У Дніпрі відбулася творча зустріч з майстринею народної вишивки й колекціонеркою автентичних вишитих речей з Івано-Франківська Любою Дрогомирецькою. Майстриню запросили на засідання майстерні «Ясниця», яку веде дніпровська вишивальниця Поліна Лебедь.
Гостя з Прикарпаття розповіла про вишивку свого краю, а також про заснований нею мистецький дім «Тобівка». За словами Люби Дрогомирецької, цьому проєктові днями виповнюється рік.
У триповерховій будівлі в Івано-Франківську Люба та її родина створили музей побутових старожитностей, показують колекцію зібраних ними вишитих сорочок, створюють вишиванки на замовлення, а також навчають вишивального мистецтва дорослих і дітей.
«Ми показуємо колекцію сорочок, яку ми родиною збирали більш як 15 років. Зараз у нас більш ніж тисяча елементів національного одягу, з них понад 600 – сорочки. Родинна річ, на жаль, – тільки одна. Це вишита сорочка моєї бабці. Бо родинного практично нічого не вціліло. Моя прабабця була вивезена в Сибір, репресована, а коли вона повернулася, на місці її хати був город. Все знищилося… Також у нас працює майстерня, куди люди можуть прийти – або пошити свою сорочку, або замовити від нуля річ, яку вони побачили в нас у музеї», – розповіла Суспільному майстриня.
За словами Люби Дрогомирецької, загалом її майстерні ручної вишивки вже понад півтора десятиліття. А вишиває вона – змалечку.
«Це родинне, це надбання поколінь. До однієї бабці приїздиш чи до другої – всі ліжка закладені вишитими подушками. З дитинства ми розуміли, що до цього треба ставитися акуратно, дбайливо. Далі хотілося спробувати щось самій, щось підглянути, як бабуся вишивала. Так воно розвинулося в захоплення, яке спершу було хобі, а потім – захотілося гарних сорочок собі й рідним, а ринок цього не пропонував. Так зробилася річ для себе, для дитини, друзі це побачили – почали питатися. Крок за кроком це перетворилося на майстерню. Скільки сорочок я вишила – дуже складно скати. Бо я їх не вишиваю, а створюю. Є сорочки, які я розробляю, продумаю до найменшої дрібниці, а відшивають мої учні», – сказала мисткиня.
«У такий важкий для нашої країни час ми розуміємо, що вишивка – це те, що нам треба зберегти, це те, що є правдиво нашим, українським. Ми бачимо роботу наших хлопців, наших захисників. І ми теж тримаємо другий фронт, наш культурний фронт, який є не менш важливим», – додала жінка.
На зустрічі також говорили про нюанси створення традиційної української вишитої сорочки.
Дніпровська майстриня Поліна Лебедь розказала про матеріали й інструменти, крій сорочок, візерунки й техніки.
Зустріч провели в одній з бібліотек міста. Бібліотекарі підготували тематичну книжкову виставку.
Читайте також
"Хроніки вишиванки". Херсонська майстриня під час окупації міста створила щоденник
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
