Вперше за 25 років новорічні свята у власній квартирі відзначатимуть працівники Усатівської колійно-машинної станції. Залізничники понад два десятиліття жили в іржавих вагонах — це тимчасове житло стало постійним для них, доки вони очікували обіцяні домівки. Як жили в таких умовах та як вирішилась їхня доля — у матеріалі Суспільного.
Своєрідне поселення залізничників в Усатове має назву КМС — колійно-машинна станція. Йому понад 40 років. Вагони виділяли як тимчасове житло для сімей залізничників. Та деяким з них довелося прожити у "плацкартах" понад 25 років.
Одна з них — працівниця Усатівської станції Наталія. Її родина разом з ще однією жила в одному вагоні. Тут народила двох дітей.
"21 рік мені був, як сюди приїхали. У 23 роки я родила першу дитину — в 99 році. І уже двоє дітей. Митися нам не було де. Милися у тазиках. Набрали воду, гріли кип’ятильником і один після одного мились, щоб воду зекономити. Оце так ми прожили 25 років тут", — згадує залізничниця.
Наталія розповідає, що через "плацкартне" життя доводилось приховувати від інших, де насправді живе їхня родина:
"Ми нікому нічого не розказували, де живемо. Навіть соромно було когось позвати. Одного разу, коли дитина зламала ногу, до нього прийшли усі друзі. То нам було дуже соромно, ми просто винесли їм надвір чай".
А ще робітниця залізниці згадує, як у вагонах постійно смерділо:
"Він весь гнилий був, дуже смердів. Криси здихали у перегородці, ми не могли до них дістатись. Все гниле, все тухле".
Зараз жінка з родиною живе у власній квартирі — заїхали чотири місяці тому.
"Вже поставили кухню, все. Я зайшла, мене аж душило — невже я живу як людина. Чесно", — радіє жінка.
Через два місяці після переїзду Наталії у вагонах сталася КМС пожежа — все згоріло. Сім родин, які проживали тут, на той час вже отримали власні помешкання у будинку.
"Наше підприємство — "Усатівська колійно-машинна станція" — організоване у 1980 році. Тоді виставили вагони для тимчасового проживання працівників підприємства. Було у нас багато житлових вагонів — 45. Як будувалось житло, квартири розподіляли для жителів вагонів. Останнє будівництво було у 2005 році. Ось тоді й було відселено 30 сімей. Після цього більше будівництв не було", — розповіла Тетяна Соляник, помічниця начальника з кадрових питань Усатівської станції.
Зараз Наталія готується зустріти Новий рік у власній квартирі:
"Хочемо поставити ялинку, хоч невелику, бо діти чекають. Вперше у цьому житлі. Хочеться свята".
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
