З десяти пацієнтів, яких переводять на штучну вентиляцію легень, в найкращому випадку одужує один. Якщо ж до апарату не під’єднати вчасно – людина помре від дихальної недостатності. Суспільне Буковини поспілкувалося з пацієнткою, яка місяць провела в реанімації та одужала. Розповідаємо, скільки коштує таке лікування та якої реабілітації потребують важкохворі після вентиляції легень.
“Я вже не могла дихати сама”, – буковинка Марія Ковальчук описує свій стан перед підключенням до апарату штучної вентиляції легень. Під ним вона провела майже місяць. Зараз вже самостійно дихає, однак ще важко пересувається. Реабілітується вдома – приймає антибіотики під наглядом сімейного лікаря. Переважно лежить або сидить.
Коронавірусну інфекцію в неї підтвердили в кінці березня. Вона працювала санітаркою в лікарні. Втім, каже, не знає, де інфікувалась.
Марія Ковальчук – одна з трьох пацієнтів обласної лікарні, яких виписали після штучної вентиляції легень. Лише в квітні в медзакладі під апаратами померли 13 хворих. Водночас в міській лікарні №1 у Чернівцях за два місяці на вентиляції були 32 пацієнти. 28 з них – вже померли, ще четверо – залишаються в реанімації.
Рівень ризику пов'язаний з кількістю днів, проведених на вентиляції, а також із загальним здоров’ям пацієнта. “Летальність після підключення до апарату сягає 80% – це світова практика. Якщо одного пацієнта з десяти вдалось врятувати, то це для нас вже досягнення”, – говорить лікар-анестезіолог обласної лікарні Костянтин Дроник.
Читайте також: "Іноді не встигаємо одягнути захисні костюми". Як у Чернівцях борються за життя важкохворих з COVID-19
За його словами, приблизно третина пацієнтів з важким перебігом хвороби потребує штучної вентиляції легень. Для цього потрібні апарати високого класу з інтелектуальними режимами. У відділенні Чернівецької обласної лікарні таких 10 на 15 реанімаційних ліжок. У частини апаратів виходить термін придатності.
Під час використання апарату пацієнт потребує догляду, а опісля – реабілітації. “Хворих потрібно перевертати, щоб в них не було пролежнів. Робити їм мікро-масажі, щоб потім вони могли ходити”, – каже лікар.
Лікування та реабілітація Марії Ковальчук в стаціонарі обійшлися в понад 80 тисяч гривень. За словами її доньки, гроші допомогли зібрати односельчани. “Лікар знаходив лише частину антибіотиків, мовляв, два антибіотики є, а решту – треба купити”, – каже Олена Дмитрук.
Лікування важкохворих в середньому вартує приблизно 25 тисяч гривень, втім є випадки, коли воно коштує понад 70 тисяч гривень, каже директор обласного департаменту охорони здоров'я Олег Чорний. Для пацієнта воно має бути безкоштовним. “Бувають моменти, коли є перебій в забезпеченні лікарень. Наприклад, виділили мільйон гривень, ліки закупили, але комусь з пацієнтів не вистачило. Буває, що пацієнти купують ліки за власний рахунок. Але це не систематично”, – говорить Чорний.
Після штучної вентиляції пацієнт може втратити самостійність. Йому доведеться відновлювати базові навички – як ходити, говорити, ковтати чи жувати. Можуть постраждати і когнітивні здібності людини. Марію Ковальчук це оминуло – вона харчується самостійно, вільно говорить та потрохи пересувається, втім лише на милицях.
