З початку повномасштабного вторгнення сприйняття слова "бездомний" дещо змінилося. Російські обстріли зруйнували тисячі будинків і люди, які ще вчора мали звичайне життя, опинилися на вулиці. З 24 лютого 2022 року миколаївські центри реінтеграції приймають внутрішньо переміщених осіб, людей, чиї будинки знищені та тих, хто живе на вулиці вже тривалий час.
Співробітники Центрів реінтеграції розповіли кореспондентам Суспільного, як змінилося життя бездомних з початку повномасштабної війни та які виклики постають перед ними зараз.
Війна стерла соціальну межу між людьми, поставивши всіх в однакові умови виживання. Бездомні почали допомагати волонтерам, а люди, які мали житло, опинилися на вулиці або були змушені покинути свої домівки.
З початку повномасштабного вторгнення Миколаївський центр соціальної реабілітації "Відновлення" приймає людей, які опинилися в складних життєвих обставинах через війну. Станом на перше лютого тут мешкають 94 людини. З них двоє мають статус ВПО, ще десятеро виїхали з деокупованих територій, але не оформлювали статус через відсутність документів.
"Це люди, у яких взагалі немає документів і статус вони собі оформити не можуть. Але фактично вони з деокупованих територій Миколаївської і Херсонської областей. В них немає житла, це переважно люди з сіл і виїхати вони нікуди не можуть, немає за що, документів немає, тому вони поки що перебувають у нас. Вони фактично такі самі бездомні люди, з розбомблених сіл", — розповідає директор "Відновлення" Володимир Тимошенко.
У Центрі люди отримують харчування, психологічну підтримку, одяг, допомогу з оформленням документів. Усього тут 110 ліжкомісць, проте мають розкладачки на випадок збільшення кількості людей. Бездомні можуть лишатися тут поки не знайдуть інший прихисток чи житло. Центр приймає і чоловіків, і жінок.
Через велике скупчення людей директор Центру реінтеграції переживав щодо російських обстрілів. Каже: "Бог вберіг", — адже боєприпаси падали переважно в поля.
"Пережили як і всі в Миколаєві. Дуже переживали через те, щоб не було "прильотів", бо наш Центр розташований за містом, це окрема будівля, де багато людей. Як ми знаємо, по місту були влучання саме по таких об'єктах соціальної сфери, школах, дитячих садках, гуртожитках. Тому ми дуже боялися, що прилетить і нам, але, Слава Богу, обійшлося", — каже керівник закладу.
На початку повномасштабної війни перед співробітниками і мешканцями "Відновлення" постали декілька проблем: у разі небезпеки не було засобів і способів виїхати у безпечне місце, і якщо транспорт знайти все-таки вдалося, то місце, куди можна вивезти людей — ні.
"У нас близько ста людей, з яких 25 інвалідів. Як їх евакуювати — це була проблема. Ми і зараз не знаємо, що з ними робити, якщо чесно. Але я сподіваюся, що нічого не станеться. В нас були автомобілі, якими можна було евакуювати, але куди? На жаль, місця такого не знайшлося в Україні. Це дуже велика проблема була і наразі ця проблема лишається", — говорить Володимир Тимошенко.
Протягом минулорічних зим у Миколаєві облаштовували пункти обігріву для безпритульних. Там вони мали змогу поїсти, випити чаю, перепочити. З початку зимового періоду в Миколаєві пункти обігріву не ставили. Як альтернатива для усіх верств населення працюють "Пункти незламності".
"Це трохи різні задумки. Функція "Пунктів незламності" трохи в іншому, але багато схожого. "Пункти незламності" закриваються ввечері, а основна проблема людини-безхатченка якраз переночувати. Є рішення міськради, що пункти обігріву відкриватимуть при певних температурних умовах, тобто мінус десять протягом трьох днів, такої температури ще не було, тому вони не відкривалися", — розповідає директор "Відновлення".
Ще одна проблема для безхатченків — комендантська година.
"Як бути з комендантською годиною, якщо ми відкриємо цей пункт обігріву. З 00:00 у нас комендантська година, а люди-безхатченки переважно мають невелику соціальну відповідальність. Тому ми ще не дійшли згоди, що робити, як взагалі можна відкрити "Пункт обігріву" в умовах війни і в умовах комендантської години".
