П’ять років архімандрит Даниїл Тарнавський є військовим капеланом. У 2017 році він вирішив вийти з Української православної церкви Московського патріархату. Наступного року став душ пастирем однієї з військових частин Хмельницького. Даниїл Тарнавський розповів про завдання військового капелана. Це, зокрема, проводити богослужіння для військових та підтримувати їх духовно. А ще розповів, чому Україна переможе у війні, яку розпочала Росія.
З військовим капеланом спілкувалися кореспонденти Суспільного.
Архімандрит Даниїл Тарнавський — військовий капелан 19-ої ракетної бригади "Свята Варвара". Своє життя присвятив служінню Богові. Чи міг уявити своє життя в армії, отець Даниїл розповідає:
"Свій свідомий вік я завжди пов’язував і пам’ятаю його з церквою. Своє дитинство, дитячі роки я проводив у храмі, пізніше я навчався у Волинській духовній семінарії. І власне, у 20-тирічному віці я вже свідомо став священником. І прийняв чернечий постриг через декілька місяців після того. Чи міг я уявити своє життя в армії? Ну, напевно, до мого призначення, звичайно, що ні. Тому що у 20-тирічному віці я став священником, я став монахом і своє душпастирське служіння я провадив на парафіях. Я знав, власне, як відбувається парафіяльне служіння. Нас готували, як бути парафіяльними священниками, але нас не готували, як бути військовими капеланами", — розповідає капелан.
Даниїл Тарнавський розповідає, у 2017-му році вирішив вийти з Української православної церкви Московського патріархату. Своє рішення пояснює так:
"Власне, вже у 2017-му році я цілком і повністю усвідомив, що тим шляхом, яким йде церква Українська православна московського патріархату. Мені з ними не по дорозі, про що я заявив. Я з проханням звернувся до блаженної пам’яті Митрополита Антонія Махоти, тоді керуючого Хмельницькою та Кам’янець-Подільською єпархією. Владика Антоній мене прийняв у клір Хмельницької єпархії Української православної церкви Київського патріархату", — розповідає Даниїл Тарнавський.
Наступного року Даниїл Тарнавський став військовим капеланом. Є ним вже п’ять років. Каже, на початку ця посада була цивільна. А спеціальних курсів для капеланів не було. Про завдання душпастора для воїнів говорить:
"П’ятий рік я займаюся душпастирським служінням серед військових мого підрозділу моєї військової частини й членів їх родин. Моя справа, як військового капелана – це є молитва, ми повинні молитися, обов’язково. Так, як і кожен священник, ми маємо здійснювати святу літургію. Тобто, ми маємо щонеділі відслужити богослужіння. На території військових частин, чи військових формувань, чи підрозділів ми маємо певні молитовні кімнати, або пристосовані приміщення. Ми молимося за здоров’я, ми молимося за упокій, ми хрестимо діток, ми проводжаємо в останню путь людей. Особливо це, часто буває так, що людина загинула, це визнано судом, але тіла немає. Ми молимося за таких людей також у нас у храмі, здійснюємо заочне відспівування, здійснюємо чин таїнства вінчання. Тобто, все те, що здійснюється у звичайному храмі. Крім того, військовий капелан, він надає душпастирську опіку не лише для військовослужбовців, але й для членів їх родин", — розповідає Даниїл Тарнавський.
Про свій досвід капеланства на фронті отець Даниїл розповідає:
"Основна моя місія, як військового капелана, це була насамперед молитва. Ти повинен забезпечувати молитвою всіх військовослужбовців. І, навіть, є такі військовослужбовці, які мені казали, що вони не можуть через ті, чи інші обставини відвідати наш молитовний намет. Бо наша церква, вона розміщувалася в наметі. Але ми знаємо, що ми зранку йдемо і чуємо молитву за нас, це для нас дає певне душевне заспокоєння. І задоволення наших якихось релігійних потреб. Коли є, звичайно, більше свято, військовослужбовці приходили у цей намет, ми, пам’ятаю, освячували вербу. Військовослужбовці сповідалися, причащалися. Ну, і проводилися, звичайно, лекції та бесіди про те, що їх турбує, самих військовослужбовців.Ті богослужіння, які традиційно ми звикли здійснювати у храмах, в монастирях, на парафіях, вони там повною мірою застосовані бути не можуть. Ці богослужіння можуть бути скорочені. Одяг, який носить звичайний священник у звичайному храмі, він там категорично не підходить, бо це зона бойових дій ", — каже військовий капелан.
