У кінці грудня 2022 року в Миколаєві демонтували пам’ятник Олександру Суворову, який встановили у 2010 році біля будівлі кафедри військової підготовки Миколаївського національного університету імені Василя Сухомлинського. В Очакові станом на лютий 2023 року міська влада оголосила онлайн-опитування серед містян щодо можливості знесення пам'ятника Суворову.
Чи слід на Миколаївщині "вшановувати" його особистість та на скільки літературно-пропагандистський образ Суворова відрізняється від історичних фактів, кореспондентам Суспільного розповів доктор історичних наук, професор Юрій Котляр.
Образ "великого полководця"
У країні-агресорі Росії Олександр Суворов — володар усіх можливих нагород і носій найвищого військового звання імперії — генералісимус. За словами історика, найперше, що згадується із діянь Суворова — це перехід російських військ через Альпи.
"Проте, мало хто задумувався, що це не героїчна перемога полководця, а не менш героїчна втеча, бо два російсько-австрійські корпуси під командуванням Суворова зазнали поразки від французьких революційних військ та швейцарців. А залишки російського війська втікали через Альпи до Австрії, кинувши напризволяще всю свою артилерію", — розповідає Юрій Котляр.
Юрій Котляр розповідає, що титул "князя Італійського" Суворов отримав за знищення повстанців у північній Італії. "Графом Римницьким" він став після перемоги над турками у 1789 році біля річки Римник — після цієї події на запитання штабного офіцера про втрати противника відповів: "Пиши побільше. Чого ж їх, турків, жаліти!".
Зі слів професора, Очаків — це ще одна вигадана перемога Суворова.
"Суворов справді штурмував місто, але відступив. Насправді ж, падіння фортеці — заслуга військ під керівництвом генерала Івана Меллера і кошового отамана Сидора Білого", — говорить Котляр.
Подвиги чи звірства
Історик говорить, що війська Олександра Суворова дійсно взяли фортецю Ізмаїл, але в авангарді були козаки того ж Сидора Білого, тут Суворов "прославився" в іншому плані.
"Суворов наказав знищити не тільки весь турецький гарнізон, який перебував у стані полонених, а й жінок із дітьми. Загальна кількість жертв, за оцінками сучасників, становила близько 10 тисяч людей", — розповів Юрій Котляр.
Але це ще не був "рекорд" дій Суворова, додає історик.
"Найбільш жахливим "подвигом" закінчилося захоплення передмістя Варшави, містечка Праги, де у 1774 році солдати Суворова влаштували різанину для 20 тисяч мирних жителів, придушуючи повстання Тадеуша Костюшко", — каже Юрій Котляр.
Депортація християн з Криму
Ще одна "перемога" Суворова — депортація християн з Криму.
"Зроблене це було під приводом їхнього захисту від татар, але дорогою у Приазов’я загинула добра половина "врятованих". На Кубані війська Суворова придушили повстання ногайців, які виступали проти примусової депортації за Волгу та Урал", — говорить Юрій Котляр.
За словами Юрія Котляра, цей вчинок Суворова завершився загибеллю близько 500 тисяч людей, ще мільйон біженців змушені були шукати порятунку в Туреччині. І це все не рахуючи розгрому повстання Омеляна Пугачова та ряду подібних діянь, додає історик.
Справжня діяльність Суворова — це каральні операції і знищення мирного населення, тобто все те, чим славиться російська армія в різні історичні епохи.
Кінбурнська баталія
Зі слів доктора історичних наук, одна найвідоміших битв Суворова на Миколаївщині — Кінбурнська баталія. У вересні 1787 року турецьке командування вирішило захопити Кінбурнську фортецю, в якій перебував корпус генерал-аншефа Олександра Суворова.
"Висадка на берег турецького десанту почалася 1 (12) жовтня о 9 ранку. До першої години дня, викопавши 15 траншей, турецькі війська наблизилися до фортеці. Коли турки підійшли на відстань 200 кроків, залпом з усіх гармат розпочалася контратака: загін полковника Іловайського завдавав удару зліва, обійшовши фортецю вздовж берега Чорного моря, Орловський піхотний полк під командуванням генерал-майора Река завдавав удару на правому фланзі, з деяким запізненням завдав удару у фронт батальйон Козловського полку, очолюваний Суворовим", — каже Юрій Котляр.
Історик розповідає, значні сили турків і великі втрати серед Орловського полку змусили росіян відійти, при цьому сам Суворов був поранений картеччю в бік і був би вбитий яничарами, якби його не врятував гренадер Іван Новіков.
За словами Юрія Котляра, лише висадка козацького десанту Лиманської флотилії та відмова задунайських козаків, що йшли на допомогу туркам воювати проти"братів-запорожців", дозволили Суворову переломити ситуацію.
"У результаті другої атаки, в якій брали участь свіжі резерви, турецькі війська вдалося витіснити з коси й вони, зазнаючи значних втрат, стали евакуюватися на кораблі. Суворов у цій атаці був поранений у руку", — говорить історик.
Таким чином, основні військові перемоги військ Суворова відбулися завдяки українським козакам, пояснює Котляр.
Читайте також
Військовий мерч та допомога на передовій. Миколаївські волонтери розповіли про свою роботу
Над Миколаївщиною збили п'ять російських дронів-камікадзе — ОК "Південь"
Протягом доби російські війська тричі гатили по акваторії Миколаївської області
Слідкуйте за новинами Суспільного Миколаїв у Telegram, Viber, YouTube, Facebook та Instagram.