Артур Ярошевський — з курортного міста Приморськ на Запоріжжі. Студент разом з родиною декілька місяців не міг виїхати з тимчасово окупованої території. Через проукраїнську позицію росіяни викрали юнака та 5 днів тримали в карцері. Зараз Артур з родиною вже у безпеці та продовжує дистанційне навчання. Про життя в окупації та евакуацію Артур Ярошевський розповів Суспільному.
На четвертий день повномасштабного вторгнення, 27 лютого, місто, у якому жив Артур та його сім'я, опинилося під окупацією.
"Складно жити, тому що в тебе немає ніякої свободи слова. Ти не можеш на вулиці розмовляти українською мовою. Ти не можеш висловлювати свої думки навіть тим, кому в принципі ти раніше думав, що довіряєш", — каже юнак.
З перших днів війни родина Артура намагалася виїхати. Однак "зелені коридори" часто скасовували й евакуація щоразу відкладалася.
"Минув тиждень і ми вирішили ходити на мітинги. Ми вирішили збирати людей і ходити містом, аби показати, що Приморськ — це Україна. Одного разу до нас в місто заїхали російські БТРи, російська техніка, близько шести-семи штук було. Ми зібралися і пішли їх проганяти", — каже Артур Ярошевський.
Щоб підтримати містян в окупації, Артур створив патріотичну сторінку в соцмережах. Там викладав фото та відео рідного міста. Невдовзі окупанти забрали студента на допити і посадили на п'ять днів у карцер.
"Дуже сильно погрожували. Казали: "Якщо ти будеш далі такої позиції, ми тебе в ДНР або навіть далі, в Ростов". Мене завели в кімнату і, звичайно, почалася "лекція", яка Україна ганебна, що Росія тут назавжди. Казали: "Запам’ятай це, України тут 100% не буде", — каже переселенець.
Виїхати з окупації вдалося влітку. Волонтери безкоштовно вивезли Артура з родиною до Запоріжжя. Дорогою минули 14 російських блокпостів.
"Коли ми побачили перший український блокпост з українським прапором, звичайно емоції просто були неймовірні! Коли після чотирьох місяців того, як ти бачиш оцю російську ганчірку, яка висить і на флагштоці, і на адміністративних будівлях, ти бачиш своє, рідне, ти не можеш стримати ні сліз, ні радощів, нічого!", — каже Артур Ярошевський.
Зараз юнак живе у Львові та продовжує дистанційне навчання у коледжі. Артур каже, мріє про звільнення Приморська і повернення додому. На згадку про рідне місто навіть зробив татуювання.
Читайте також
Пережити зиму. Як Мальтійська служба допомагає людям у прифронтовій зоні