Під завершення року Христина Соловій здійняла бурю в українському соціумі своїм кліпом на пісню "Юність", в якому знялася у відвертих сценах з українським "нашим всім" — письменником Сергієм Жаданом. Чи очікувала вона такої гарячої реакції аудиторії, що саме хотіла сказати кліпом, а також про те, коли вийде фінальна частина її амбіційного альбомного проєкту Rosa Ventorum, співачка розказала Ксенії Івась в ефірі шоу "Вікенд нової музики" на Радіо Промінь.
Кліп на твою нову пісню "Юність" спровокував хвилю обговорення в соцмережах і навіть появу мемів. Ти вже щось дивилася з того? Можливо, чиясь реакція найбільше запам’яталась?
Я бачила різні реакції. І, скажу чесно, не було наміру наробити саме шуму. Був намір зробити такий реверанс Сергію Жадану і висвітлити його як збірний образ дорослої української культури. А те, що сталось, — ну, ми не зовсім були готові до такого резонансу. Ми розуміли, що це приверне увагу. Але не настільки!
Просто мені запам’ятався такий мем художника Олександра Грехова – чолов’яга на ялинці з телефоном і напис такий: "Намагаюсь зловити зв’язок, щоб подивитись, як Соловій цілується з Жаданом".
Так, я бачила цей мем.
А коли ти взагалі вирішила написати пісню про юність?
Ідея з’явилася в новорічну ніч 2021 року. Ми тоді грали в "Правду", була дуже різношерста компанія різних людей, і надихнула мене на це одна юна дівчина. Вона запам’яталась мені тим, що у неї було дуже багато внутрішньої свободи. І вона не знала, скільки мені років, а коли дізналась, дуже здивувалась. Бо мені скоро 30.
А їй?
А їй 18. По-моєму, ще навіть не виповнилось. І ми багато говорили власне про юність, про відчуття юності. У мене давно зріла ідея написати оду прощання з юністю, але ця зустріч все змінила, і мені захотілось зробити юність своєю подругою і дружити з нею до кінця життя. Чого всім і бажаю. Всім, хто послухає цю пісню, – бути юними, пристрасними, тому що юність для мене – це те, що… юність не знає, чого не можна. Їй все під силу і вона на все спроможна.
А чому ти вирішила, що з юністю пора прощатися?
Я вирішила, що з нею не треба прощатися. В підсумку, коли вже написала пісню. Але ідея була – написати оду прощання з юністю. Ну, цього не сталось. Тому що у мене тепер є вічна юність. Тобто, відчуття і є ця пісня. Більше того, я зробила цю вічну юність спільним користуванням, тож всі, хто слухають цю пісню, будуть вічно юні.
А після юності починається що? Молодість, правильно?
Формально – так.
А знаєш, що в Америці вважаються молодими люди до 45 років?
До речі! Це дуже класно ти зауважила. Бо мені не подобається, як у нас налаштовані всі ці правила сприйняття. Це якийсь відгомін радянщини, коли жінка вагітніє за 25, то вона вже стара.
Якщо після юності починається молодість, то чи існує між ними межа?
Згадаю епізод з одним із моїх друзів-музикантів. Відомих – але не скажу, із ким. Прозвучала фраза: "Та все добре. Просто це так юність вмирає". Коли я почула цю фразу, це змінило мене в одну секунду. Смерть юності? Я проти.
Я проти, щоб вона помирала. Юність – це стан душі, скільки б років вам не було. Якщо ви залишаєтесь відкритим до світу, якщо ви не ставите вище свою зрілість разом з її раціо, з її комфортом і всім, що диктує доросле життя, то… не знаю. Подивіться на всіх геніїв – вони ж юні!
Люди середнього віку починають розуміти, що у них середній вік, коли вони починають гуглити симптоми своїх хвороб.
В такий час, як ми живемо, по-моєму, це робили всі. Ми таке покоління, яке прислухається до свого організму, хоче продовжити і підтримати якість життя. Це нормально. Головне не впасти при цьому в якусь іпохондрію.
