Богдан Гарнага пішов на фронт із випускного вечора. Нині він майор Збройних сил України. Військовий розповів кореспондентці Суспільного Зоряні Биндас про події 24 лютого та те, як ніс службу на Сумщині й Чернігівщині, як воював до повномасштабного вторгнення.
За його словами, в їхній родині не було військових, але він обрав для себе цю професію.
"Забрали в сепаратиста рацію і корегували вогонь"
"У 2014 році в п’ятницю у мене був випуск. В суботу я приїхав додому в Білу Церкву і в понеділок вже пішов у 72-гу бригаду. Представився, що я прибув для проходження служби. Уже в складі третього батальйону тактичної групи ми вийшли на Донбас і поїхали на Старобешеве забирати поранених з Іловайська", – розповів Суспільному Богдан Гарнага.
За словами Богдана Гарнаги, там сепаратисти на блокпості випадково прийняли їх за своїх.
"Ми їм махаємо, вони нам. Були два мости в напрямку Іловайська. Ми їх зайняли. По нас почали працювати міномети. Забрали в сепаратиста рацію і завдяки їй чули всі їхні розмови, могли корегувати вогонь своїх танків. Далі відбулись переговори. Виїхали автобуси з полоненими, потім ми й Нацгвардія швиденько виїхала", – каже військовослужбовець.
Богдан Гарнага розповідає, що з 2014 до 2016 року воював у Волноваському районі. У 2016 році його підрозділ зайшов в Авдіївку. Брав участь в боях на Світлодарській дузі. У 2018-му році працював на Луганщині. Згодом, каже, перевівся у 58-му бригаду на посаду заступника командира батальйону. У 2020 та 2021 роках були ротації у Водяному. В Пісках став командиром 15 батальйону 58 бригади.
"В 03:57 я виходжу на ґанок, чую гул"
За його словами, 24 лютого, коли Росія напала на Україну, він був у Сумах.
"Мені надійшов сигнал тривоги. Я приїхав в частину, всім оголосили тривогу, збір. В 03:57 я виходжу зі штабу на ґанок. Закурюю сигарету, підіймаю голову й чую гул літаків. Бачу спалахи в напрямку кордону. Дзвоню до командира бригади, це полковник Кащенко був. Кажу, що війна почалася. Він кинув трубку, потім через кілька хвилин телефонує і каже займати оборону в Сумах", –розповів Богдан.
Військовий пригадує, що згодом подзвонив командир бригади сказав направлятись на оборону Конотопу, добирались туди кілька годин, бо стара техніка закипала.
"Лівий фланг вступив в бій з противником. Це десь тривало до 18.00. Сили противника переважали. Мої хлопці знищили їх дві бойові машини. Один військовослужбовець загинув, командир роти отримав поранення. Ми протримали для того, щоб бригада витягнула свої тили, щоб відійти. Після того командир сказав відводити мені до Батурина. Зв’язок був поганий, ми з начальником штабу знайшли дев’ятиповерхівку і вилізли на дах. В руках рація, в другій руці антена до рації. Стоїш, спілкуєшся, то по месенджеру", — говорить Гарнага.
"300 осіб тримали місяць в підвалі"
За його словами, коли російські війська почали відводити з Київської та Чернігівської областей, він зі своїм підрозділом зайшов у села Золотинка та Ягідне.
"Як розповідають про Ірпінь, Бучу, в Ягідному було те саме. Цивільні автомобілі розстріляні, на узбіччях тіла. 300 осіб тримали місяць в підвалі. З них було 58 дітей. Люди всі вийшли, плачуть, обступили, маса питань. Були діти, які хворіють. В коридорі люди сидять на табуретках, сидить чоловік і тримає немовля. І він отак місяць з ним спав. При вході стояли пару відер куди дозволяли людям ходити в туалет. У деяких дітей була вітрянка і я викликав своїх медиків. Ми забрали дітей з матерями й відвезли в лікарню", – розповів Богдан Гарнага.
Військовий каже, що з деякими людьми, яких вони вивозили з того підвалу, підтримують зв’язок досі.
"Несли поранених 5 кілометрів"
Богдан Гарнага розповідає, що згодом його батальйон відправили в Попасну на підсилення 24 бригади.
"Вони вибивали наших з Попасної. Це було дійсно дуже важко. За день до тисячі снарядів. П’ятого числа був сильний артобстріл. У нас були поранені. Ми відправили БМП на евакуацію. В БМП влучили з РПГ, вона вибухнула. Наш військовий відтягнув поранених до лісосмуги. Виїхала наступна машина, щоб забрати поранених. Але в небі були їхні орлани, вони постійно весь периметр бачили в трансляції онлайн. Другу БМП теж підбили. Командир одного із підрозділів сказав, що їх уже обходять, починають гранатами закидувати у відповідь і викликав артилерію на себе, щоб вони не зайшли в будівлю. Вдарила наша артилерія. Нам допомогли хлопці зі 140-го, прикривали відхід моїх бійців. На превеликий жаль, 10 бійців залишилося в тій будівлі. Троє потрапили в полон. 27 поранено. Троє загинуло. Залишилося там 40 людей, які виносили цих 27. Вони несли їх з переднього краю до точки евакуації 5 кілометрів", – розповідає Гарнага.
Військовий каже, що після цього його підрозділ працював на інших позиціях, його бійці брали участь в боях зі спецгрупами росіян.
"З боку Росії працюють сирійці, афганці, сомалійці, "Вагнер", "Ліга". Це професіонали, які вміють працювати", – додає він.
"Зараз уже трохи переломний момент"
В травні Богдан Гарнага прибув в іншу військову частину, очолив інший батальйон, з яким працює на одному з напрямків на Донеччині.
"Тут, в основному у нас артилерійські обстріли. Даємо відсіч. Зараз уже трохи переломний момент. Ми всі бачимо, що наша артилерія знищує їхні склади боєприпасів і це грає дуже велику роль. Їхня логістика слабка. Якщо в мене лишається 10 снарядів, то я вже хвилююся, що в мене осталося 10 снарядів. То в них, коли остається 400 снарядів, то в них уже паніка. Зараз працюють наші САУ "Цезар", гаубиці "М77". Ми цю роботу бачимо. Працюють чітко. З ними тримаємо взаємодію, корегуємо. На нашому напрямку перевагу маємо ми", – зазначає Гарнага.
Що відомо
Богдан Гарнага – майор ЗСУ:
- Завершив навчання у Національній академії сухопутних військ 21 червня 2014 року, через кілька днів вирушив разом зі своїм підрозділом на фронт.
- Воював за Авдіївку, Водяне, Старобешево, на Світлодарській дузі, біля Горлівки, Волновахи, за Піски, Конотоп, Чернігів, Попасну.
- Нагороди: Орден Богдана Хмельницького ІІ ступеня, Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, Медаль "За військову службу Україні", Медаль "За оборону Волновахи", Медаль "За жертовність і любов до України" УПЦ КП.
Читайте також
- Воює за Україну 8 років: історія бійця з Тернопільщини
- Командував групою на острові Зміїний і повернувся з полону. СУСПІЛЬНЕ | ЛЮДИ