Ще одне місце, куди звертаються безпритульні — комунальна установа "Центр реінтеграції бездомних осіб" — "центр на Круговій", як звикли називати його самі бездомні. Заклад приймає виключно чоловіків. З початку вторгнення тут також приймають переселенців.
"Війна вплинула на всіх, а на незахищені верстви населення вона вплинула в три рази більше. Тому що ці люди опинилися геть за межею виживання".
Серед основних проблем, з якими стикнулися тут — відсутність можливості зареєструвати мешканців центру. Якщо допомогти з відновленням паспорта в Центрі могли, то функція прописки наразі лишається недоступною.
"Питання нагальне — не відновлено ще право реєстрації у Миколаєві. Якщо людина отримала паспорт, вона повинна бути зареєстрована, щоб отримати необхідні довідки, документи. А багато людей, які зверталися до нас вже під час війни, незареєстровані. Реєстрації ми зараз, на жаль, не можемо зробити за нашою юридичною адресою, бо не роблять служби ЦНАПу", — розповідає соціальна працівниця Центру соціальної реінтеграції бездомних Тетяна Харченко.
За словами Тетяни Харченко, через бойові дії кількість бездомних збільшилася. Протягом 2021 року до Центру звернулися 1070 людей, за 2022 рік таких звернень було 1349. Станом на 31 січня мають 65 звернень від ВПО.
"Кількість бездомних дійсно збільшилася і за рахунок тимчасово переміщених осіб. Вони теж у нас тепер як бездомні, тому що люди залишилися без домівок, без документів, без паспорта, без будь-яких засобів для існування. За 2022 рік ми прийняли 65 переселенців — це люди, які дійсно бігли від війни з Херсона, з Херсонської області. Також, коли розформували Херсонське СІЗО, до нас звернулися і раніше судимі, ті, хто перебував під слідством на цей час", — розповідає жінка.
Аби потрапити в центр, необхідно мати довідку про відсутність туберкульозу. Також новоприбулі проходять санобробку, їхні речі "обжарюють", чоловіків стрижуть та миють. У Центрі реінтеграції є 50 ліжкомісць, душ, їдальня, а на випадок повітряних тривог — укриття.
Пів року у центрі жили батько та син, які втекли від бойових дій з Посад-Покровського. Евакуюватися з села їм допомогли військові. Родина тимчасово оселилася в Миколаєві.
"Запам'яталися мені. Батько, на жаль, помер у лікарні, не від поранення, просто стара людина і в такий тяжкий час їм довелося покинути домівку. Ми не могли їх спокійно слухати, одразу сльози на очах від того, як цей чоловік розказував, як на нього це все вплинуло, як українські військові їм допомагали, які вони їм були вдячні. Вони всі розказують з такою ненавистю до росіян, і з такою вдячністю до українських військових", — пригадує Тетяна Харченко.
За словами Тетяни Харченко, мешканці Центру реінтеграції так само важко переживають війну як і всі інші. Гуртуються, обговорюють майбутню перемогу, допомагають волонтерам.
"Разом ми єдині — ця фраза зараз як лозунг йде. Вони теж тільки за Україну, тільки за перемогу. Вони дивляться телебачення, у нас є телевізор. Вони дивляться і всі переживають. Вони дуже допомагають, в нас є хлопці, які можуть працювати, але ніде, то вони дуже допомагають гуманітарним організаціям у завантаженні, розвантаженні. І хлопці йдуть туди з задоволенням, тому що тільки так наразі вони можуть допомогти у воєнний час", — розповідає соціальна працівниця.
Станом на 31 січня в Центрі реінтеграції бездомних на обліку перебувають 40 чоловіків, тих, хто безпосередньо проживає у центрі — 27.
Читайте також
Миколаївці обмінюють лампи розжарювання на світлодіодні
"Життя налагоджується, аби мирне небо було". Миколаївські волонтери доставили допомогу жителям постраждалих сіл
Вдарили з реактивних систем залпового вогню. Російських обстрілів зазнали дві громади Миколаївщини
Слідкуйте за новинами Суспільного Миколаїв у Telegram, Viber, YouTube, Facebook та Instagram.
