Житель селища Козача Лопань Олександр Науменко пів року провів в окупації й чинив спротив російським загарбникам — передавав дані про розташування окупаційних військ українським військовим.
Свою історію Олександр розказав Суспільне Харків.
"Вирішив, що буду боротися"
Селище Козача Лопань розташоване на кордоні з Росією і одним з перших опинилося в окупації. Олександр Науменко згадує: 24 лютого прокинувся від звуків канонади, вибіг з дому на пагорб і не міг зрозуміти, що відбувається.
"Близько 7-8 ранку перша російська техніка заїжджала в Козачу Лопань. В цей момент я і вирішив, що буду боротися. Вже близько 9-ї я подзвонив сину і другу, вони передавали, куди треба, всю інформацію: де й скільки росіян стоять", — розповідає Олександр.
Син Олександра був у Харкові, друг — у Слатиному, потім виїхав у Харків.
"Я робив це з першого дня до останнього — до 10 вересня. Я патріот України. Люблю Україну. Тут я народився і виріс. У мене діти всі в Україні. Не знаю, як це пояснити. Було соромно, що старий і залишився отак в окупації, образливо. Я міг очікувати, що на нас інопланетяни нападуть, якість атланти вилізуть, але не очікував, що з Росії буде такий удар в спину: їм не треба, щоб у них було добре, їм треба, щоб у нас було гірше, ніж в них", — пояснює Науменко.
Олександр каже, у своїй діяльності проти окупантів допомагали навички орієнтування на місцевості: "Дуже люблю рибалити, тому об'їздив довкола селища усе в радіусі 50 км, знаю всі ставки, всі села, всі дороги, підходи та виходи".
"Відпрацювали на "відмінно"
Олександр Науменко показує розбиту ферму. Тут стоять залишки російського БТРа.
"Я побачив вночі, що сюди заїжджає техніка з увімкненими фарами, наступного дня сів на велосипед та поїхав на ферму, я там працював перед війною. Коли проїжджав, побачив і САУ, і гаубиці, і БТРи, що там повно росіян, які ховалися по сараях. Вдень вони не виходили. Ходили дрібними групками. Це було всередині травня", — згадує Олександр.
Інформацію про розташування росіян чоловік передав сину. За місяць по окупантах вдарили.
"Я був вдома, але все чудово чув. Мені здалося, що летіла ракета. Перший вибух, потім почала працювати артилерія. Як оцінюю влучання? На "відмінно", — усміхається Олександр.
Про результати влучень селянин телефоном доповідав із приміщення на околиці села.
"Там блокпост. Увесь час дивилися в бінокль і шукали тих, хто розмовляє телефоном. Тому, щоб не видно було, ховався сюди. Потім поставили машину, яка забиває зв'язок часто. Зв'язок був час від часу. Навіть на дах залазив через вікно по трубі, щоб зловити мережу", — каже Олександр Науменко.
Окупанти приходили з обшуками
Окупанти тричі приходили до чоловіка з обшуками додому. На такі випадки, крім основного телефона, Олександр мав з десяток інших.
"Я свій завжди ховав, щоб якщо забирали, то забирали інші. Мій, хоч і "музейний експонат", але робочий. Вони його не знайшли. Що шукали під час обшуків, не зрозумів. Дуже не подобалася їм моя шапка з тризубом", — розповідає.
Олександр каже: один раз до нього приходили за наводкою — сусіди "здали", бо бачили його в полі.
"Це був четвертий раз, коли до мене прийшли. Я сказав, мовляв, ходив дивитися, де були влучання, щоб дітей вберегти", — каже житель Козачої Лопані.
У будинку Науменка на кінець лютого жили 13 людей, 4 з яких — діти.
"А насправді я рахував, скільки танків стоїть в посадці", — усміхається.
"Інформація була стовідсотковою"
Про відступ окупантів із Козачої Лопані у вересні голову Дергачівської громади Вячеслава Задоренка поінформував саме Олександр.
"Син Олександра одразу після дзвінків батька виходив з нами на зв'язок, ми розуміли, де розміщується жива сила, техніка, по яких дорогах рухається, оперативно передавали цю інформацію військовим. Інформація Олександра на 100% підтверджувалася, не з пліток. Я думаю, що пощастило всій Україні з таким громадянином. Якби таких людей було більше, якби всі підійматися, інформували, швидшими темпами ми б вибивали окупантів із нашої землі", — говорить Вячеслав Задоренко.
Олександр Науменко розповідає, що після деокупації селища хотів піти в армію, але має проблеми зі здоров'ям.
"Як переможемо, почнемо відбудовувати Козачу Лопань. Треба все приводити до ладу", — каже житель селища.
Що відомо
- Селище Козача Лопань розташоване на кордоні з РФ на півночі Харківської області. Селище окупували у перші години повномасштабного вторгнення РФ в Україну. 11 вересня Козача Лопань перейшла під контроль Збройних сил України.
Читайте також
"Не міг спати, мав допомогти Харкову": житель села розповів, як чинив спротив окупантам
Під час окупації росіяни відбирали у жителів Козачої Лопані телефони і показово прибивали до дерева
