Битва в Сантьяго. Найжорстокіший футбольний матч за всю історію

Битва в Сантьяго. Найжорстокіший футбольний матч за всю історію

Битва в Сантьяго. Найжорстокіший футбольний матч за всю історію

2 червня 1962 року відбувся матч на груповому етапі Чемпіонату світу з футболу. Грали збірні команди Чилі та Італії — вони зустрілися на полі вперше, не маючи жодної історії якихось непростих футбольних взаємин. Але те, що сталося між ними, назавжди увійшло в історію світового спорту як найбридкіший та найжорстокіший матч.

Ця історія цікава не тільки як спортивний інцидент. Вона чудово демонструє момент виникнення соціального напруження у цілої нації. Будь-які масштабні події не відбуваються просто так, а національні конфлікти не виникають на пустому місці. Тому історія так званої "битви в Сантьяго" — дуже повчальна. Особливо тепер, коли світ розриває з одного боку пандемія коронавірусу, а з іншого — соціальні заворушення (наприклад, протести у США). Бо вчитись краще на історії, ніж на власному гіркому досвіді.

Битва в Сантьяго. Найжорстокіший футбольний матч за всю історію

Передумови, розлиті у повітрі

Будь-яка резонансна подія завжди має глибоко вкорінений контекст. Події, які обов'язково передують та задають певні суспільні настрої. Чемпіонат світу з футболу-1962 проводився у Чилі, але буквально за два роки до цього вся нація постраждала від страшного землетрусу силою в 9,5 одиниць, який тривав десять хвилин. Були зруйновані тисячі будинків. Після цієї трагедії Карлос Діттборн, голова оргкомітету Чемпіонату світу з футболу-1962 року у своїй країні, сказав свою знамениту фразу: "Саме тому, що ми раптово втратили все, ми зробимо все від себе залежне, аби відбудувати це наново". Його оптимізм сильно надихнув чилійців — і стадіон та вся необхідна для проведення Чемпіонату інфраструктура була зведена у рекордний час.

Для того, щоб оговтатись після страшної катастрофи, жителям Чилі була життєво необхідна така подія, як Чемпіонат світу. Вона дарувала можливість знову відчути національну гордість і піднесення, дух спортивного змагання та перемог. Але таку важливу атмосферу свята для всієї країни зіпсував тодішній президент Чилі Хорхе Алессандрі Родрігес. Виголосивши невиразну, навіть відштовхуючу промову перед першим матчем, він навіть не додивився його до кінця. Це помітила вся країна. Пізніше його речники були змушені виправдовуватись, мовляв, "лідер мав поїхати у дуже термінових справах державного значення", але їм ніхто не повірив. Дії Родрігеса сприйняли як зраду.

Взагалі атмосфера чемпіонату здавалась отруєною. У Чилі зібрались світові футбольні легенди, які з різних причин не демонстрували визначних результатів. Скоріше, навпаки, виступали погано. Великий бразилець Пеле травмувався вже у другій груповій грі проти Чехословаччини. "Чорний павук", найкращий голкіпер СРСР або навіть світу Лев Яшин був не в найкращій формі — і "хазяєва"-чилійці викинули його команду у чвертьфіналі. У перших восьми іграх було дискваліфіковано чотирьох гравців (із забороною брати участь в інших змаганнях), а також зафіксовані три зламані ноги та перелом щиколотки. Перша гра Аргентини проти Болгарії складалася з 69 штрафних ударів. Югославія була настільки здивована тим, що її власний гравець зламав ногу гравцю з Росії, що відсторонила його від професійного футболу на рік, хоча з поля за порушення його не було видалено.

Битва в Сантьяго. Найжорстокіший футбольний матч за всю історію

Не сприяли адекватній атмосфері й італійські журналісти, які почали писати несхвальні відгуки про Чилі та місто Сантьяго зокрема. "Горде своєю відсталістю сміттєзвалище, яке складається з проституції та злочину". "Телефони не працюють, знайти таксі так само важко, як і вірного чоловіка, а щоб зв'язатися з Європою треба, мабуть, віддати руку та ногу. Листи йдуть по п'ять днів. Жах". Подумавши, що цього недостатньо, італійські репортери почали поливати брудом і місцеве населення, описуючи чилійців як "неграмотних та вічно голодних злиднів-алкоголиків". Звісно, жителі Чилі, побачивши таку реакцію у ЗМІ, були справедливо роздратовані. Вони пережили страшенну катастрофу та дуже важко працювали, щоб після неї відновитись. Але країна, на яку вони хотіли справити враження, відверто поливала їх брудом. Запрацювала "бомба сповільненої дії" — потрібен був лише привід, щоб обидві нації обмінялися зустрічними "компліментами". Таким приводом стала гра збірних Чилі й Італії 2 червня 1962 року.

