічно історична територія, чинять спротив. Всі побачили, що на цій території абсолютна більшість людей проукраїнськи налаштована і головним лозунгом всіх цих мирних акцій було – "Херсон – це Україна", "Каховка — це Україна", "Генічеськ – це Україна", - говорить член правління Української Гельсінської спілки з прав людини Дементій Білий.
Після звільнення правобережжя Херсонщини рух спротиву продовжує чинити опір на територіях, які досі лишаються у тимчасовій окупації. Нині він не тільки підтримує моральний дух людей, а й допомагає ЗСУ, каже перший заступник голови обласної ради Юрій Соболевський.
"В першу чергу це люди, які надають інформацію. Це зараз найбільше потрібно, щоб розуміти військових російських, знати їхні локації, де скупчення техніки, військових складів. Знаю, що саме ЗСУ багато інформації отримує від руху спротиву", - говорить Соболевський.
Рух спротиву на деокупованих територіях продовжує підтримувати частину області, яка лишається у тимчасовій окупації на лівому березі. У Херсоні встановлюють бігборди з мотивувальними гаслами.
Читайте також
"Вкривали з усього арсеналу озброєнь". Прикордонники розповіли як війська РФ захоплювали Херсонщину
Бої у Бузковому сквері і на Білозерській площі: невідома історія оборони Херсона
Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон
Підписуйтесь на Суспільне Херсон у Viber