"Юність" — це пісня, що стала першим синглом з третьої частини альбому "Rosa Ventorum". Скільки пісень ще увійде в цю частину, і які теми ти будеш в ній розкривати?
У кожній частині "Rosа Ventorum" є чотири пісні, і частин – чотири. Через те, що ми живемо в непевний час і вітри "Rosа Ventorum" гуляють, як їм заманеться, я сама в очікуванні, куди повіє вітер з третьої частини. Але скажу, що пісні вже чекають.
Пісні на різних етапах аранжування, зведення, мастерингу. Але пісні в цю частину вже відібрані, і готові летіти.
Коли ж вийде фінальна частина "Rosa Ventorum"?
Я би дуже хотіла, щоб фінальна частина вийшла до кінця зими. Але, швидше за все, весною.
Востаннє ми з тобою бачились, коли ти прем’єрила у нас "Rosa Ventorum ІІ", і ти тоді говорила, що пісня "Дівчинка "метелики в голові" — це та пісня, яка найбільше з тобою резонує в той час. Як ти змінилася з того часу?
"Не лісова царівна, слухаю мертвих півнів". Я продовжую слухати "мертвих півнів". Як я змінилася? Ну, у мене з’явилося більше української люті за цей рік. Я отримала багато досвідів, я багато подорожувала, я нахапалася натхнення на нові пісні. І, напевно, поєднала голоси юності і зрілості – вони звучать в унісон тепер.
А як взагалі війна на тебе вплинула?
Я думаю, що відчуття війни, передчуття війни було у мене десь за два роки, мабуть – щоб не збрехати. Звичайно, це було несвідоме відчуття. Але внутрішньо я була готова до чогось такого. До якоїсь катастрофи. У мене було передчуття якоїсь катастрофи. Тобто я жила останні два роки, нічого не плануючи. Бо, типу, щось має статися таке, що те, що я зараз роблю, не має значення.
І при цьому ти не фаталістка?
В мене є друзі, які вважають, що я закінчена фаталістка. Але мені би не хотілося б так про себе думати. І я ніколи вголос не проговорювала ці думки ні з ким. Це було щось моє особисте. Просто ти зараз запитала, і я згадала про ці відчуття. Мені наснилось, що я… за два тижні до повномасштабного вторгнення мені наснилося, що в мій дім прилетіла ракета, і я загинула в цьому сні. Я не фаталістка.
Просто сни такі сняться.
Іноді сняться такі сни, так. Я розповідала цю історію одразу після того, як запостила демо "Я твоя зброя" ще 23 лютого. До речі, "Я твоя зброя" написана теж до війни.
Після цього сну?
Одразу після цього сну, так. Просто взагалі багато пісень приходить уві сні. "Хто як не ти" теж прийшла уві сні. Не вся, але приспів.
Зараз багато хто говорить, що треба жити одним днем.
І це прекрасно!
А в тебе який масштаб планування?
Ну, слава Богу, у мене є команда, яка допомагає мені з плануванням. Якби у мене їх не було, я б жила одним днем. А так у мене є шанс щось планувати.
На що ти чекаєш у 2023 році?
На перемогу, звісно! На перемогу. І я думаю, що нам всім треба до неї готуватися. Я хочу, щоб з огляду того, що ми пережили, ми були гідними всіх жертв. Щоб ми були свідомі того, ким ми стали, і що з цим робити далі. Я про культуру, про гідність. Про те, що, поки нами захоплюється весь світ (а так не буде завжди), треба далі рухатися в цьому напрямку. Тому що світ тільки познайомився з такою великою нацією, як українці.
Редакторки текстової версії: Анна Заклецька та Міла Кравчук.
Підписуйтеся на подкаст “Вікенд Нової Музики” на найбільших подкаст-платформах, щоб першими дізнаватися про найяскравіші музичні новинки від українських артистів.
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube.
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
