Тернополянин Ігор Сцібайло пішов на фронт добровольцем. Зараз служить у 16 окремому стрілецькому батальйоні. До повномасштабної війни чоловік був журналістом і тренером з вільної боротьби. Він розповів Суспільному, що у своєму батальйоні став неофіційним літописцем. Щодня знімає відео про побут військових та різні ситуації на фронті.
За його словами, після перемоги ці матеріали планує використати в документальному фільмі про російсько-українську війну.
"14 травня 2022 року ми були змушені відступити. Нас обстріляли, спочатку з міномета, це ми ще терпіли. Потім ще з чогось, це ми теж терпіли. Тоді почались вертушки. Нас було мало, взвод всього 24 людини, ми б там нічого не зробили. Нам не вистачало зброї".
Коли чоловік добровільно пішов воювати в перші дні повномасштабної війни, то військового досвіду не мав.
"Я – цивільна людина, журналіст за професією, громадський діяч, тренер, працюю в спортивному клубі. Весь досвід – півтора місяці, які ми готувалися перед тим, як потрапити на фронт. Це були тактичні навчання, елементарні базові навички. Все решта здобулося вже на фронті", – говорить військовослужбовець.
Під час одного з обстрілів Ігор втратив побратима.
"У червні загинув побратим Гія. Вранці ми змінювали один одного на посту. Разом попили каву. А в обід виїхав ворожий танк і нас обстріляв. Поранили командира. Гія біг по санітара, і в нього потрапив осколок".
У липні Ігор Сцібайло травмував ногу. Лікувався в госпіталі у Запоріжжі.
"З нашої посадки вже було видно москалів. Ми там майже на "мінус нуль" стояли. Я в бінокль дивлюся, знаючи, що поряд – "Азов", 128 та інші бригади. Бачу, хтось там копає окоп, яму. Солдати, але роздягнуті. Запитую: "Хлопці, а це хто, 128 чи "Азов"? Колєна сидить збоку і каже: "Ану дай. Ні, каже, це – псковська бригада". То був один із незабутніх моментів".
Зараз чоловік уперше перебуває у відпустці. Приїхав додому і вирішив відвідати спортзал, в якому працював.
До повномасштабної війни тут тренувалися діти й проводили спортивні змагання. Оскільки приміщення у підвалі, з лютого його використовують як укриття.
"Я поїхав на фронт, тому тренування, на жаль, припинилися. Коли прийшла цивільна оборона, то сказали, що це хороше приміщення для укриття. Навіть на фронті ми розуміли, що війна війною, але діти заржавіють, і їм потрібно тренуватися навіть під час війни. Тим паче, коли ми маємо зал в укритті", – розповів Ігор Сцібайло.
Тренування відновили в жовтні. Поки Ігор воює, з дітьми працює призерка міжнародних змагань з вільної боротьби Тетяна Сікновенко, яка переїхала до Тернополя з Херсона. Чоловік каже, що після перемоги повернеться до улюбленої справи.
Читайте також
- Династія захисників: у Тернополі всі чоловіки з сім'ї пішли на війну
- "На війні найбільше не люблять говорити про війну": доброволець з Тернополя Юрій Заблоцький
- Пішов на фронт із випускного: історія майора ЗСУ Богдана Гарнаги
