"Усі колядки пронизані любов’ю", – фольклористка Ірина Телюх

"Усі колядки пронизані любов’ю", – фольклористка Ірина Телюх

"Усі колядки пронизані любов’ю", – фольклористка Ірина Телюх
Суспільне Поділля

Про відтворення автентичних різдвяних піснеспівів на Поділлі і давні традиції новорічно-різдвяних свят спілкуємось із фольклористкою і керівницею фольклорних гуртів "Ладовиці" і "Ладосвіти" Іриною Телюх.

Давайте, передовсім, нагадаємо, коли на Поділлі колядують, щедрують, а коли посівають?

Традиція колядування дуже давня. Сягає дохристиянських часів. Пов’язана вона із світилами, яким поклонялися наші предки. Колядували на Поділлі, зазвичай, у перший або другий день Різдва, тобто 7 або 8 січня. Передував цьому Святвечір – 6 січня. Ще одна вечеря – 13 січня. Потім водіння Маланки всю ніч і посипання на Василя вдосвіта – 14 січня. Йорданські свята – 18 січня. Свята вечеря і на ці свята співали щедрівки. Але це не скрізь однаково, а залежно від традицій, які заклалися у кожному селі.

У Хмельницькому є така традиція засівати 1 січня.

То не тільки у Хмельницькому. То нововведення, закладені за радянських часів. Окрім того, у Хмельницькому багато етнічних поляків. Вони живуть за Григоріанським календарем. Наш народ завжди міг примиритися один з одним.

А як правильно засівати і за це віддячувати?

Традиційно засівають хлопчики та юнаки, неодружені, і роблять це до сходу сонця. Їх запускали до хати. Вони засівали пшеницею й житом. Приказували: "Сію, сію, посіваю. З Новим роком всіх вітаю", далі варіантів є багато. Віддячують тепер грішми, а раніше – горіхами, яблуками. Кожна родина чекала, щоб у них засіяли, бо то побажання на врожай, що є дуже важливим для нації хліборобів.

А звідки то пішло, що ватаги колядників ходили по домівках?

Різдво пов’язане із духами. Того ми ставимо дідуха. Це сніп із поля. На Різдво його приносили до хати і ставили на покуті. Ялинок колись не ставили. Дідух – це повага до пращурів. А вони, за народними віруваннями, у цей час спускаються і обходять кожен двір. Так от ці ватаги – це різдвяні обходи, які символізують поклоніння нашим предкам. До речі, колядки співали під вікнами. А щедрувати запускали до сіней.

От коли піст закінчується на Різдво – це велике свято. Це народження сонця, це народження Ісуса Христа. Це такий період символів.

На Різдво робили дідуха з пшениці, приносили до хати і ставили на покуті. Ялинок колись не ставили.
На Різдво робили дідуха з пшениці, приносили до хати і ставили на покуті. Ялинок колись не ставили. Суспільне Поділля

Що символізують дзвоник і зірка?

Дзвоник – це щоб чули, що колядники йдуть, а зірка, до речі, в народі її називали звізда, прийшла з дохристиянської доби і символізувала сонце, тобто народження сонця. От уже звізда готова, от уже дзвоники. От уже вчимо колядки. А їх починали співати із Введення Пресвятої Богородиці. І по церквах співали коляди, і коли збиралися на Катерини, на Варвари. А вже на саме Різдво виходили на люди і вже були обходи.

А чим зміст колядок відрізняється від щедрівок?

Практично нічим. В основному, це побажання гарного врожаю. Звісно, як буде хліб, то буде й худоба. Буде худоба – буде й достаток в сім’ї. Є достаток – гарно виростають дітки. Звідти й побажання хлопцям і дівчатам гарно одружитися.

Біблійні мотиви більше в колядках?

Є і щедрівки, в яких згадується і Мати Божа, і апостоли. Але, усе ж, більшість щедрівок дохристиянського періоду. А біблійні мотиви, так, більше у колядках доби християнства. Усі вони пронизані любов’ю. Коли починаємо розучувати коляди з дітьми і дорослими, наповнює справжня радість, ніжність. Цей період діти надзвичайно люблять і я його дуже люблю. Хоч і роботи дуже багато. Вертеп і Маланку цього року ми не показуємо. Тільки коляди співаємо. Війна… Різдво у нас воєнне…

Щодо ваших етноекспедицій, яку з різдвяних пісень вам вдалося знайти найстарішу і де?

Найстаріші коляди ми зустрічали на Дністрі. Я дякую Богу, ми застали ще дуже стареньких, навіть столітнього віку бабусь і дідусів. Вони усе гарно пам’ятали попри те, що за радянщини забороняли співати тих пісень, Маланку взагалі знищили. Але вони дуже яскраво розповідали про колишні звичаї і традиції. Оці "скалки" ми ретельно збираємо, через архіви, через науковців усе це стягуємо, щоб склалася картина, як воно дійсно було. Пригадати одну найстарішу колядку складно. Вони усі старі. Однією з таких, 17-го, а, можливо, й 16-го століття, церковною, ми починаємо наші програми.

Відтворюючи їх тепер, ви якісь сучасні засоби використовуєте?

Ні. В жодному разі. Ми – вторинний колектив – від першоджерела. Цей жанр зобов’язує співати так, як співають бабусі. Тільки ми співаємо своїми, молодими, голосами. Діалекти, мелодії – все зберігаємо автентичним.

На завершення, поділіться різдвяним віншуванням.

Віншуємо з цими святами! З цими колядами! А Бог – щастям, здоровлям! Щоб всі-всі свята впровадили, других дочекали. І особливо – в мирній Україні! Дай Боже! Дай Боже! Дай Боже!

Авторка: Олена Кеменяш.

Слідкуйте за новинами Суспільного Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube та Instagram.

На початок