Маленька битва двох націй

Телеканал BBC супроводжував показ матчу між Італією та Чилі незабутньою промовою спортивного коментатора Девіда Колумена, який був дуже роздратований і злий та геть не приховував емоцій. "Доброго вечора. Гра, яку ми зараз вам покажемо, — найбільш дурна, ганебна, огидна та жахлива гра в історії світового футболу. Це вперше, коли країни зустрілись на полі; сподіваймося, що востаннє. Офіційний девіз Чилі звучить так: "Розумом чи силою" (By Reason or By Force). Чилійці не були готові до розсудливості, італійці вирішили використовувати силу, в результаті ми отримали катастрофу замість матчу в рамках Чемпіонату світу. Якщо традиція світових матчів виживе, треба робити щось із командами, які гратимуть і поводитимуться так само. Ба більше, під час домашнього перегляду ви можете серйозно обуритися з приводу того, чому ці команди взагалі не було виключено зі змагань".

Перший фол було зафіксовано на 12-й секунді матчу. Перше видалення гравця з поля — через 4 хвилини після початку. Винуватець, італійський гравець Джорджіо Ферріні, відмовлявся покидати поле — і гру довелося затримати на 10 хвилин, поки озброєні поліцейські насильно відводили його геть. Футбольне поле дуже швидко перетворилось на поле бою, оскільки гравці, здавалося, не так слідкували за м'ячем, як за можливістю скривдити суперників. Леонель Санчез, син професійного боксера, зламав ніс італійському капітанові Умберто Маскіо, а потім наніс ще одного нищівного удару напівзахисникові Маріо Девіду — і все це зійшло йому з рук. Пізніше, ніби для ще більшої образи опонентів, саме Санчез пробив вирішальний штрафний, завдяки якому Хайме Рамірез на 73-й хвилині забив гол в італійські ворота, коли у складі команди залишилося дев'ять гравців. В останні секунди ще один гол забив чилієць Хорхе Торо. Таким чином збірна Чилі перемогла збірну Італію, але ціною жорстоких порушень офіційних правил змагань.

Битва в Сантьяго. Найжорстокіший футбольний матч за всю історію

Винайдення жовтих і червоних карток

Англійський суддя Кен Астон, якого терміново доставили на матч парашутом, мав слідкувати за порядком на полі. Це завдання він провалив по всіх фронтах, але не можна не виявити до нього трохи співчуття. "Я не судив футбольний матч, я виступав арбітром у воєнних маневрах", — пізніше прокоментував Астон лиховісний матч. Колишній підполковник часів Другої світової війни, дуже успішний та авторитетний суддя, після сумнозвісного матчу 1962-го Астон звільнився. Але жити без футболу йому було важко, тому вже в 1963 році Кен долучився до Спілки Рефері (FIFA Referees’ Committee), яку пізніше очолив.

Битва в Сантьяго. Найжорстокіший футбольний матч за всю історію

Під час Чемпіонату світу з футболу 1966 року на полі знову вирувало насилля. І як людина військова, а отже — вперта, Кен Астон пообіцяв собі якщо не покласти цьому край, то принаймні віднайти спосіб офіційного врегулювання таких ситуацій. Рішення з’явилось випадково. Він просто їхав в авто, побачив червоне світло — і "еврика"! Раптово Астону спала на думку ідея про жовті та червоні картки, які позначають або попередження про видалення з поля, або фактичне видалення гравця за неприйнятну поведінку. Кен одразу ж поїхав до колег і розповів усе їм. Жовті та червоні картки істотно змінили темперамент футбольної гри — це був хоча б якийсь позитивний вплив від лиховісної "битви в Сантьяго". Як нагадування, що треба дотримуватись правил, тримати себе в руках і не намагатися перемогти за будь-яку ціну. Бо футбол — не війна, а спорт.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди