Одна з найбільших агроферм Харківської області у селі Шестаковому, де тримали понад три тисячі голів худоби, внаслідок обстрілів зруйнована на понад 80%. Працівники намагаються відновити роботу та виробництво молочної продукції. Яких втрат завдала війна підприємству і як ферма пережила окупацію, дізналося Суспільне Харків.
До російського вторгнення корови молочної ферми "Агромол" у Шестаковому давали 40 тонн молока щодня. З перших днів війни на підприємство падали російські авіабомби та ракетні снаряди, розповів Суспільне Харків головний агроном Сергій Яценко. Загинули близько двох тисяч тварин.
"Було таке, що за дві години прилітало по 200 снарядів. Коли фронт відсунувся у вересні, ми почали одразу все відновлювати. Зараз у нас їх близько 1000 голів худоби, ще беремо в оренду ферму, там ще 700-800. Дві тисячі точно загинули", — розповідає він.
Частина мертвої худоби досі лежить у зруйнованих приміщеннях підприємства, їх не можуть дістати з-під завалів.
Ферму розбомбили авіаударами в кінці лютого: "Була така апатія... Наших військових немає, російські тоді ще не зайшли. У Харкові війна триває, а у нас начебто і війни немає, але вже все зруйновано".
Росіяни, згадує чоловік, схиляли місцевих до співпраці.
"Їм все було треба відкрити, показати. Я сказав, що пішов за ключами, а сам сів в машину і поїхав", — згадує агроном.
Частина корів вижила завдяки тому, що були надворі, а не в приміщеннях. Навколо підприємства посіяні культури кормів: "Вони там їли, а в ставках пили воду. Вони були самі по собі. І вони потихеньку приходять. Частина може бути поранена, у них осколки".
"Доїльний зал в нас розбомбили 28 лютого. Саме під час доїння корів був авіаналіт і розбомбили це приміщення. Дивом в цьому залі ніхто не загинув. Після 28 лютого їх ніхто не доїв, ми повипускали телят і вони трохи смоктали молоко корів. Вручну доїти нереально. Більша частина дійних корів загинула одразу. Решту доїли телята. Багато корів, які не підпускали до себе телят, захворіли і загинули", — говорить Сергій.
Також багато тварин гинули від мін: "Смуга противотанкових загороджень, були міни, корови попідривалися, кістки досі лежать. Місцеві розповідали, що коли гнали корів з городів, то вони просто перед ними розривалися, бо дистанційно мінували ще".
Збитків, каже він, попередньо нарахували більше мільярда гривень, проте компанія продовжує роботу: "Агромол" працює. Покупаємо в інших компаній молоко і виготовляємо. Молока з ферми у Шестаковому в магазинах немає. Нині займаємось відновленням приміщень та здоров'я тварин. Частина корів на початку літа вивезли в Полтавську область. Коли відновимо приміщення, зможемо їх повернути".
Першочергово на фермі треба відновити електропостачання. Будівельники готують уцілілі бокси для корів до зими: ремонтують покрівлю та ворота. Але про покупку нових тварин нині не йдеться: близько 70% приміщень не підлягають відновленню.
Частина працівників їде з Харкова, частина живе в селі.
Наприкінці лютого смертельне поранення через авіаудар дістав 21-річний хлопець, який працював на фермі зварювальником, розповідає завідувачка господарства Катерина Казенна.
"Він не встиг присісти. Десь у цьому районі його зачепило. Перетягнули його до того посіченого складу, де стоїть бочка. І коли ми відправляли людину до лікарні, він був ще живий, але, на жаль, не доїхав", — згадує Катерина.
З господарства росіяни вкрали інструменти, їжу, техніку, пальне, будівельні матеріали, унітази та меблі, розповідає завідувачка. Різали й худобу.
Про свою крадіжку написали на стіні, показує Катерина: "Вони пишаються тим, що в них немає ні чорта, і вони прийшли взяти в нас. Вони не бачили такого, що може бути така ферма. Що в корів може бути чисто, чиста підлога, освітлення спеціальне. Ферма робилася для людей і для худоби, щоб усім було спокійно й комфортно".
З 300 робітників на роботу після деокупації села повернулися близько 30 людей.
Серед них — скотарка Ірина Бєлєвцова. Вона доглядає теличку Зірку, який три дні: це перша тварина, яка народилася після звільнення Шестакового.
"Пологи пройшли без ускладнень. Все добре. П’ємо молоко. Вона в нас первачка. Нервується, коли хтось до телятка підходить", — розказує працівниця.
Ірина не виїжджала під час окупації села: "Шкода худобу, що ж зробити. Як міст відновили — пішли працювати одразу".
Читайте також
"Все під нуль згоріло". На Харківщині окупанти знищили равликову ферму
