В Україні зʼявляється все більше муралів — присвяченим історичним постатям чи таких, що просто прикрашають будівлі. Востаннє широко заговорили про стінописи після того, як британський вуличний художник Бенксі залишив на стінах Києва, Ірпеня та Бородянки кілька своїх робіт. У ефірі Суспільне Культура поспілкувалися з художником-муралістом Андрієм Пальвалем про роботи Бенксі, що з ними тепер робити та про стріт арт в Україні загалом.
На думку митця, все, що зʼявляється у публічному просторі й має високу художню якість та закладений меседж — можна вважати мистецтвом: "Воно легальне чи не легальне, не важливо. Ви бачили малюнки Бенксі, вони зроблені абсолютно нелегально, але це все-таки являється мистецтвом, і воно, впевнений, коштує зараз дуже дорого".
Поза тим, Пальваль вважає, що нині все ще не варто створювати мистецькі твори на місцях трагедій: "Це не дуже доречно саме зараз". За його словами, спочатку мають розслідувати злочин та масштаби трагедії, що сталася, а вже після цього творити мистецтво.
І, зважаючи, що Бенксі не пояснював своїх робіт і кожен може трактувати його стінописи по своєму, і подекуди поверхнево, це створює враження егоїстичного жесту, який не резонує з трагедією місця.
Загалом митець вважає, що на український стріт-арт необхідно дивитися ширше, аніж просто в контексті малюнків британського художника: "Бенксі дуже медійна, розкручена, ну як не знаю там, як група "Квін", а ви ж розумієте, що рок-сцена набагато ширша, ніж група "Квін".
Пальваль впевнений, що коли муралізм розвивався як світове явище, то він мав виникнути і в Україні — зокрема, школа Михайла Бойчука мала би бути новаторською в регіоні, однак в радянські часи представників або порозганяли по різних республіках або розстріляли. Саме тому, впевнений митець, Україна та українське стріт-арт мистецтво тільки починає розвиватися: "До нас ехо всесвітнє доходить і у вигляді робіт Бенксі, під час війни з’являються ці такі невеличкі і трошки іноді недолугі трафарети, і ми це вважаємо за якесь високе мистецтво".
Розповів Пальваль і про мурали, які знищили росіяни — зафарбований в окупованому Маріуполі, знищені у Волновасі та Авдіївці, розстріляний малюнок в Ізюмі.
На прикладі стінопису з Ізюма художник пояснив чи варто відновлювати їх після деокупації територій: "Я думаю, що той мурал, який він зараз є, є сенс зберігати, щоб дивилися і знали, чи є у миру шанс і що нам треба робити з тою відповіддю росіян, яку зараз ми маємо наразі".
Сам художник останні кілька років малював мурали на території військових частин або для військово-цивільної адміністрації — так, де не треба дуже багато дозволів, де можна було малювати все, що завгодно — і воно резонувало як з певною унітарною мотивацією чи з якоюсь патріотичною мотивацією як самого митця, так і місця.
Бо, за спостереженнями, без місцевої влади створення муралів практично неможливе. У тому таки Маріуполі влада не дозволила зобразити портрет Василя Стуса.
Крім того, мешканці будівель навколо муралу можуть бути незадоволені зображенням. Пальваль розповів про випадок у Києві, коли він зображав портрет Петлюри: "І вони плюнули в мою сторону і сказали: “Краще б ви намалювали котика або собачку”.
Загалом, митець вважає, що у український культурний простір поволі повертається муралізм, стріт арт і графіті, і :"Це дуже добре".
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube.
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