Даниїл Тарнавський розповідає, бувши серед військових, капелан залишається священником. На питання, які слова для воїнів підбирає, аби навіть на фронті залишалась людяність, розповідає:
"Військовий священник він завжди повинен пам’ятати, що, не дивлячись на те, що він уже чинний військовослужбовець, але він є священником. Тобто, те Благодатне Світло віри Христової він повинен розносити своїм словом, своїми діями, своїми вчинками, своїм виглядом серед військовослужбовців. Якщо ми згадаємо слова зі Святого Письма, в якому Христос казав до апостолів: "Ви є Світло Землі". Тобто, Ми не повинні в якийсь спосіб "злитися" з тією частиною військовослужбовців, щоб настільки нам асимілюватися і бути з ними одним цілим, це буде не зовсім правильно. Військовий капелан є та людина, яка повинна своїми діями, вчинками, зовнішнім виглядом, своїми словами нагадувати про те, що є Бог, і що Бог це є любов. Військовий капелан також може проходити через випробовування злістю. Але це є та тонка грань, по якій військовий капелан повинен проходити, і, не дивлячись на все це, він повинен залишатися священником. І нести те слово для військовослужбовців, яке б він ніс у мирний час, на мирній території. Господь, напевно, я переконаний в тому, що в певні обставини посилає певні слова, які б ти мав сказати для людини", — каже військовий капелан.
Як в умовах війни доводиться працювати військовий капелан Даниїл Тарнавський говорить:
"Є ті зони, в яких навіть поранений військовослужбовець не може бути евакуйованим. Скажімо, та сама, так звана, "червона зона", коли встановлюється певний контакт між військовим медиком чи військовим капеланом і пораненим військовослужбовцем, тобто ти не можеш до нього ближче підійти, бо ти можеш лягти поряд із ним. І ти повинен встановити цей контакт, тобто первинні такі основи, як надавати цю домедичну допомогу. Встановити контакт з військовослужбовцем, це повинен також вміти робити капелан. Бувають військовослужбовці, які знаходяться в стані ступору. Він повинен знати, як він повинен з ним працювати. Бувають військовослужбовці, які знаходяться в стані агресії – ти повинен знати, як ти будеш з ним розмовляти. Бувають військовослужбовці, які перебувають в стані сильної депресії. Йому потрібно виговоритися. Сьогодні єдиного критерію, єдиного алгоритму дій, його не існує. Ми не можемо сказати, як поводитися в якійсь обставині", — розповідає Даниїл Тарнавський.
Чому Україна переможе у війні, яку розпочала Росія?
"Полем боротьби диявола з Богом є серце людини.Чи людина приймає те, що їй посилає диявол, чи людина його відкидає. Ми сьогодні маємо добро у світі, і маємо зло. На жаль, більша частина людства, вона служить для зла, для добра дуже мало людей служить. Ми переконані в тому, що Україна служить для добра. Тобто, Україна виборює своє право, ми виборюємо свою територію, ми боремося за нашу Незалежність. І тому правда є за нами. А за ким є правда – за тим є Бог. Тому, що Бог є батьком правди. А Диявол є батьком брехні. Тому брехня буде подолана і правда переможе, обов’язково. А тому я переконаний в тому, що перемога обов’язково буде за Україною", — розповідає військовий капелан.
Читайте також
- "Будемо проводити акції, доки всі полонені не повернуться додому", - учасники акції у Хмельницькому
- На Хмельниччині живе родина з Донеччини, що не святкує зустріч Нового року. У чому причина
- Представники з Луганщини допомагають переселенцям у Хмельницькому
