Коли людина стала свідком надзвичайної ситуації, зокрема, терористичних дій, можуть проявлятися різні емоційні реакції – плач, крик, сміх тощо. Аби впоратися із напругою, варто звернутися до фахівця та по допомогу до рідних.
Про можливі реакції на ракетні удари чи обстріли Суспільному розповіла психологиня головного управління ДСНС на Полтавщині Юлія Фалєєва.
За її словами, у першу чергу варто пам’ятати про можливі повторні ракетні удари чи обстріли того ж місця.
"Не рекомендується відразу проявляти зануреність у цю подію, бігти, спостерігати або знімати на мобільний телефон, бо одна з головних наших емоцій – цікавість. Зовсім інше – якщо ми надаємо допомогу іншим людям. Потрібно зорієнтуватися та викликати фахівців: поліцію, «швидку» або рятувальників. Той, хто став свідком, може в цей момент відчувати розгубленість і не розуміти, що і як робити. Це нормальна реакція людини на ненормальні обставини".
У надзвичайних ситуаціях вказівки щодо надання допомоги іншим слід давати адресно, звернувшись до конкретної людини. Також це варто робити, переконавшись у власній безпеці, каже Юлія Фалєєва.
Реакції на надзвичайні події можуть бути різними. Це залежить, зокрема, від статі, віку та травматичного досвіду, який раніше мала людина. Свідки таких ситуацій можуть відчувати та проявляти наступне:
- плач, сміх, крик або замкнутість у собі;
- фізичне заціпеніння;
- підвищена дратівливість та емоційність;
- безсоння, підвищений апетит або повна його відсутність.
"Таким чином психіка себе захищає. Якщо проходить певний час, день чи декілька днів, і людина не змінюється – у неї певна роздратованість або певний страх заходити у приміщення, робити якісь дії, то варто звернутися за психологічною допомогою до фахівця. Такі реакції у декого можуть тривати декілька годин, у декого – декілька днів".
У дні прояву нестабільних емоцій рідним слід бути поруч із цією людиною. Варто спілкуватися, слухати, підтримувати та намагатися відволікти повсякденними справами, каже Юлія Фалєєва.
"Не потрібно своїх близьких за ці прояви карати, осуджувати, висміювати. Не потрібно наголошувати: «Досить, перестань плакати. Це того не варте, це вже пройшло». Це знецінення. Не потрібно людину від цього повністю абстрагувати, але за відсутності інформації людина може собі фантазувати. Горе находить хвилями. Сьогодні хочеться плакати – це абсолютно нормально. Минає певний час, вже емоції не так сильні, але минає ще певний час – і горе немов знову".
Також, говорить психологиня, варто бути долученими до соціальної діяльності – волонтерства, збору речей та допомоги для людей, які теж пережили терористичну атаку.
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
